Основні (інтегральні) техніко-економічні показники наступні:
1. Показники економічності виробництва і розподілу енергії:
ü питомі витрати палива на виробництво енергії і тепла;
ü питомі витрати електроенергії на 1000 м3 стиснутого повітря.
2. Показники енергоємності продукції [2, С. 215]:
Е = Еф / n, (10.1)
де Еф – електроенергія, фактично витрачена на виробництво;
n – кількість виробленої продукції (т, шт, грн);
3. Показник енергоозброєності виробництва [2, С. 215]:
Ев = Ме / Ф, (10.2)
де Ме – сумарна потужність встановлених на підприємстві енергоустановок, кВт;
Ф – вартість основних виробничих фондів, грн.
Загальні потреби підприємства в енергії визначаються за формулою [2, С. 213]:
, (10.3)
де Н в.е — планова норма витрати енергії на одиницю продукції, кВт · год;
N пл — плановий обсяг випуску продукції в натуральному (вартісному) виразі, шт., грн;
Е доп — витрати енергії на допоміжні потреби, кВт · год;
Е ст — відпуск енергії на сторону, що планується, кВт · год;
|
|
Е вт — втрати енергії в мережах, кВт · год.
Основною формою планування енергопостачання в даний час є річні енергобаланси. Поряд із плановим складається звітний баланс, що є засобом контролю за виконанням планових показників використання енергоресурсів і вишукування резервів. Основне завдання розробки енергетичного балансу – обґрунтування потреби підприємства в паливі і енергії для виконання плану по випуску продукції (доходна частина балансу), а також покриття цих витрат від виробників енергії (витратна частина балансу).
Як правило, баланси складаються на річний період із розбиванням по кварталах.
До складу балансу входять:
1. Розрахунок потреби основного і допоміжного виробництва в усіх видах енергії і палива.
2. Визначення допустимих втрат енергії в заводських мережах.
3. Сумарне споживання енергії.
Основними напрямами вдосконалення енергогосподарства і підвищення його ефективності є [2, С. 215]:
Ø широке впровадження ресурсозберігаючого устаткування;
Ø підвищення КПД власних генеруючи і перетворюючих установок;
Ø вдосконалення схем електроспоживання;
Ø автоматизація виробничих процесів, обліку і контролю використання енергоресурсів;
Ø застосування розрахунково-аналітичних методів нормування енергоресурсів;
Ø спрощення енергетичної структури підприємства;
Ø переорієнтація на використання нетрадиційних видів енергії, відповідно адоптація основного виробництва до них;
Ø використання вторинних енергоресурсів (ВЕР);
Ø впровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування енергообладнання і енергосистем;
Ø автоматизація управління підприємством і споживання енергії;
Ø обґрунтований вибір видів енергії.