Робота з обдарованими дошкільниками

Прояви обдарованості характеризуються індивідуалізованістю, що виявляється у своєрідному поєднанні різних сфер психіки у обдарованої людини.

Вона не залежить від матеріального та соціального ста­тусу сім'ї. Якщо у родині умови сприятливі, робиться усе можливе для всебічного розвитку дитини, її обдарованість можуть рано виявити і розвивати. Якщо раніше вважали, що обдаровані діти фізично слабші, що вони не цікавлять­ся спілкуванням або спортом, то дослідження доводять, що такі діти мають значні переваги над своїми ровесника­ми у різних галузях знань.

Обдарованість - якісно своєрідне поєднання здібностей, яке обумовлює діапазон інтелектуальних можливостей людини, своє­рідність її діяльності і розвивається протягом усього її життя.

Обдаровані діти проявляють свої здібності вже в дош­кільному віці, про що свідчить швидке оволодіння малю­ком мовою і великий його обсяг словникового запасу. Такі діти характеризуються надзвичайною невгамовною пізна­вальною активністю, дослідницьким інтересом, постійною вимогою до дорослих давати їм відповіді на численні запи­тання, здатністю простежувати причинно-наслідкові зв'яз­ки, відмінною пам'яттю, самостійністю і творчістю, підви­щеною концентрацією уваги. Цікаво, що вже у 3 роки вони

можуть одночасно стежити за двома або декількома об'єк­тами, у 3-4 роки - вже читають, рахують, багато чим за­хоплюються, цікавляться географічними картами тощо. Така підвищена розумова активність дитини не повинна залишатися поза увагою дорослих.

Обдаровані діти - діти, які відрізняються високим рівнем розвит­ку загальних та спеціальних здібностей, мають визначні досягнення або внутрішні задатки для них у певному (кількох) виді діяльності.

Вони раніше починають ходити і говорити, вирізня­ються серед ровесників кращим фізичним розвитком, до­сить комунікативні, мають різноманітні інтереси, яскраві вподобання, високу пізнавальну активність, зосереджені на пізнанні. Процес навчання проходить інакше, ніж у звичайних дітей: швидше і легше сприймають нову інфор­мацію, ставлять багато питань і більше запам'ятовують з того, що вивчили. Багато хто з них самостійно навчається читати, легко засвоює нові відомості, швидко помічає вза­ємозв'язки між окремими явищами і робить висновки.

Н. Лейтес пропонує розрізняти три групи обдарованих дітей.

1. Діти з прискореним розумовим розвитком, ранніми проявами інтелектуальних здібностей, високою пізнаваль­ною активністю. їх приваблюють інтелектуальні ігри та за­няття, вони рано починають читати, рахувати, писати, прагнуть спілкуватися зі старшими дітьми або з доросли­ми, яким ставлять досить складні запитання. Мала рухова активність часто негативно позначається на їхньому за­гальному фізичному розвитку, у розумовому ж розвитку ці діти випереджають своїх однолітків.

2. Діти з ранньою розумовою спеціалізацією, у яких спос­терігаються яскраві прояви здібностей до певної галузі знань або до певної діяльності. Це може бути нахил до музичної, образотворчої діяльності, любов до природи, техніки, підви­щений інтерес до розв'язання логічних завдань, читання, конструювання тощо. У шкільному віці діти цієї групи де­монструють високу обізнаність з окремих предметів або дис­циплін. Загалом же вони випереджають однолітків лише в тій галузі знань або діяльності, до якої найбільше здібні.

3. Діти з окремими ознаками незвичайних здібностей, потенційними ознаками обдарованості, добре розвинени­ми пізнавальними психічними процесами - мисленням, пам'яттю, увагою, уявою, мовленням. Вони не випереджа­ють інших у загальному психічному розвитку, але виріз­няються певною неординарністю суджень, думок, запи­тань, оригінальністю виробів і малюнків, більшою самос­тійністю. Цікавляться багатьма явищами життя, тому час­то успіхи у тій чи іншій галузі досить поверхові. Таким ді­тям усе дається легко, варто тільки зосередитися. Типовою для них є проблема формування працьовитості.

Обдаровані діти здібні до абстрактного мислення, здат­ні робити свої самостійні судження, надзвичайно кмітли­ві, а їхні інтереси виходять за межі того, що цікавить їх ро­весників. Найчастіше вони прагнуть спілкування з батька­ми або з інтелектуально розвиненими ровесниками чи зі старшими за віком дітьми.

Вік від 3-х до 5-ти років не підходить для діагностики, чи є дитина вундеркіндом. Оскільки при такій діагностиці можливі й помилки, які можуть завдати шкоди у майбут­ньому. Проте в межах навіть цього віку в дитини може спостерігатися схильність до певної практичної діяльнос­ті, більші досягнення порівняно з іншими у якійсь кон­кретній роботі, помітні інтелектуальні переваги, прагнен­ня до лідерства чи надзвичайно розвинена моторика. Вихо­вання такої дитини вимагає спеціального індивідуального підходу тобто створення для цього належних умов, відпо­відних зусиль як батьків, так і вихователів.

Якщо у малюка проявляться інтелектуальні чи мате­матичні, моторні або образотворчі здібності тощо, то вихо­ватель має звернути на це увагу батьків, порадити їм, як створити умови для їх розвитку. Наприклад, підібрати ін­дивідуально посилену програму навчання, відповідну літе­ратуру, порадити цілеспрямовано поглиблювати знання дитини, її інтереси. Проте значні успіхи та переваги в інте­лектуальному розвитку ще не свідчать про готовність до школи. Приймаючи обдарованих дітей до школи, необхід­но враховувати не лише їхні інтелектуальні досягнення, а й рівень соціального та емоційного розвитку. Не можна ігно­рувати й фізичне здоров'я малюків, наявність адаптивних механізмів, забувати, що обдарованість - це таке непередбачуване явище, з яким треба бути особливо обережним.

У дошкільному віці обдарована дитина може вражати дорослих високою обізнаністю, кмітливістю, певними успі­хами в засвоєнні знань, випереджаючи в цьому своїх ровес­ників. У процесі шкільного навчання вона може дуже швид­ко зрівнятися з рештою учнів. Інша дитина, навпаки, у дош­кільні і ранні шкільні роки не відрізняється особливими успіхами, інколи навіть відстає від ровесників у навчальних досягненнях, а на якомусь з етапів розвитку починає швид­ко наздоганяти однокласників, а згодом і перевершує їх.

Обдарованість не тотожна обсягу отриманих знань, - це складніше явище, яке включає високу пізнавальну ак­тивність, нестандартність мислення, наполегливість, над­звичайну працездатність тощо.

Отже, характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей; багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, роз­винене почуття гумору, гостра реакція на несправедли­вість; їм властивий високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність.