2017-12-16
199
Початок XX ст. Був періодом, коли в Україні започаткували діяльність навчальні заклади нового типу, метою яких була підготовка всебічно освічених економістів, які б володіли не тільки теорією, а й практичними навичками комерційної справи. Випускники юридичних факультетів університетів мали грунтовну, натомість загальноосвітню економічну і правову підготовку. Економічна ситуація вимагала від економістів ширшої, комерційно спрямованої освіти.
Важливим аспектом діяльності Київських вищих комерційних приватних курсів була орієнтація на комерційну освіту, на практичний досвід, який поєднувався з глибокою теорією.
С.Вітте (Міністр фінансів Росії) зазначав, що: «Відсутність людей з такою широкою економічною освітою довго ще буде паралізувати роботу уряду до підняття у нас торгівлі та промисловості на необхідну висоту і до втілення в життя різноманітних заходів у галузі державного господарства, якщо не будуть вжиті нині ж ефективні заходи до створення у нас школи, яка дає спеціальну економічну освіту» [2].
|
|
|
В цей період сформувалося розуміння логіки й програми підготовки спеціалістів у галузі фінансового права (фінансової науки), був визначений склад відповідних дисциплін, опубліковані авторські підручники з фінансових наук, які стали з часом класичними, розроблена методологічна база викладання фінансових дисциплін. Завершилося формування наукової школи української фінансової думки (Київської школи).
Відомості про провідних вчених і викладачів Київських вищих комерційних приватних курсів (нині КНЕУ імені Вадима Гетьмана) наведені у табл. 5.1.
Таблиця 5.1.
Провідні дослідники й напрями їхніх наукових фінансових досліджень у Києві
| Дослідники | Основні напрями проведених досліджень, наукові праці |
| М.Довнар-Запольський | «Державне господарство Великого князівства Литовського при Ягеллонах» (1901) |
| К.Воблий | «Початковий курс політичної економії: історія, теорія і фінанси» (1915) |
| М.Мітіліно | Підручники: «Елементи фінансової науки» (1926), «Основи фінансової науки» (1929), «Основні риси сучасної японської податкової системи» (1929), Наукові праці: «Основи фінансової наук», Частина восьма (1929) |
| Є.Слуцький | СлуцькийЄ.Є. До питання про пересічну густоту населення / Є.Є.Слуцький // Записки соціально-економічного відділу УАН. – К., 1923. – Т.1. – С. 138-150. СлуцкийЕ.Е. К теории сбалансированного бюджета потребителя / Е.Е.Слуцкий // Экономико-математические методы. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – Вып. 1. – С. 241-270. |
| П.Кованько | «Найголовніші реформи, які проведені М.Х.Бунге у фінансовій системі Росії. Досвід критичної оцінки діяльності М.Х.Бунге як міністра фінансів (1881-1887 рр.» (1901), «Реформа 19 лютого 1861 року та її наслідки з фінансового погляду (Викупна операця 1861-1907 рр.)» (1914), «Місцевий бюджет України в 1912 році» (1923), «Місцевий бюджет України в 1912 році в сучасних територіальних межах та адміністративно-територіальному поділі» (1925), |
| Л.Яснопольський | «Нариси російського бюджетного права» (1912), «Комерційні банки та їх роль у сучасному економічному ладі» (1914) |
|
|
|
Як видно з наведених праць науковців-фінансистів КНЕУ імені Вадима Гетьмана, наприкінці XIX-початку XX ст. ними досліджувалися проблеми державних фінансів. Переважно ці дослідження проводилися в межах тогочасної політичної економії. Проте, вже з’являється використання економіко-математичних методів у фінансах, аналізується іноземний досвід, зокрема щодо оподаткування, бюджетування, як на загальнодержавному рівні, так і на рівні місцевих органів влади. З’являються підручники, що свідчить про первинне (як на сьогодні) узагальнення категоріального апарату, визначення об’єкту, предмету, принципів, методів у фінансовій науці.
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана зробив значний внесок у розвиток Київської школи. З перших років свого існування він став осередком фінансової науки і не втратив цього статусу більш як за сто років своєї історії.
