Поняття, значення стадії підготовчого судового провадження. Порядок підготовчого судового засідання, суб'єкти, які беруть у ньому участь

Поняття і види підсудності кримінальних справ судам першої інстанції. Значення правил про підсудність. Співвідношення понять підсудності і компетенції судів

Підсудність - сукупність юридичних ознак (властивостей) кримінальної справи, на основі яких КП закон визначає суд, що має право і зобов‘язаний розглянути її і вирішити по суті пред‘явленого обвинувачення. Визначити підсудність означає встановити суд, який уповноважений законом вирішити конкретну кримінальну справу. Практичне значення підсудності: чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ забезпечує правильне функціонування всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань, є однією з правових гарантій справедливого правосуддя. Так реалізується одне з невід‘ємних прав людини - право на розгляд і вирішення справи щодо неї компетентним судом, до підсудності якого належить дана справа (ст.7 Декларації прав людини). Підсудність має бути чітко регламентована законом, і обвинувачений вправі знати, який суд у відповідності з законом уповноважений розглянути його справу. Такій підхід виключає суб‘єктивізм посадових осіб (прокурорів, суддів) у вирішенні питання про те, в який суд необхідно направити справу для її розгляду по суті. Види підсудності: 1) родова (предметна); 2) спеціальна; 3) персональна; 4) територіальна (місцева); 5) за зв‘язком справ.

Родова підсудність визначається видом та характером вчиненого злочину й обумовлюється його кваліфікацією. Ця ознака розмежовує повноваження кожної ланки судової системи як суду першої інстанції. Визначається прямою вказівкою закону про віднесення певних категорій справ до розгляду і вирішення їх судом окремої ланки. За ст.33 КПК районному, міському, міжрайонному (окружному) суду - основній ланці в системі судів загальної юрисдикції - підсудні всі кримінальні справи, які підсудні вищестоящим судам і військовим судам. У випадку особливої складності або важливості справи, підсудної районному (міському) чи міжрайонному суду, ВС АРК, обласний, Київський і Севастопольській міські суди мають право прийняти її до свого провадження. Ініціатива про передачу справи у цих випадках може надходити не тільки від голови відповідного районного (міського) чи обласного (прирівняного) суду, а й від прокурора АРК, області, міст К. і С. чи його заступника (ч.2 ст.34; ч.3 ст.232 КПК). ВС України як суду першої інстанції підсудні за предметною ознакою справи особливої складності або виняткового громадського значення (ст.35 КПК). Приймаються до розгляду зі ініціативою Генпрокурора України чи його заступника (ч.3 ст.232), а також за власною.

Спеціальна підсудність визначається особливостями суб‘єкта злочину, іноді і місця вчинення злочину. Стосується злочинів, вчинених військовослужбовцями, працівниками особливо режимних об‘єктів, суддями та нардепутатами. Це підсудність міжобласного суду і військових судів. В межах спеціальної підсудності можна виділити персональну підсудність (визначено виключно особливостями суб‘єкта вчинення): стосовно військовослужбовців, суддів, нардепутатів. Є додатковою гарантією недоторканості представників законодавчої і судової влади. Справу щодо судді не може розглядати суд, де працював обвинувачений (ч.5-7 ст.13 ЗУ про статус суддів), про злочині нардепутатів підсудні ВСУ (ч.4 ст.27 ЗУ про статус нардепутата України).

Поняття територіальної підсудності; правила визначення територіальної підсудності. Інстанційна підсудність. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Недопустимість спорів про підсудність.

