Закінчення та наслідки війни

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (1914-1918)

План

1. Воюючі блоки Першої світової війни та їх склад. Причини, характер і привід війни, стратегічні плани держав. Основні фронти.

Основні воєнні та політичні події в ході війни (1914-1918).

Закінчення та наслідки війни.

1. Воюючі блоки Першої світової війни та їх склад.

Причини, характер і привід війни, стратегічні плани держав. Основні фронти

Стратегічні плани противників. Швидкий економічний розвиток провідних країн світу, завершення в них промислового перевороту призвели до остаточного поділу світу. На поч. XX ст. загострилися протиріччя між двома воєнно-політичними блоками країн – Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія; блок утворено протягом 1879-1882 р.) та Антантою (Англія, Франція, Росія; блок утворено протягом 1891-1907 рр.; у перекладі з французької повна назва блоку означає «Сердечна згода»).

В основі протиріч між блоками лежав давній спір за колонії між Німеччиною та Англією. Війну розпочав і програв Троїстий союз, який в ході війни перетворився на Четверний (до блоку увійшли Туреччина та Болгарія, а Італія у 1915 р. вийшла). В ході війни до блоку Антанта приєдналися Італія, Японія, а Росія, з приходом до влади більшовиків у 1917 р., вийшла з війни, уклавши Брестський мирний договір (1918 р.) з країнами Четверного союзу. США вступили у війну 1917 р. на боці Антанти як позаблокова країна. Усього на стороні Антанти у війні брали участь 34 держави.

До причин Першої світової війни можна віднести:

- завершення наприкінці XIX – на поч. XX ст. територіального поділу світу між провідними країнами світу та бажання перерозподілити його;

- нерівномірний економічний розвиток провідних країн світу – «молоді» держави (утворилися в другій половині XIX ст.: Німеччина, Італія, Австро-Угорщина) відставали в розвитку економіки від «старих» (Британія, Франція, Росія);

- посилення ролі держави в економіці в умовах монополізації виробництва – формування державно-монополістичного капіталізму, що проявлялося в зрощування держави та монополістичних об’єднань.

Головними стратегічними планами держав Троїстого союзу були:

- Німеччина намагалася покінчити з пануванням Англії на морях, послабити її вплив на світовий ринок і захопити колонії. Німеччина також бажала приєднати промислово розвинуті північно-східні регіони Франції, захопити у Росії Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ;

- Австро-Угорщина прагнула розширити сферу впливу на Балканах, захопити Сербію, відібрати у Росії Польщу, Правобережну Україну (Поділля та Волинь);

- Османська імперія (Туреччина), що виступила на боці Троїстого союзу в жовтні 1914 р., розрахову-вала захопити російське Закавказзя і відновити свій вплив на Балканах.

До стратегічних планів держав Антанти входило:

- Англія сподівалася послабити Німеччину, захопити частину німецьких колоній в Африці, поділити Османську імперію – забрати багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського півострова;

- Франція прагнула повернути Ельзас і Східну Лотарингію, що були захоплені Німеччиною після франко-прусської війни, захопити Саарську область (вугільні шахти) та лівий берег Рейну — природний кордон з Німеччиною, крім того, там знаходилися сучасні промислові підприємства;

- Росія прагнула встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор і Дарданелли, послабити Німеччину економічно, відібрати в Австро-Угорщини Східну Галичину, землі по нижній течії Німану;

- Японія, що вступила у війну з Німеччиною в середині 1914 р., намагалася захопити німецькі орендні території в Китаї (півострів Шаньдунь) та острови у Тихому океані.

З обох боків війна мала загарбницький імперіалістичний характер (характер війни визначається метою). Тільки Сербія, Чорногорія і Бельгія вели війну за своє визволення, що, однак, не міняє характеру самої війни в цілому. Її ініціаторами були Німеччина та Австро-Угорщина, які розпочали війну першими. Початок війни викликав сплеск патріотизму у воюючих країнах, який швидко переріс у шовінізм. Спроба російського царизму назвати чергову загарбницьку війну Вітчизняною, не дала результату.

