Організація та облік грошових коштів на рахунка в банку

Для проведення розрахунків із контрагентами (юридичними та фізичними особами), погашення зобов’язань перед бюджетом за податками та платежами, отримання кредитів від фінансових установ, зберігання тимчасово вільних коштів в безготівковій формі суб’єкти господарювання відкривають в установах банків рахунки.

Безготівкові розрахунки регулюються: Постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах"; Постановою правління НБУ від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"; Постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 " Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні" та іншими нормативними документами.

Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки утримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки дотримувачів коштів.

Суб’єкти господарювання забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору мають право відкривати рахунки:

ü поточні рахунки

ü вкладні (депозитні) рахунки.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

ü рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

ü поточні рахунки типу “Н”, що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

ü поточні рахунки типу “П”, що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

ü карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками;

ü поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

ü інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту.

При відкритті для суб'єктів господарювання поточного або вкладного (депозитного) рахунку банк формує та надсилає органам державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкту господарювання повідомлення про відкриття рахунку.

З дати відкриття рахунку до дати реєстрації повідомлення органами державної податкової служби суб'єкти господарювання мають право здійснюються лише операції за цим рахунком із зарахування коштів. Датою початку видаткових операцій за рахунком в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

Для відкриття поточного рахунку суб'єкт господарювання (юридична особа резидент) має подати в банк такі документи:

ü заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

ü копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

ü копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

ü копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

ü копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

ü картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

ü копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

ü копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Для проведення операцій за поточним рахунком банком приймаються до виконання розрахункові документи (платіжні інструменти) на паперових носіях або в електронному вигляді.

Платіжні інструменти – засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника.

Під час здійснення розрахункових операцій застосовуються такі види платіжних інструментів:

ü меморіальний ордер;

ü платіжне доручення;

ü платіжна вимога-доручення;

ü платіжна вимога;

ü розрахунковий чек;

ü акредитив.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Найпоширеніша форма безготівкових розрахунків - платіжне доручення, що використовується у таких випадках:

– при оплаті за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

– при передоплаті або авансуванні (визначення передоплати й авансу див. нижче);

– при завершенні розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

– для перерахування сум, що належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки, відкриті в установах банків;

– для здійснення грошових переказів через підприємства зв'язку;

– в інших випадках за угодою сторін.

Щоб перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача платіжним дорученням, платнику необхідно оформити це доручення і подати до банку, в якому відкрито рахунок платника, з якого здійснюватиметься платіж.

1 – отримання від постачальника документу, що підтверджують правомочність платежу. Такими документами можуть бути: договір; акт (виконаних робіт, наданих послуг); накладна; рахунок-фактура; товаротранспортна накладна; лист; та інші документи відповідно до чинного законодавства;

2 – передача платником в банк платіжного доручення на право списання суми платежу на користь одержувача грошових коштів;

3 – отримання платником виписки банку з його поточного рахунка про списання грошових коштів на користь одержувача;

4 – передача платіжного доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача (передача платіжного доручення може здійснюватися через національну систему електронних платежів (НСЕП); через внутрішньобанківську платіжну систему (ВБПС) - якщо установи входять в систему одного банку; просто в банк одержувача при прямих відносинах між банками (ПОМБ);

5 – отримання одержувачем виписки банку з його поточного рахунка про зарахування на його рахунок грошових коштів.

Рис. 10.1. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

При безготівкових розрахунках підприємства можуть використовувати форми розрахунків, якими передбачені платіжні вимоги-доручення. Відмінність цієї форми розрахунку від форми розрахунку з використанням платіжного доручення в тім, що цей документ виписується постачальником і надсилається з розрахунковими і відвантажувальними документами в банк платника (або безпосередньо платнику) з вимогою сплатити вартість поставлених за договором товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Розрахунки платіжною вимогою-дорученням можуть здійснюватися:

– за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

– для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств;

– в інших випадках за згодою сторін.

1 – передача постачальником покупцю документів на відвантаження або передачу товарів, актів виконаних робіт або наданих послуг

2. – передача постачальником покупцю платіжної вимоги-доручення, відправлені ним особисто покупцю або через банк;

3 – дооформлення покупцем платіжної вимоги-доручення і передача її в банк (банк платника);

4 – банк платника здійснює платіж з врученням виписки з поточного рахунка про списання грошових коштів з його рахунка й надсилає документи в банк постачальника;

5 – перерахування коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника зазначеного в платіжній вимозі-дорученні;

6 – банк постачальника здійснює зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з врученням йому виписки з його поточного рахунка про отримання грошових коштів.

Рис. 10.2. Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Рис. 10.3. Схема документообігу при використанні в розрахунках між підприємствами розрахункових чеків

1. Подання заяви чекодавцем на придбання чекової книжки з платіжним дорученням для перерахування коштів на спеціальний рахунок чекової книжки.

2. Видача чекової книжки чекодавцю з депонуванням банком суми ліміту.

3. Відвантаження продукції, товарів, послуг чекодавцю.

4. Передавання чека чекодавцем чекодержателю на оплату продукції, товарів, послуг.

5. Заповнення "Відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки".

6. Передавання заповненого реєстру чеків і розрахункового чека на оплату.

7. Перерахування депонованих коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника зазначеного в розрахунковому чеку.

8. Зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, передавання чекодержателю документів банку покупця.

9. Надання виписки з рахунка депонованих сум.

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Банк здійснює приймання від суб'єктів господарювання готівкових коштів у національній валюті через операційні каси за такими прибутковими касовими документами банку:

заява на переказ готівки – призначена для зарахування на власні поточні рахунки готівкових коштів, а також на сплату юридичними та фізичними особами готівкових коштів – на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку;

рахунки на сплату платежів – призначені для прийняття банками готівкових коштів на сплату платежів (квартплата та комунальні послуги, телефонний зв’язок, кабельне телебачення, електроенергія, газ інше). Рахунки на сплату платежів формуються юридичною особою - отримувачем платежів, а уповноважений банк приймає готівкові кошти та зараховує на рахунки зазначені в документі.

На вимогу суб'єкту господарювання (клієнтам) уповноважений банк зобов’язаний видавати з каси банку готівкові кошти (придатні до обігу банкноти та монети). Видача готівкових коштів відбувається після пред'явлення касиру банку належним чином оформленого грошового чеку.

Кожного дня за здійсненими операціями на поточному рахунку, що підтверджені первинними документами, банківська установа видає суб'єктам господарювання виписку з рахунку. Виписки видаються за кожен робочий банківський день по кожному відкритому рахунку окремо за наявності проведених на них операцій.

Виписка по рахунку (банківська виписка) має наступну структуру: назва підприємства; № рахунку; дата проведення операцій; залишок коштів на початок дня; рух коштів на рахунку за день; залишок коштів на кінець дня; інші додаткові елементи виписки.

Отримані виписки перевіряються і опрацьовуються (проставляються проведення) бухгалтером. Після обробки виписки здійснюється групування однотипних операцій (у групувальних (розроблювальних) відомостях). Групування здійснюється окремо за надходженням і вибуттям коштів на рахунку в банку.

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок 31 "Рахунки в банках".

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має такі субрахунки:

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті"

За дебетом відповідного субрахунку рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

Таблиця 10.2