Територіальна (місцева) підсудність визначається місцем скоєння злочину, за загальним правилом справа розглядається в тому суді, в районі якого вчинено злочин, якщо місце встановити не можливо - в районі закінчення попереднього розслідування в даній справі (ст.37 КПК). Підсудність за зв‘язком справ визначається можливістю об‘єднання в одному провадженні справ про обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів, які підсудні різним судам за предметної, територіальною, іншими ознаками. Правила зв‘язку справ:

1) дві і більше осіб у вчиненні декількох злочинів - в районі порушення справи або закінчення попереднього слідства (ст.39 КПК);

2) одна особа або група у декількох злочинів - розглядається вищестоящим з судів (ч.1 ст.40 КПК);

3) одна особа або група у декількох злочинів, один злочин військовому суду - військовий суд (ч.2 ст.40 КПК);

4) група одного або кількох злочинів, хоч одна справа загального суду - загальний суд (ч.3 ст.40 КПК). У випадках:

1) якщо кримінальна справа непідсудна даному суду;

2) якщо її доцільно розглянути в іншому суді, якому вона, як правило, непідсудна; - відбувається передача справи з одного суду до іншого.

Інші випадки передачі справи:

1) задоволено відвід або самовідвід головуючого або іншого судді і можливості заміни немає;

2) головуючий у справі вже брав участь у її розгляді, можливості сформувати новий склад суду після скасування вироку у даному суді немає;

3) суд, якому підсудна справа, мало чисельний і зайнятий розглядом іншої справи протягом тривалого часу.

Передача справи відповідно до ч.3 ст.38 КПК за вказівкою відповідного голови, та за ч.4 ст.38 КПК за вказівкою голови ВСУ, безпосередня передача справи не допускається. Спір про територіальну підсудність заборонений законом (ст.42), щоб не допустити тяганини в розгляді справи.

Поняття, значення стадії підготовчого судового провадження. Порядок підготовчого судового засідання, суб'єкти, які беруть у ньому участь.

З моменту надходження кримінального провадження з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності до суду бере свій початок нова стадія кримінального процесу – підготовче провадження.

Підготовче провадження – стадія кримінального процесу, в якій:- суддею перевіряються матеріали кримінального провадження;- визначаються межі обвинувачення;- з’ясовуються наявність чи відстуність підстав для закриття кримінального провадження;- перевіряється дотримання правил підсудності кримінальних проваджень;- вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.

У стадії підготовчого провадження не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, це компетенція лише суду й вирішується в наступній стадії процесу - стадії судового розгляду. Основне призначення цієї стадії полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального закону.

Стадія підготовчого провадження займає проміжне положення між досудовим розслідуванням, стосовно якого вона має контрольний характер, і судовим розглядом, стосовно якої вона має організуючий характер, а також служить “процесуальним фільтром” – покликана не допускати в судовий розгляд кримінальні провадження, що підлягають закриттю чи по яких складенні не у відповідності із вимогами кримінального процесуального закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Питання, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні. Рішення, що приймаються судом у підготовчому судовому засіданні.

Завдання стадії підготовчого провадження: 1) перевірити наявність процесуальних підстав для затвердження угоди про визнання вини чи про примирення;2) перевірити наявність підстав закриття провадження;

 

3) перевірити відповідність вимогам кримінального процесуального закону обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;4) перевірити дотримання правил визначення підсудності кримінального провадження;5) підготувати умови для успішного проведення судового розгляду.

Відповідно до цих завдань суддя в цій стадії вирішує дві групи питань:

1) питання, які пов’язані з перевіркою матеріалів кримінального провадження;

2) питання, пов’язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

Усі питання, пов’язані з проведенням підготовчого провадження, вирішуються суддею одноособово (ст.31 КПК). Відповідно до положень ст.35 КПК визначення судді для конкретного розгляду здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів кримінального провадження. При цьому мають бути враховані положення ст. 75, 76 КПК, що визначають обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.

Ухвала про затвердження угоди: підстави та порядок прийняття. Ухвала про відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування: підстави та порядок прийнятт

У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання

винуватості.

