2015-10-22
2905
І Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування
Діяльність людини в широкому розумінні - процес активної взаємодії суб'єкта з середовищем. Людина не пристосовується до дійсності, а активно оволодіває нею і впливає на неї. Вона вміє передбачити і планувати свою діяльність (психологія).
МД (мовленнєва діяльність) - один із багатьох видів людської діяльності - це активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування, процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою (І.О. Зимня). МД людей може входити до іншої, значно ширшої діяльності (трудової, пізнавальної...)
Як же співвідносяться між собою такі поняття як МОВА, МОВЛЕННЯ та МД?
МОВА -це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях. Мова як система виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має нормативний характер і зобов'язує кожного, хто нею користується, підпорядковуватись її законам.
МОВЛЕННЯ -це застосування мови у процесі спілкування. /Мовлення - індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене/.
МОВА + МОВЛЕННЯ становлять МД.
Розрізняють 4 види МД: аудіювання. говоріння, читання, письмо. Говоріння і письмо називають продуктивними видами МД.
Аудіювання і читання - рецептивні видами МД.
Слід пам'ятати, що метою навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах є не сама МД, а спілкування мовою, що вивчається.
Спілкування виступає як форма взаємодії суб'єктів і реалізує їх суспільно-комунікативну діяльність. Види МД виступають як вербальні засоби спілкування.
МД має такі компоненти:
· мотив МД;
Процес породження мовлення (за Л.С. Виготським) реалізується у послідовності «від мотиву, який породжує думку до оформлення самої думки, до опосередкування її у внутрішньому слові, потім у значеннях зовнішніх слів і, нарешті, у словах»
· її предмет (думка);
· засоби та способи реалізації МД;
Засобом існування, формування, вираження думки є система мови. В залежності від форм спілкування може бути З способи формування та формулювання думки:
внутрішній (людина включається в думання);
зовнішній усний (людина включається в говоріння);
зовнішній письмовий (людина включається у спілкування з відсутнім партнером у письмовій формі).
· продукт (в чому думка втілюється /висловлювання, текст/).;
· результат (реакція /відповідь/ людини. Наприклад.
почувши новину, прочитавши твір, людина радіє, сумує, плаче, сміється...)
ІІ Система вправ для формування навичок і вмінь мовлення іншомовного спілкування
Вправа - це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.
а) Щоб вирішити проблему навчання, потрібна раціональна система вправ, яка має забезпечити:
- підбір необхідних вправ, що відповідають характеру навички або вміння;
- визначення необхідної послідовності вправ;
- розташування навчального процесу та співвідношення його компонентів;
- систематичність і регулярність виконання вправ;
- взаємозв'язок різних видів МД.
З точки зору організації процесу навчання система вправ потребує матеріального втілення, яке вона знаходить у підручнику.
б) Кожна вправа має 3- або 4-фазову структуру:
1) завдання;
2) зразок виконання;
3) виконання завдання;
4) контроль (з боку вчителя, самоконтроль).
I фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до виконання мовленнєвої дії. Поряд з тим учневі треба пояснити, що і як він має зробити, наприклад, завдання подано ІМ:
* Ви - репортери. Візьміть інтерв'ю у 3-х учнів класу. Поставте 4 запитання, які подані у таблиці. (Вчитель призначає кількох репортерів).
* Напишіть звіт про одного з 3-х учнів, у яких ви брали інтерв'ю.
II фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо у зразку виконання є потреба (може бути відсутньою).
III фаза - виконання завдання -і є власне вправою.
У наведеному прикладі І частина вправи виконується усно, але з елементами письма: учень у ролі репортера ставить свої запитання і коротко занотовує відповіді: II частина виконується письмово.
IV фаза - контроль. В І частині вчитель може проконтролювати 1-2 інтерв'ю, в II частині має місце відстрочений контроль учителя або самоконтроль за зразком.
в) Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити їх відповідність для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення.
1) В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє, розуміє усне чи писемне мовлення.
В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або із змінами (слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними. Учень спочатку сприймає, а потім репродукує інформацію повністю або частково.
У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (усні, писемні).
Комунікативні вправи – спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт іноземною мовою, що вивчається.
2) В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення) і ситуативності. Якщо одна з 2-х ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.
В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.
Типи вправ, наприклад:
- напишіть по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх словами, що подані в дужках (некомунікативна);
- прочитай записку, яку написали тобі батьки (зробити те, друге, інше..). Батьки повернулись - скажи, що ти виконав те, про що вони тебе просили. (Вправа умовно-комунікативна);
- Сьогодні в нас гості з англомовних країн(німецькомовних…) Розпитайте їх, з якої саме країни приїхав гість, з я кого міста, ким збирається стати в майбутньому. (Вправа комунікативна).