Війна велася на десятку фронтів у різних куточках земної кулі: в Європі, Азії, на Тихому океані тощо. Однак головними фронтами були Західний, де Німеччина воювала з англійськими, французькими та бельгійськими військами, та Східний, де німецькі та австро-угорські війська билися з російськими. Крім того, певне значення для ході війни мали Кавказький фронт (Росія вела війну проти Туреччини), Італійський (бойові дії Італії проти Австро-Угорщини) та Балканський, Румунський, Африканський, Далекосхідний, Месопотамський та Палестинський.

Липнева криза 1914 р. в міжнародних відносинах. Австро-сербський конфлікт. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції та Англії. На 1914 р. протиріччя між блоками вкрай загострилися, особливо щодо Балканського питання. Австро-Угорщина, за порадою німецького імператора, вирішила одним ударом по Сербії затвердити свій вплив на Балканах. Приводом (привід – це підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків (давати привід) для розв'язання війни стало вбивство спадкоємця престолу, австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. Він був убитий у Сараєво сербськими націоналістами – студентом 8-го класу гімназії Гаврилом Принципом та типографом Надейком Габриловичем³ — членами напіввійськової організації «Млада Босна» («Молода Боснія»).

Цікаво знати. Перший замах було скоєно, коли Франц-Фердинанд з дружиною їхали з військового табору до міської ратуші. Недалеко від будинку жіночої семінарії, коли відкритий автомобіль почав їхати повільніше, в нього було кинуто чорний пакет з бомбою. Наступник престолу встиг відкинути його рукою, він влучив у сусідній автомобіль, що його супроводжував, і поранив кілька осіб, одного з них – підполковника Меріція – досить серйозно. Після цього Франц-Фердинанд не відмінив подальшої програми свого візиту й поїхав до ратуші. Тут він був урочисто прийнятий представниками місцевої влади, хоча, звичайно, прийом був затьмарений інцидентом, що стався по дорозі. Після прийому губернатор Боснії, начальник поліції та графиня Гогенберг просили Франца-Фердинанда не ризикувати життям і негайно повернутися до табору, однак він відмовився і поїхав до госпіталю провідати пораненого підполковника. При повороті автомобіля на вулицю Франца-Йосифа пролунали два револьверні постріли, якими було смертельно поранено і наступника престолу, і його дружину. За такий злочин закон передбачав смертну кару, проте підсудним не виповнилося і 20 років. Обидва терористи були засуджені на 20 років і померли, з часом, у в’язниці.

Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум, виконання умов якого означало б для Сербії відмову від державного суверенітету:

- Австро-Угорщина вимагала від сербського уряду засудити будь-яку антиавстрійську пропаганду;

- Сербія мала звільнити зі служби причетних до антиавстрійської пропаганди офіцерів і держслужбовців (списки склали в Австро-Угорщині);

- Сербія повинна була допустити на свою територію австрійських слідчих для розслідування убивства.

Сербія, за порадою Росії, згодилася виконати всі умови ультиматуму, крім останньої. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина, не задоволена відмовою, Сербії оголосила війну. Наступного дня, 29 липня 1914 року, Росія розпочала часткову мобілізацію. На вимогу Німеччини її припинити, Микола ІІ оголосив повну мобілізацію. Тоді Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила війну Росії, а 3 серпня — Франції і розпочала наступ через французьку територію на Бельгію. Англія стала на захист нейтралітету останньої і 4 серпня оголосила війну Німеччині. 6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії, а Британія та Франція, як союзники Росії, оголосили війну Австро-Угорщині. 15 серпня Японія поставила вимоги перед Німеччиною передати їй території в Китаї, але отримавши відмову почала війну.

У воєнний конфлікт поступово було втягнуто більше 30 держав, мобілізовано більше 70 млн. чоловік. Війна дійсно стала світовою.

