Професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі

Професійно-технічна підготовка засуджених належить не тільки до засобів виправлення, а й насамперед до засобів за­безпечення успішної соціальної реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Основна мета політики у сфері ре-соціалізації за допомогою названих засобів полягає у вдоско­наленні механізму професійної підготовки (перепідготовки) осіб, які відбувають покарання в установах кримінально-ви­конавчої системи і звільнених з місць позбавлення волі. Адже одноманітність, обмеженість спілкування, безперспективність отримання корисної спеціальності можуть призводити до того, що праця не буде мати виправного впливу, а лише ста­не тягарем та необхідним обов'язком для засуджених. Лише радикальні зміни в питаннях працевикористання, допомога У набутті дійсно корисних навичок, що стануть у пригоді не лише в місцях позбавлення волі, а й після звільнення, на нашу думку, допомогли б праці виконати виправні функції.

Статтями 125, 126 КВК передбачено для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані у колонії, підготовку на курсах професійного навчання робітників на виробництві. Організація професійно-технічного навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання на виробництві, здійснюється відповідно до законів України від 23 травня 1991 р. «Про освіту» (в редакції Закону від 23 березня 1996 р.), від 13 травня 1999 р. «Про за­гальну середню освіту» і від 10 лютого 1998 р. «Про професійно-технічну освіту» в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно.

Професійно-технічне навчання засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення.

Сьогодні усе частіше порушується питання про навчання засуджених спеціальностям, які їм найбільше до вподоби і які вони можуть реалізувати у виробничій діяльності кримі­нально-виконавчої установи. Пропонується дистанційне або стаціонарне навчання за домовленістю з навчальним закладом на території кримінально-виконавчої установи, у тому числі платне навчання (за рахунок бюджету, прибутків кримінально-виконавчої установи, родичів тощо). Нині не виключається навіть здобуття засудженими вищої освіти, про що неоднора­зово вказується у публікаціях з пенітенціарної тематики. Це пов'язано із певними фінансовими витратами, особливо коли йдеться про вищу освіту, яку нині можна отримати дистанцій­но. Оплата такої освіти може здійснюватися за рахунок роди­чів, благодійних фондів тощо. Таке удосконалення освітньо-професійної системи може допомогти засудженим адекватно ставитися до самостійної продуктивної праці і оптимістично сприймати своє майбутнє.

Рекомендована література:

1. Бирюков Е. Трудовое время исправительно-трудовой системы // Социалистическая законность. — 1990. — № 9. — С. 48—50.

2. Кримінально-виконавче право України: Підручник для
студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степанюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

4. Полянська Л. Загальноосвітнє навчання засуджених // Аспект. - 2002. - № 3. - С. 5-6.

5. Раськевич А.А. Общественно полезный труд как средство
исправления осужденных в исправительных учереждениях. —
СПб: СПб академия МВД России, 1998. — 154 с.