Ризики при банківському інноваційному кредитуванні та причини їх виникнення

Види ризиків	Причини, що їх зумовлюють
1. Технічні	1) негативні результати науково – дослідних робіт, що включені в проект; 2) недосягнення запланованих технічних показників у ході наукових розробок; 3) випередження ними технологічного рівня та можливостей виробництва щодо засвоєння отриманих результатів розробок; 4) випередження ними технологічного рівня та можливостей виробництва щодо сфери споживання інновацій; 5) виникнення різноманітних проблем, які неможливо вирішити на сучасному рівні науки і техніки.
2. Комерційні	1) неправильний вибір економічної мети проекту; 2) неправильна оцінка обсягу необхідних ресурсів; 3) недотримання терміну реалізації проекту; 4) невірна оцінка ринків збуту.

Таблиця 1.2.

Аналіз інвестиційного проекту за методом еквівалента певності

Рік	Сподівані грошові потоки, тис. грн.	Фактор еквівалента впевненості	Безпечні грошові потоки, тис.грн.	Процентний фактор теперішньої вартості за 10%	Теперішня вартість безпечних грошових потоків, тис.грн.
		0,99		0,931
		0,83		0,856
		0,7		0,721
		0,63		0,681
		0,41		0,633
Чиста теперішня вартість безпечних грошових потоків

 

Оформлення формул

 

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Запис формули передбачає використання символьних позначень фінансових показників із наступним поясненням позначень символів чи числових коефіцієнтів, які наводяться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова ”де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад: ”У формулі 2.2” (другій формулі другого розділу); „У формулі 3.6” (у шостій формулі третього розділу).

Приклади написання формул:

 

KM = (Вк – Ан): Вк, (2.2)

 

де KM – коефіцієнт маневреності власних коштів;

Вк – власний капітал підприємства;

Ан – необоротні активи.

 

(3.6)

 

де R – загальний рейтинг позичальника як сума набраних ним балів;

n – кількість показників, приймаються для розрахунку кредитоспроможності;

Qj – класність j-го показника у відповідності з критеріальним рівнем;

Jj – питома вага і-го показника згідно з його значимістю у загальній сукупності показників.

 

Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо формула не вміщується в один рядок, її слід перенести після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х) або ділення (:).

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому відповідно до правил пунктуації в кінці формул і в тексті перед ними ставлять розділові знаки. Так, перед формулою ставлять двокрапку, якщо у тексті перед формулою є узагальнююче слово, або цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

 

Оформлення приміток

 

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапку і примітки нумеруються, наприклад:

Примітки:

…

…

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.

 

Оформлення посилань

 

По тексту дипломної роботи мають бути зроблені посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад “ …у працях [2-5, 8]…” чи [17, с.20-25].

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, “…в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “…у формулі (2.2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.

Посилання потрібно давати і на цитати, що використовуються у дипломній роботі. Загальні вимоги щодо цитування такі:

· текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться мовою оригіналу;

· цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручувань думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців позначається трьома крапками;

· при непрямому цитуванні думок автора слід бути гранично точним у викладенні думок і давати відповідні посилання на джерело.