2. Основні воєнні та політичні події в ході війни у 1914-1918 роках

План Шліффена та його крах. Бойові дії 1914-1915 років. Воєнні дії Першої світової війни розгорнулись на десятках фронтів – на суші, морі і, вперше в історії – в повітрі. Початок війни ознаменувався сплеском патріотизму, сотні тисяч добровольців штурмували призовні пункти. Проте, коли розпочалися бойові дії, патріотизм змінився іншими почуттями.

План воєнних дій Німеччини був складений напередодні начальником Генерального штабу генералом Альфредом фон Шліффеном і передбачав «блискавичну війну»: в обхід через нейтральні Бельгію та Люксембург за півтора-два місяця розгромити Францію, до того як Росія відмобілізує свої війська, а Британія висадить свої на континенті. Захоплення Парижу повинно було примусити Францію капітулювати. Потім усі війська мали бути перекинуті на Східний фронт, благо Німеччина володіла чи не найкращою мережею залізниць в Європі, і розбити за півмісяця російську армію.

Розпочавши наступ на заході на поч. серпня 1914 р., німецька армія зустрілася з героїчним опором бельгійських військ під Мобажем і Антверпеном, проте вже 20 серпня столиця Бельгії Брюссель була захоплена німецькими військами. На початку вересня німецькі війська підійшли до річки Марна з метою оточити французьке угрупування, проте наразилися на контрнаступ англо-французьких військ на чолі з маршалом Жоффром. Англо-французькі війська зупинили німецький наступ. Після битви 5-12 вересня 1914 р. на р. Марні, під Парижем, було остаточно зірвано «план Шліффена», «блискавична війна» не вдалася з самого початку. Західний фронт до кінця 1914 р. стабілізувався, розтягнувшись на 720 км.

Цікавою військової новинкою стало те, що в ході битви на Марні Франція вперше в історії використала автотранспорт для перевезення армії.

Росія вже 17 вересня, з метою допомоги французьким військам, розпочала наступ у Східній Пруссії та Галичині силами двох армій на чолі з генералами П. Рененкампфом та А. Самсоновим. Тому Німеччина була змушена перекинути сюди із Західного фронту два армійських корпуси і тим самим відмовилася від захоплення столиці Франції. Проте ця операція російських військ була не дуже вдалою – в німецьке оточення потрапили 30 тис. росіян, генерал Самсонов застрелився. Хоча наступ Росії у Східній Пруссії виявився невдалим, проте в Галичині австро-угорські війська були вимушені відступити до Карпат – російська армія захопила міста Львів та Перемишль.

У жовтні 1914 р. після обстрілу російських портів у Причорномор’ї турецьким і німецьким флотом до Троїстого союзу приєдналася Туреччина і блок отримав назву Четверного (або Почвірного). Наступ німецької армії у Фландрії (Бельгія) у жовтні-листопаді 1914 р., що мав на меті прорвати англо-французьку оборону в районі Іпра та захопити порти Дюнкерк і Кале, був невдалим. Таким же став наступ австро-німецьких військ на Східному фронті восени 1914 року на території Польщі.

На воді англійському флоту вдалося блокувати німецький в Балтійському морі, а автро-угорський – в Адріатичному.

У цілому протягом 1914 р. стратегічна ініціатива (стратегічна ініціатива – це здатність і умови, які дають можливість однієї з протиборчих сторін активними діями стратегічного масштабу, характер і способи ведення яких визначають розвиток подій на полях битв, нав'язати свою волю противнику, паралізувати його спроби протидіяти досягненню поставлених цілей протягом тривалого часу, примушує його застосовувати невигідні способи і форми боротьби, діяти в несприятливих умовах обстановки. Створює свободу прийняття рішень, вибору того чи іншого способу дій своїх військ (сил флоту) і обмежує дії сил противника. Захоплення стратегічної ініціативи і її утримання — одне з головних умов успішного ведення війни, військових кампаній і стратегічних операцій) в ході війни належала державам Троїстого союзу, проте війна Німеччини на два фронти розпорошувала сили союзників. Довоєнні стратегічні плани не спрацювали, виникла необхідність у новому плануванні, перебудові економік воюючих держав для воєнних потреб і додаткової мобілізації. Величезними були втрати у кадровій армії – до 75%.

