Корсаковський амнестичний синдром

Це синдром органічного ураження головного мозку. Є сполученням фіксаційної амнезії (розлад пам'яті на наявні події), дезорієнтації у місці, часі та конфабуляцій. Вперше описаний Корсаковим в 1887 році. Розлади пам'яті стосуються перед усім запам'ятовування поточних та нещодавних подій. Хворий практично відразу забуває отримані враження, навіть протягом декількох секунд. Хворий не пам'ятає, з ким спілкувався сьогодні, що їв і чи їв взагалі, як довго хворіє і скільки часу знаходиться в лікарні. Постійно розповідає одні й ті самі історії, повторює одноманітні запитання. Найбільшою мірою страждає пам'ять на слова, в той час як афективна пам'ять (на події, що пов'язані з неприємними для хворого переживаннями) страждає менше. Пам'ять на події минулого життя в цілому збережена задовільно. Розлади орієнтації виражені різною мірою.

Найбільш порушена орієнтація в часі. Хворі нерідко не можуть назвати не тільки число, день тиждня і місяць, а навіть і сезон року, поточний рік. Значно уражається й орієнтація в місці, в тому числі у простор і. Тому хворий не в змозі знайти потрібне приміщення відділення, не знає, де знаходиться його ліжко, туалет т. ін. Конфабуляції виникають звичайно при відповідних запитаннях, а не спонтанно. Їх зміст стосується переважно минулих подій в житті хворого, професійної діяльності.

Значно рідше спостерігаються конфабуляціїї фантастичного змісту. Інтенсивність конфабуляцій збільшується пропорційно віку хворих. Поряд з означеними розладами хворим на Корсаковський синдром завжди притаманний той чи інший ступень зниження інтелектуального рівня, в тому числі критичного ставлення до власного стану. Разом з тим певні знання та навички зберігаються у них цілком задовільно (професійні знання, вміння грати в шахи, карти т. ін.).

Особистісний рівень також страждає помірно: хворі, незважаючи на зниження критики, завжди усвідомлюють наявність хвороби, нерідко диссимулюють мнестичні дефекти. У хворих на Корсаковський синдром завжди знижений рівень потягів і активності. Постійно можна виявити фізичну і психічну втомлюваність, що більш виражено в похилому віці. Віковий фактор визначає й переважаючий афект: у осіб похилого віку він частіше знижений, з періодами тривожності та іпохондричних побоювань; у молодих та середнього віку пацієнтів - ейфорія, що змінюється дратівливістю.

Корсаковський синдром в більшій частині випадків виникає гостро, після стану потьмарення свідомості, найчастіше делірію. Значно рідше він виникає після оглушення і сутнікових станів свідомості. Повільний розвиток Корсаковського синдрому без попереднього періоду потьмарення свідомості зустрічається перед усім в старості на тлі сенільно-атрофічних процесів, церебрального атеросклерозу або хронічних інтоксикацій (алкоголь). Корсаковський синдром спостерігається при різноманітних інтоксикаціях (перед усім при алкоголізмі), після черепно-мозкових травм, при пухлинах мозку і інфекційних захворюваннях, після гострої гіпоксії (отруєння угарним газом, повішення), при сенільно-атрофічних і судинних процесах.

Маячні синдроми

Параноїдний синдром - сполучення інтерпретативного або інтерпретативно-образного маячення (отруєння, збитку, знищення, слідкування) з сенсорними розладами у формі психічних автоматизмів і (або) вербальних галюцинацій. Найчастіше при параноїдному синдромі зустрічається маячня переслідування. Систематизація маячних ідей будь-якого змісту коливається від чіткої (хворий розповідає, в чому полягає переслідування, збиток, отруєння, знає дату його початку наслідки, мету) до загальної безсистемності. Однак, найчастіше чіткої систематизації немає. Для параноїдного маячення характерною є політематичність маячних висловлювань, коли має місце сполучення різних за змістом маячних ідей (переслідування, отруєння, чаклунства, впливу т. ін.) під загальною домінуючою фабулою. Сенсорні розлади при параноїдному синдромі можуть обмежуватись лише істинними слуховими вербальними галюцинаціями, що досягають інколи інтенсивності галюцинозу. Звичайно такий галюцинаторно-маячний синдром виникає при соматично обумовлених психічних хворобах. При ендогенних психозах в структурі сенсорного компоненту параноїдного синдрому домінує психічний автоматизм (див. нижче), в той час як істинні слухові вербальні галюцинації відходять на другий план чи відсутні взагалі. В залежності від переважання в структурі галюцинаторно-маячного синдрому марення чи сенсорних розладів виділяють маячний чи галюцинаторний його варіанти. При маячному варіанті марення звичайно систематизоване в більшій мірі, ніж при галюцинаторному, серед сенсорних порушень переважають психічні автоматизми і хворі, як правило, або малодоступні, або недоступні взагалі. При галюцинаторному варіанті переважають істинні вербальні галюцинації. Психічний автоматизм зостається нерідко нерозгорнутим і у хворих завжди можна з’ясувати ті чи інші особливості стану, повна недоступність тут скоріше є виключенням. Параноїдний синдром, особливо в маячному варіанті, нерідко є хронічним станом. При гострому параноїдному синдромі образне марення переважає над інтерпретативним. Систематизація маячних ідей або відсутня, або існує лише в самому загальному вигляді. Завжди спостерігаються розгубленість, виражені афективні розлади, переважно у формі депресії, тривоги, страху. Змінюється поведінка. Нерідко виникають рухливе збудження, імпульсивні дії.