1. Коментована стаття закріплює два види угод, які можуть укладатися учасника­

ми процесу у кримінальному судочинстві. І якщо угода про примирення між потер­пілим та підозрюваним (обвинуваченим) у тій чи іншій мірі відома вітчизняному законодавству, то угода про визнання винуватості є новим інститутом кримінального процесуального права. Запровадження цих угод має на меті забезпечення принципу

процесуальної економії, зменшення витрат на ведення процесу, а також забезпечення

потерпілому права на швидке і повне відшкодування заподіяної шкоди. Крім того,

закріплення на законодавчому рівні чіткої і детальної процедури примирення між

сторонами є виконанням Україною вимог Рамкового рішення Ради ЄС «Про місце

жертв злочинів у кримінальному судочинстві» (2001/220/ ШАвід 15 березня 2001 р.),

згідно з яким кожна країна-учасниця повинна намагатися сприяти медіації в кримі­

нальних справах.

Метою угоди є суб'єктивно бажаний результат, який повинен настати після її

укладення та затвердження. Найважливішою ознакою угоди є її правомірний характер.

Угода про примирення - це угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинува­

ченим, в якій узгоджуються умови відповідальності підозрюваного або обвинуваче­

ного за умови вчинення ним дій, спрямованих на відшкодування шкоди, завданої

кримінальним правопорушенням.

Особливістю угоди про примирення є те, що її укладення залежить не тільки від

вирішення питань щодо порядку та умов відновлення майнової сфери потерпілого, а

й від задоволення його моральних потреб (набуття відчуття безпеки, розкаяння

підозрюваного (обвинуваченого, підсудного), зникнення міжособистісного конфлікту

та ін.).

Угода про визнання винуватості - це угода між прокурором та підозрюваним (об­

винуваченим), в якій названі сторони узгоджують умови відповідальності підозрюва­

ного або обвинуваченого залежно від його дій після початку кримінального прова- дження або після вручення письмового повідомлення про підозру щодо співпраці

у викритті кримінального правопорушення.

Угода має на меті, з одного боку, пом'якшення покарання обвинуваченого, а з

другого - зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальних

справах, процесуальне спрощення розгляду справ.

Закріплення у кримінальному процесуальному законі угоди про визнання винува­

тості полягає у створенні нової ідеології кримінальної політики нашої держави: про­

тидія злочинності через компроміс, договір. Без угоди про визнання винуватості

концепція компромісу позбавлена своєї основи. Правовий інститут, передбачений

гл. 35 КПК, має стати не виключною, а звичайною, найпоширенішою формою реалі­

зації державного кримінального переслідування у справах публічного обвинувачення.

Це радикальним чином прискорило б кримінальне судочинство і дозволило б скоро­

тити як судовий, так і слідчий апарати.

Даний інститут повинен стимулювати осіб, які вчинили кримінальні правопору­

шення, йти на співпрацю з владою. Прокурор може обіцяти підозрюваному (обви­

нуваченому) застосувати цей інститут взамін на співпрацю з владою, давання показань

проти, зокрема, організаторів злочину.

Для обвинуваченого перевагами укладення угоди про визнання винуватості є:

звільнення від покарання; уникнення невизначеності щодо покарання у суді; у дея­

ких випадках - застосування альтернативного покарання або його зниження. Пере­

вагами угоди про визнання винуватості для прокурора є такі: можливість зменшен­

ня бюджетних витрат та економія процесуального часу; зниження навантаження

прокуратури за підтримання державного обвинувачення; внесок у ефективність

системи кримінального судочинства; певною мірою усувається перспектива подаль­

ших апеляцій.

Стаття 469 Ініціювання т а укладення угоди

1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, пі­

дозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення

можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим,

захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторона­

ми кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).,

2. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою про­

курора або підозрюваного чи обвинуваченого.

3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим

може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів не­

великої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приват­

ного обвинувачення.

4. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи об­

винуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків,

злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких

шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про

визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь по­

терпілий, не допускається.

5. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може іні­

ціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу

суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

6. У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твер­

дження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як від­

мова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

7. Слідчий, прокурор зобов'язані проінформувати підозрюваного та потерпі­

лого про їхнє право на примирення, роз'яснити механізм його реалізації та не

чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.

8. У разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб,

які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох криміналь­

них правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрю­

ваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з

підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб),

з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих

від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затвер­

джена лише з усіма потерпілими. У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих

від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягну та не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потер­ пілих. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.