Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.
Ендрю Карнегі — провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1900 році працю "Євангеліє процвітання", де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'язання соціальне значущих проблем у сфері економіки, науки, культури.
Аргументи на користь соціальної відповідальності:
· сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
· зміна потреб і очікувань широкої громадськості;
· залучення додаткових ресурсів для надання допомоги у розв'язанні соціальних проблем;
· моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності.
|
|
Аргументи проти соціальної відповідальності:
- порушення принципу максимізації прибутку;
- додаткові витрати на соціальну відповідальність;
- недостатня звітність широкій громадськості;
- недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем.
Приклади соціальної відповідальності
Фірма"ІВМ":
• розроблення програм субсидій для лікарень і установ культури;
• програма переведення своїх працівників на роботу в установи соціального обслуговування;
• програма надання стипендій студентам національних меншин та інвалідам;
• фонд послуг для місцевих співтовариств;
• програма навчання для інвалідів.
Фірма ІВМ уже багато років працює в цій сфері. Тому обрані напрями мають довгостроковий характер, у фірмі склалася досить чітка система.
Ще одним прикладом соціальної відповідальності підприємницьких компаній в Україні може служити діяльність групи фірм (ГФ) "Мезокред" (Київ). Вона надає грошову та речову допомогу різним установам та організаціям, наприклад дітям-сиротам з будинку дитини "Берізка", будівництву Свято-Покровського храму Української православної церкви. Київському міському дитячому клубу в Мінському районі м.Києва, адресну допомогу дітям-сиротам та інвалідам.
SWOT-аналіз
SWOT-аналіз – це аналітичний метод визначення сильних сторін (Strength), слабких сторін (Weakness), можливостей(Opportunities) і загроз(Threats) для підприємства.
Коли йде мова про сильні сторони і слабкі сторони, аналізуються позитивні і негативні внутрішні характеристики організації. В аналізі сильних сторін необхідно приймати до уваги такі речі як: переваги організації, те, що вона робить добре, у чому її сприймають позитивно інші. В аналізі слабких сторін представляє інтерес те, що можна вдосконалити, що організація робить погано, чого треба позбутися.
|
|
У контексті можливостей і загроз аналізуються позитивні і негативні характеристики зовнішнього для організації середовища. В аналізі можливостей необхідно розглядати сприятливі для організації можливості або тенденції, які вона може використати на своє благо. Нарешті, в аналізі загроз потрібно оцінити основні зовнішні перешкоди для успіху організації.
Зазвичай він розробляється у вигляді таблиці.
Сильні сторони | Слабкі сторони |
Загрози | Можливості |
Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв’язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.
Методи управління, їх сутність та особливості.
Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою методів управління. Привести в дію організовану систему можливо лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. Для цього необхідні певні інструменти впливу, які використовуються менеджерами для активізації ініціативи, творчості персоналу фірми і забезпечують досягнення поставлених цілей. Такими інструментами є методи управління.
Методи управління — способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом з метою досягнення визначених цілей.
Ефективність функціонування підприємства та його підрозділів значною мірою залежить від правильності застосування методів управління, на що впливає рівень досконалості інституційного середовища, форма власності, специфіка завдань та інші чинники.
1.Економічні методи управління — система економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої мети і забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників.
Ці методи дають змогу впливати на поведінку об'єктів управління на різних рівнях — від індивіда до держави. Так, держава щодо підприємства використовує такі важелі, як політика заробітної плати, податки, кредити, а також система пільг, економічні санкції тощо. Підприємство, забезпечуючи єдність особистих і колективних інтересів, впливає на процес виробництва за допомогою планових показників, форм і систем оплати праці, економічних санкцій, організації внутрігосподарського розрахунку тощо.
2.Адміністративні методи управління. До функцій менеджера належить і вирішення оперативних завдань, які виникають унаслідок не завжди прогнозованої дії факторів зовнішнього або внутрішнього середовища. Жодні економічні методи не зможуть забезпечити чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу. Тому арсенал економічних методів повинен бути доповнений адміністративними.
Адміністративні методи управління — система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яку використовують для організації й координації об'єктів управління з метою виконання поставлених завдань.
Ці методи забезпечують чіткий розподіл обов'язків в апараті управління, дотримання правових норм і повноважень у вирішенні питань господарської діяльності, а також застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності
3.Соціально-психологічні методи управління — сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між працівниками, а також на соціальні процеси в ньому.
Вони ґрунтуються на використанні моральних стимулів до праці, діють на особистість за допомогою психологічних прийомів з метою перетворення адміністративного завдання на свідомий обов'язок, внутрішню потребу людини. Головна мета застосування соціально-психологічних методів — формування у колективі позитивного морально-психологічного клімату, який активізує ініціативність кожного працівника, творчу цілеспрямованість, самодисципліну.
|
|
4. Правові методи управління — сукупність способів дії суб'єкта управління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.
Правові норми встановлюють порядок та строки звітності та обов'язкових платежів, визначають види забороненої діяльності, покарання та санкції щодо порушників норм.
Правові відносини встановлюються у процесі укладання угод, контрактів з іншими підприємствами на постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, перевезення вантажів, а також договорів оренди, купівлі-продажу.
Управлінські рішення