Тема 5. Політична система: поняття, структура, типологія.Типологія політичних режимів (1 год)

План

1. Поняття політичної системи
2. Структура політичної системи
3. Функції політичної системи
4. Типологія політичних систем. Політичні режими

Мета вивчення: ознайомлення з поняттями «політична система» та політичний режим

 

Тема 6. Держава як базовий інститут політичної системи. Форми державного правління та устрою. Принцип розподілу влади.

План 1. Поняття “держава” і теорії її походження
2. Типи, структура і функції держави
3. Форми державного правління і державного устрою

Мета вивчення: ознайомлення з поняттям «держава»

 

Література:

1. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. – К.: АМУПП, 1997. – 200 с.

2. Браун М. П. Посібник з аналізу державної політики / М. Пол Браун. – К.: Основи, 2000. – 243 с.

3. Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. – К.:КНЕУ, 1999. – 108 с.

4. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / Иммануил Валлерстайн. − СПб Университетская книга, 2001. – 416 с.

5. Гелей С, Рутар С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і доповнене. –-К.: Знання, 1999. – 427с.

6. Кирилюк Ф.М. Історія політології. Підручник для вищих навчальних закладів / Ф.М. Кирилюк. – К.: Знання України, 2001. – 535 с.

7. Онан Э.С. Понятие и классификация политического режима в развивающихся странах. — Право и политика в развивающихся странах. Сборник обзоров. М., 1991. — с.10

8. Основи етнодержавознавства: Підручник / За ред. Ю.І.Римаренка. – К.: Либідь, 1997. – 656 с.

9. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б. Кухти. – Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. – Львів: Кальварія, 1997. – 336 с.

10. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б. Кухти. – Ч. 3. Політична свідомість і культура. – Львів: Кальварія, 1998. – 556 с.

11. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б. Кухти. Ч. 1: З історії поличної думки: від стародавності до наших днів / Б. Кухта, А. Романюк, М. Поліщук, Л. Старенька. − Львів: Кальварія, 1997. − 288 с.

12. Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки. –-К.: Основи, 1996. – 718 с.

13. Толочко П.П. Украина: государство или страна? / Петр Толочко. − К.: Довіра, 2008. − 208 с.

14. Цыганков А.П. Современные политические режимы: структура, типология, динамика: Учеб. пособие / Ин-т "Открытое о-во". - М.: Интерпракс, 1995. - 295с. — c. 5-15.

15. Швидяк О.М. Політологія. Практикум: навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 164 с.

 

Основний зміст

Перша частина лекції присвячена розгляду поняття «політична система». Це − універсальна категорія наукового аналізу, яка охоплює певну кількість взаємопов´язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті, дотичних до вироблення політичних рішень.

Кожна система має реалізовувати наступні функції, що служать задоволенню її елементарних потреб: адаптації – установлення зв’язків системи з навколишнім середовищем, система пристосовується до середовища і обмінюється з ним ресурсами; ціледосягнення – визначення цілей системи і мобілізація ресурсів для їх досягнення; інтеграції – підтримання координації взаємовідносин елементів системи; зберігання орієнтації суб’єктів системи на її норми і цінності.

Основними ознаками політичної системи є:

- взаємозв´язок групи елементів;

- утворення цими елементами певної цілісності;

- внутрішня взаємодія всіх елементів;

- прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

- здатність вступати у взаємовідносини з іншими системам.

Структура політичної системи – це сукупність владних інститутів, що пов´язані між собою і створюють стійку цілісність.

Структуру політичної системи становлять:

1. Політичні відносини.

2. Політична організація суспільства.

3. Засоби масової інформації.

4. Політичні принципи та норми.

5. Політична свідомість і культура.

Функції політичної системи

Всі елементи політичної системи взаємодіють і утворюють політичну цілісність. Політична система взаємодіє із зовнішнім середовищем (суспільством), прагне забезпечити стабільність і розвиток цього середовища. Специфіка функціонування будь-якого суспільства виявляється через функції політичної системи:

1. Регулятивна – виражається в координації поведінки індивідів, груп, спільнот на основі введення політичних і правових норм, дотримання яких забезпечується виконавчою та судовою владою.

2. Інтеграційна – вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства; організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм.

3. Дистрибутивна (розподільницька) – передбачає розподіл системою матеріальних благ, соціальних статусів і привілеїв інститутам, групам і індивідам. Окремі соціальні галузі вимагають централізованого фінансового розподілу: кошти для покриття потреб армії, соціальної сфери і управління отримуються з економіки через оподаткування.

4. Реагування – відбивається у здатності системи сприймати імпульси, що надходять з зовнішнього середовища. Вони набувають форми вимог, що висуваються до влади різними соціальними групами.

5. Легітимізації – діяльність, спрямована на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм.

6. Політичної соціалізації – залучення людини до політичної діяльності суспільства.

7. Артикуляції інтересів – пред´явлення вимог до осіб, які виробляють політику.