Синдром Кандінського-Клерамбо (синдром психічного автоматизму; синдром зовнішнього впливу; синдром вторгнення; синдром відчуження; синдром опанування) – відчуження чи втрата приналежності власному „Я” власних психічних процесів (розумових, чуттєвих, рухових), що поєднується з відчуттям впливу сторонньої сили; супроводжується маренням психічного і фізичного впливу і (або) маренням переслідування.

Виділяють три види психічних автоматизмів:

1) асоціативний автоматизм (ідеаторний, ідеовербальний) – часто починається з відчуття порушення мислення. Перебіг думок прискорюється, сповільнюється, виникає раптова зупинка думок. Періодично виникають думки, що безперервно слідують одна за іншою, на жодній з яких неможливо зосередити увагу (ментизм). В подальшому з’являється відчуття, що думки, бажання виникають немов би зовні і тільки потім стають приналежними хворому. Може виникати відчуття, що власні думки та почуття якимсь чином стають відомими для оточення (симптом відкритості думок). У тих випадках, коли хворому здається, що оточуючи говорять вголос те, про що він думає – мова йде про ехо-думки. Подальше ускладнення асоціативних автоматизмів пов’язане з появою „думкових, внутрішніх діалогів”, „беззвучних розмов в думках”, „передачі думок”, що зачіпають різноманітні, в тому числі й інтимні, сторони життя хворих. Цей розлад, позбавлений акустичного компоненту, має назву „психічних галюцинацій”. Ускладнення психічних галюцинацій психічним компонентом – їх озвучення, перетворення у „внутрішні голоси” – свідчить про виникнення слухових вербальних псевдогалюцинацій. Крім слухових з’являються й інші види псевдогалюцинацій, найчастіше зорові. Псевдогалюцинації – „ядерний” розлад синдрому Кандинського-Клерамбо. Вони завжди супроводжуються впевненістю хворих в тому, що їх виникнення обумовлене втручанням зовнішньої, сторонньої сили – марення психічного впливу. Джерелом впливу є різні прилади, назви яких відбивають існуючий рівень технічного розвитку: електричний струм, радіо, рентгенівські промені, біотронна зброя т. ін. До асоціативного автоматизму відносять також „зроблені, нав’язані, відібрані” думки та уяви, „зроблені сновидіння та спогади”. Асоціативний автоматизм може проявлятись насильницькими змінами в афективній сфері – „роблять настрій”, „Викликають радість, злість, печаль, страх, захват”.

2) сенсорний автоматизм – проявляється виникненням, частіше у внутрішніх органах, неприємних, нерідко болісних відчуттів, що супроводжуються впевненістю в тому, що вони викликаються з певною метою впливом зовні – марення фізичного впливу. Це відчуття здавлення, стягування, перекручування, натягнення, болю, холоду, печіння, впливи на смак, нюх, статевий потяг, фізіологічні відправлення тощо. 3) руховий автоматизм – впевненість хворих в тому, що рухи та дії, які вони скоюють, здійснюються під впливом зовнішньої сили. Спочатку це окремі мимовільні жести чи мімічні рухи, які супроводжує постійне відчуття мимовільності та чужинності суб’єкту. Розгорнутий руховий автоматизм супроводжується маячною впевненістю в тому, що вчинки обумовлені впливом зовні. В залежності від переважання в структурі психічного автоматизму псевдогалюцинацій або маячного компоненту виділяють галюцинаторний та маячний його варіанти; в залежності від особливостей розвитку синдрому Кандинського-Клерамбо – хронічний, що підлягає подальшому ускладненню, і гострий, що виникає в короткі терміни (нерідко години або дні).

