2017-11-30
401
Нещодавно порядок розподілу прибутку регулювався централізовано. Централізовано затверджувалися відрахування до фондів: резервного, накопичення, споживання, були встановлені відповідні відсотки відрахування чистого прибутку до кожного із цих фондів.
Зміцнення ринкових відносин передбачає самостійність підприємств, тому в цих умовах зникла потреба у централізованому регулюванні розподілу прибутку і нині чистий прибуток використовується підприємствами самостійно, залежно від виробничих потреб, а також потреб матеріального стимулювання.
На державних підприємствах чистий прибуток, як правило, використовують на розвиток виробництва, придбання основних засобів, а також на виплату премії персоналу.
В акціонерних компаніях, а також у випадках, коли власниками підприємства є окремі юридичні особи, чистий прибуток використовується на основі постанови зборів акціонерів, де зазначені напрями його розподілу. На таких підприємствах прибуток розподіляється на виплати за привілейованими акціями, простими акціями, на реінвестування прибутку.
Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової економіки визначає його спроможність до фінансового виживання, залучення джерел фінансування та прибуткового використання їх.
Прибутковість залежить від структури капіталу, яка визначає особливості формування і розподілу прибутку, що впливає на фінансове становище та фінансові можливості підприємства. Це зумовлює необхідність проведення аналізу з метою визначення загальної оцінки ефективності фінансової діяльності, яка відображає результативність функціонування аналізованого підприємства.
Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.
Крім абсолютного показника – чистого прибутку – для характеристики підприємства використовується також відносні показники.
Показником ефективності використання коштів, який широко застосовується у світовій практиці, є коефіцієнт прибутковості, що виражає відношення прибутку до капіталу, інвестованого для одержання цього прибутку.
Цей показник є важливим для прогнозування прибутку, оскільки він пов'язує прибуток, який підприємство планує одержати, із загальним інвестованим капіталом.
Коефіцієнт прибутковості використовується в процесі прийняття інвестиційних рішень на підприємстві, а також у фінансовому плануванні, координації, контролі господарської діяльності та її результатів. Він визначається за формулою:
Кп = Прибуток / Інвестиції.
Це формула розрахунку загального коефіцієнта прибутковості. Основна мета цього вирахування – зняти відповідальність з адміністрації за неодержання прибутку на інвестиції, які не приносять доходу.
Для обчислення коефіцієнтів прибутковості беруться середні показники інвестицій. Вони розраховуються методом середньої хронологічної. В чисельнику формули для коефіцієнтів прибутковості можуть використовуватися показники:
· Розмір загального прибутку;
· Розмір прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (валового прибутку).
Ці коефіцієнти характеризують дохідність основної діяльності підприємства.
Найдоцільніше використовувати показник чистого прибутку, а також показник скорегованого прибутку.
Крім коефіцієнта прибутковості інвестицій аналізуються також показники дохідності акцій.
Дохідність однієї акції обчислюється як відношення чистого прибутку до середньорічної кількості випущених в обіг акцій.
Співвідношення ціни і дохідності акції розраховується як відношення ринкової ціни до доходу на одну акцію.
Частку доходів, які розподіляються у формі дивідендів, характеризує коефіцієнт виплат,який визначається як відношення виплачених дивідендів до чистого прибутку.