8. Агрегування інтересів – узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення.

9. Політичної комунікації – припускає різні форми взаємодії та обміну інформацією між різними структурами політичної системи, лідерами і громадянами.

10. Стабілізації – забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом.

Головним для функціональності системи є забезпечення стану динамічної рівноваги шляхом адекватної переробки імпульсів.

 

Типологія політичних систем. Політичні системи типологізуються за кількома ознаками. Кожна політична система має свої ознаки й характеристики, форми і типи.

Політи́чний режим — тип політичної системи, що визначає характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.

Політичний режим визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод

Політичні режими можна розрізнити за двома головними критеріями — джерелом влади та межами цієї влади.

За джерелом влади: демократичні режими та недемократичні режими

За критерієм меж влади: ліберальні та тоталітарні

Друга частина лекції присвячується розгляду ержави як найважливішого інституту суспільства, центрального елементу його політичної системи.

Термін “держава” трактується у трьох значеннях:1) як асоціація, що міститься на окремій території, об’єднує усіх членів суспільства (синонім понять “суспільство”, “країна”, “вітчизна”); 2) як відносини політичної влади – сукупність зв’язків між громадянами і органами держави; 3) як адміністративні органи влади та правові норми, що визначають їх функціонування.

Основні ознаки держави:

Суверенітет − означає, що держава володіє найвищою і необмеженою владою над внутрішніми суб’єктами у межах кордонів тієї чи іншої країни (внутрішній вимір), а інші держави повинні визнавати цей принцип (зовнішній вимір);

Всезагальність − держава охоплює своїм впливом усіх людей, що мешкають на її території, в тому числі громадян інших держав;

Примус − монопольне право на примусовий вплив щодо населення і наявність особливої системи органів, установ і знарядь примусу (армія, поліція, суд, тюрми), які виконують функції державної влади;

Апарат держави − наявність публічної влади, здійснюваної особами, зайнятими винятково управлінням суспільством та охороною встановлених у ньому порядків (державні чиновники), сукупність управлінсько-адміністративних структур, покликаних реалізувати рішення центральних і місцевих органів влади;

Монопольне право на збирання податків. Для формування загальнонаціонального бюджету, утримання державного апарату;

Територія − держава нерозривно пов’язана з певною територією, на яку поширюється її влада, а закони мають обов’язкову силу. Організація влади здійснюється за певним територіальним принципом: поділ населення за територією проживання, а не за кровно-родинними ознаками.

Держава виникла на певній стадії розвитку людства. Політична, правова література подає різні теорії походження держави: 1) неісторична (природня) теорія (Аристотель); 2) теологічна теорія, охоплює концепції, за якими державна влада виникла з волі надприродного чинника; 3) патріархальна теорія (Роберт Філмер (XIII ст.)), за якою держава виникла в процесі механічного об´єднання родів у племена, племен у ширші цілісні утворення, аж до держав (при збереженні принципу патріархальної, заступницької влади); 4) теорія суспільного договору (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо) − держава виникає не з волі Бога, а створюється добровільно суспільним договором суверенних громадян з правителем за законами людського розуму; 5) теорія підкорення (конфліктно-насильницька) (Л. Гумплович) − держава стає формою панування переможців над переможеними, сильніших над слабшими; 6) класова теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс) за якою −виникнення держави − це природно-історичний, об´єктивний процес, умовами її утвердження були поява додаткового суспільного продукту внаслідок удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин, виникнення майнової нерівності, розподілу праці, а також класів.

Форми державного правління і державного устрою

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їx взаємини з населенням.

Існують дві основні форми державного правління — монархічна й республіканська.

Монархії поділяють на абсолютні, конституційні та теократичні.

Залежно від відповідальності уряду − перед президентом або парламентом − розрізняють основні форми республіканського правління:

- президентську,

- парламентську.

Державний устрій − спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими.

Розрізняють прості (унітарні) і складні (федеративні, конфедеративні) держави.

Унітарна (лат. unitas − єдність, однорідний, що складає ціле) держава − єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

Федерація − союзна держава, до складу якої входять суб´єкти федераціїякі добровільно делегують центральним органам федерації частину своїх повноважень.

Конфедерація (лат. confederatio − спілка, об´єднання) − союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об´єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій.

 

Питання для самостійної роботи:

1.Що таке держава і які її основні ознаки?

2.Які причини виникнення держави?

3.Які етапи в розвитку держави Ви знаєте?

4.Які форми політичного правління Ви знаєте?

5.Чим відрізняються президентська, парламентська і зміша-на республіки?

6.Чим відрізняється федеративна держава від унітарної?

7.У чому відмінності правової держави від соціальної?

8 Сутність політичного режиму та його типи.

9.Характерні ознаки демократичного, авторитарного та то-талітарного політичних режимів.

10. Як Ви розумієте поняття "політичний режим"?

 

 

Лекція № 3