Депресивно-параноїдний синдром – симптомокомплекс депресивних, маячних, сенсорних та рухових розладів; психопатологічні симптоми поліморфні, поєднуються в різних співвідношеннях. Депресивний афект проявляється тугою, тривогою, страхом, відчаєм. Афект то одноманітний, то вкрай мінливий. Поглиблення депресії супроводжується появою страху та відчаю; при ослабленні подавленого афекту хворі нерідко вказують на в’ялість та апатію, хоча їх зовнішній вигляд ті ряд висловлювань не залишають сумнівів у тому, що в них зберігається виражена пригніченість. Зміст марення корелює з особливостями домінуючого афекту. Якщо афект визначається тугою, тривогою, переважає марення звинувачення. самозвинувачення та іпохондрична маячня. Якщо переважає страх, то поряд з маренням звинувачення можна спостерігати марення переслідування, збитку, образну та нігілістичну маячню. У одних хворих переважає ажитація, що супроводжується тривожною вербигерацією; у інших спостерігається загальмованість у формі депресивного ступора, інколи з кататонічними рисами. Хворі на депресивно-параноїдний синдром у будь-який момент здатні до скоєння суїцидальної спроби, або нанесення собі серйозного, зокрема спотворюючого або небезпечного для життя ушкодження. Такі хворі нерідко тривало відмовляються від їжі і вперто пручаються спробам штучного годування.

Паранояльний синдром – психопатологічний стан, в якому домінує первинне систематизоване маячення, що розвивається при ясній свідомості. У одних хворих переважає маячня переслідування, отруєння, збитку, ревнощів, чаклування, тобто маячні ідеї завдання шкоди хворому. В інших випадках переважають експансивні ідеї: реформаторства, винаходу, величі, високого походження, еротична маячня. Монотематичне сутяжне маячення, як правило, відноситься до експансивного. Хронічний паранояльний синдром супроводжується поступовим розвитком марення, його розширенням та систематизацією. В одних випадках марення залишається монотематичним; в інших – поступово або одночасно виникають різні за змістом ідеї марення. Вони можуть об'єднуватись однією системою або існувати ізольовано. Розгорнутий паранойяльний синдром постійно поєднується з підвищеною активністю. У хворих з експансивним маренням звичайно спостреігається відкрита боротьба за „свої права та досягнення”. Поряд з маренням у хворих можуть бути виявлені сенсорні розлади у формі небегаточисельних вербальних ілюзій. Гострий паранояльний синдром може виникати при розвитку хвороби у формі нападу. У таких випадках інтерпретативне марення звичайно поєднується з елементами образного марення. Систематизація маячних ідей відбувається лише в загальних рисах. Завжди існують чіткі афективні розлади – тривога, страх, захват з елементами екстазу.

Парафренний синдром (парафренія, фантазіофренія) – поєднання експансивного маячення з мачнею переслідування, слуховими галюцинаціями і (або) психічними автоматизмами, зміненим афектом. У змісті експансивного маячення звичайно переважають ідеї величі різного ступеня систематизації. Поряд з цим можуть виникати ідеї багатства, реформаторства, месіанства, високого походження, еротичного змісту. Іноді все це химерно поєднується з маяченням переслідування, отруєння, фізичного знищення, іпохондричним, тобто параноїдним маяченням. Крім того, параноїдні ідеї можуть піддаватись фантастичній трансформації – хворі звинувачують у переслідуванні, отруєнні та ін. осіб високого походження, різні організації державної влади, міжнародні організації т. ін. Хворий завжди знаходиться в центрі надзвичайних, нерідко грандіозних подій. Із сенсорних розладів найчастіше зустрічаються різні прояви психічного автоматизму, нерідко всі три види одночасно – ідеаторний, сенсорний і руховий, а також вербальний галюциноз, ілюзії хибного впізнавання. Сенсорні розлади можуть отримувати фантастичний зміст: хворі повідомляють про вплив на них міжконтинентальних та космічних апаратів, про обмін думками з історичними особами т. ін. Афективні розлади найчастіше проявляються у формі підвищеного настрою, аж до маніакального стану. При систематизованій парафренії домінують систематизовані ідеї переслідування. При фантастичній парафренії – множині, без чіткої систематизації експансивні ідеї, в першу чергу, величі. Переважання в клінічній картині маячних конфабуляцій властиве конфабуляторній парафренії. Для експансивної парафренії характерний виражений підвищений афект. Парафренний синдром може визначатись переважанням не марення, а сенсорних розладів фантастичного змісту – галюцинаторна парафренія. Парафренний синдром розвивається при хронічних психозах – хронічна парафренія. Поряд з хронічним парафренним синдромом існує гострий парафренний синдром (гостра парафренія).