Перехід до стратегічної оборони на Західному фронті наприкінці 1914 р. дав змогу Німеччині перекинути свої сили у 1915 р. на Східний фронт, де ініціатива перейшла до австро-німецької армії. У 1915 р. тут був проведений основний наступ. У лютому-березні 1915 р., після боїв біля Мазурських озер, німецька армія витіснила російські війська із Східної Пруссії. 22 березня 1915 р. російські війска оволоділи стратегічно важливою фортецею Перемишль на Західній Україні, проте російський наступ зупинився через виснаження. У травні-серпні в результаті німецько-австрійського наступу в Галичині, Польщі та Прибалтиці російські війська втратили Галичину, Польщу, Литву, частину Білорусії та Латвії. Таким чином, до осені 1915 р. німецькі та австро-угорські війська відвоювали Західну Україну, Польщу, Литву, частину Латвії.

З лютого по листопад 1915 р. англо-французькі війська на прохання Росії провели Дарданелльську операцію з метою нанесення відволікаючого удару по Туреччині, проте вивести Туреччину з війни та встановити контроль над протоками Босфор і Дарданелли не вдалося.

На Західному фронті відбулися бої у Фландрії та Шампані. Найбільша битва – у квітня 1915 р. поблизу міста Іпр (Бельгія), де вперше було застосовано хімічну зброю. 15 тис. осіб отруїлося, 5 тис. з них.

Цікаво знати. У першій половині лютого німецьке військо отримало «бойовий хімічний засіб у вигляді хлорного газу» та «нового роду артилерійський снаряд, начинений отруйними речовинами, котрі викликали сльозотечу». 22 квітня 1915 р. 4-та армія рейхсверу поблизу Іпру вперше у воєнній історії використала проти англо-французьких військ для прориву їхніх позицій газобалонну атаку. Газ дістав назву іприт (від місцевості першого використання). Балони з газом було встановлено уздовж 6-кілометрової ділянки фронту. Вихід 180 тис. кг хлору зайняв лише п'ять хвилин. Вглибину хмара мала від 600 до 800 м, заввишки була у людський зріст, згодом — вище. Хлором тоді було отруєно 15 тис. осіб, з яких 5 тис. (33%) померло. Солдати, згадував учасник цієї операції, побачили, «що велетенська хмара зелено-жовтого газу підіймається з-під землі й повільно рухається за вітром у напрямку до них, що газ стелеться по землі, заповнюючи кожну ямку, кожне заглиблення й затоплює траншеї. Спершу подив, потім жах й, нарешті, паніка охопила війська, коли перші хмари диму окутали всю місцевість і примусили людей, задихаючись, битися в агонії. Ті, хто міг рухатися, бігли, намагаючись, більшою частиною даремно, обігнати хмару хлору, котра невмолимо переслідувала їх». Німці мали тактичний успіх, проте не мали напоготові резервів і не змогли з нього скористатися. Німеччина порушила конвенцію, яка забороняла застосування отруйних речовин, й повела нову війну, причому німецьке командування використало у великому масштабі нову зброю в операції, котра мала обмежену мету. Після Іпру отруйні гази надалі використовували обидві сторони.

У травні 1915 р. Італія, яка прагнула приєднати західну частину Балканського півострова (території Австро-Угорщини, Туреччини та Албанії) вийшла з Троїстого союзу і оголосила війну колишнім союзникам. У вересні 1915 р. до Четверного союзу вступила Болгарія, яка розпочала бойові дії проти Сербії, зайнявши за короткий час її територію. Таким чином Німеччині вдалося встановити прямий зв’язок з Туреччиною. Протягом 1915 р. війна остаточно стала позиційною,становище державЧетверного союзу погіршилось через обмежені внутрішні ресурси, в цей час країни Антанти нарощували внутрішнє виробництво.