Етапи формування ринку праці в Україні

Етапи розвитку ринку праці в Україні поділяють в залежності від форм власності і залучення до праці (починаючи з радянських часів): 1.Мілітаризація праці в умовах військового комунізму, риси якої виявилися в наступні десятиріччя через мобілізацію робочої сили й організацію примусових робіт. 2.Часткове відновлення конкурентно-ринкових відносин у сфері праці в умовах нової економічної політики, характерною особливістю якого є лібералізація жорсткої господарської дисципліни. 3.Одержавлення сфери праці на основі поєднання рис перших двох етапів і зміцнення технократичної моделі організації суспільної праці в умовах індустріалізації, колективізації й повоєнного відновлення господарства (зникнення альтернативних груп роботодавців; зростання неекономічних критеріїв значущості трудової діяльності й стимулювання; вагомість соціального походження й належності до керівної партії). 4.Консервація монопольного ринку праці на тлі економічного реформаторства 60 – 80 – х років (змін у сфері зайнятості в період економічних реформ не було). 5.Трансформація ринку праці з розширенням економічного впливу різних форм власності й різних видів господарської діяльності, інтеграції в світову економіку.

Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.

Риси сучасного етапу формування ринку праці в Україні: 1.На зареєстрованому ринку праці спостерігається постійне скорочення числа безробітних. Рівень безробіття в Україні є близьким до аналогічного показника в інших країнах з перехідною економікою. 2.Поступово збільшується кількість вакансій і скорочується навантаження на одне вільне робоче місце. 3.Має місце регіональна розбіжність у рівнях зайнятості і безробіття. 4.Чітко виражена “жіноча”, “молодіжна” і “сільська“ незайнятість, що пов’язано з дискримінацією в прийомі на роботу та реформуванням аграрного сектору економіки. 5.Ринок праці в Україні є гіпертрофованим тіньовим. Рівень прихованого безробіття становить близько 30 % чисельності всіх трудових ресурсів країни. Про це свідчать також стійка тенденція зниження частки оплати праці у грошових доходах населення. 6.Низька професійно-територіальна мобільність робочої сили через негнучкість системи державної професійної освіти та дорожнечу житла. 8.Складна демографічна ситуація. 9.Дешевизна робочої сили.

Поняття відтворення населення.

У широкому розумінні відтворення населення – це процес заміщення покоління батьків поколінням дітей у своїй певній соціально – економічній обумовленості, а у вузькому розумінні, враховуючи репродуктивну функцію жінок, це - процес заміщення покоління матерів поколінням дочок. Відтворення населення формує природні межі трудового потенціалу. Процес відтворення останнього складається з демографічної, соціально-економічної та соціально-психологічної підсистем.