Підготовка українсько–московського союзу
ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА МОСКОВІЄЮ
Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.
Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.
Водночас у Москві були готові надати допомогу Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.
В 1649 р. до гетьмана прибув представник московського уряду В. Михайлов, із завданням зібрати інформацію про ситуацію в Україні.
Влітку 1949 р. у листі Хмельницького до царя вперше вперше було чітко сформульоване клопотання прийняти в підданство не лише Військо Запорозьке, а всі землі Речі Посполитої, на яких проживало українське населення, на прохання надати військову допомогу цар повідомив, що не може порушити миру з польським королем (Полянський договір між Росією та Польщею). Такі ж прохання посилає Хмельницький до царя і надалі (в 1650, 1651)
1652 р. Хмельницький направляє до Москви посольство на чолі з полтавським полковником Іскрою. Вони повинні були обговорити прийняття в «государево підданство» гетьмана з усім Військом Запорозьким, оскільки ситуація в Україні ускладнювалася. Однак царський уряд погодився лише в скрутну годину «прийняти» гетьмана і козаків та дозволити їм оселитися на Дону.
В тому ж 1652 р. Гетьман відправив до Москви посольство очолюване генеральним суддею С.Богдановичем-Зарудним. Хмельницький просив царя відмовити в допомозі ворогам Війська Запорозького і наказав послам домагатися прийняття України під протекцію царя. Переговори в Москві тривали до початку лютого 1653 р.
В березні 1653 р. у Москві Боярська дума прийняла рішення про посилення підготовки до війни з Польщею і скликання Земського соботу для вирішення питання про прийняття Війська Запорозького під «государеву руку»
Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.
1 жовтня 1653 р. московський Земський собор вирішив: "...гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами і землями прийняти" й розпочати війну проти Польщі. У зв’язку з рішенням Земського собору до України було відряджено велике посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти і клейнодів відбулися на раді в Переяславі 8 січня 1654 р.
Статті Б. Хмельницького 1654
Усний договір (в Переяславі 8 січня 1654 р.)не задовольняв гетьмана і старшину своїм змістом, оскільки стосувався лише загальних положень входження України у підданство до Росії; тож, прагнучи домогтись від царя збереження їхніх прав і привілеїв та вольностей Української держави, а передусім реальної військової допомоги у боротьбі з Польщею, вони вимагали письмового договору і запропонували свої умови царю. Проект договору розроблявся довго і ретельно; він складався з 23 пунктів (статей), які грунтувались на усному договорі з Росією і викладались у вигляді чолобитного прохання. Українські посли представили «Просительні статті про права усього малоросійського народу» із 23 пунктів і отримали на них • відповідь у вигляді 11 царських резолюцій і трьох окремих жалуваних грамот, відомих під назвою «Березневі статті».
17 лютого 1654 р. повноважні посли України – генеральний суддя Самійло Зарудний і переяславський полковник Павло Тетеря – повезли цей документ до Москви і 14 березня передали його цареві, та він повернув його їм на доопрацювання. 21 березня царю було подано скорочений документ з 11 статей, цар і бояри розглянули його і супроводили кожну із статей своїм указом; і у такому вигляді як “Статті Б.Хмельницького” у редакції московського уряду, тобто козацька петиція із царськими резолюціями, документ став відомий як “ Березневі статті ” (“ Московські статті ”). 27 березня 1654 р. посли отримали їх та “ Жалувану грамоту царя Олексія Михайловича Війську Запорізькому ”, а також жалувані грамоти козацькій старшині і про передачу Чигиринського староства під гетьманську булаву.
«Просительні статті про права усього малоросійського народу» | Царська резолюція, отримана українськими послами |
Статті 1, 3, 7, 13. Підтвердження давніх прав, привілеїв і воль- ностей Війська Запорозького | Царська жалувана грамота про збереження прав і вольностей гетьмана Б.Хмельницького і всього Війська Запорозького |
Стаття 2. Встановлення 60-ти- сячного козацького реєстру | Окремо від усіх статей визначалася 60-ти- сячна кількість козацького реєстру і те, що українці самі «розбір зроблять, хто буде козак, а хто мужик» |
«Просительні статті...» | Царська резолюція... |
Статті 4, 15. Збереження місцевої адміністрації та її права на збирання податків | Українські урядники - війти, бурмістри, райці, лавники - повинні збирати всякі доходи (грошима і збіжжям) й передавати їх до царської казни через тих людей, яких пришле цар. Ці ж люди повинні наглядати за правильним збором податків |
Статті 8-12, 21. Визначення платні козацькій старшині та коштів на утримання козацького війська | Встановлення розмірів платні генеральній старшині, у їх володіння (а також полковникам і полковій старшині) надавалися також млини |
Стаття 5. Надання у рангове володіння гетьмана Чигиринського староства | Царська жалувана грамота про передачу Чигиринського староства під гетьманську булаву |
Стаття 6. Право Війська Запорозького обирати гетьмана | Царська жалувана грамота про збереження прав і вольностей гетьмана Б.Хмельницького і всього Війська Запорозького |
Стаття 14. Право гетьмана на зносини ^іншими державами | Гетьману дозволялося зноситися з іншими державами за умови повідомлення царя. Зносини з польським королем і турецьким султаном заборонялися без царського наказу |
Статті 16, 17. Невтручання московських урядовців у справи України. Підтвердження козацьких прав і привілеїв | Царська жалувана грамота про підтвердження прав і вольностей населення України |
Стаття 18. Збереження прав київського митрополита | Підтвердження права київського митропо- дита і всього православного духовенства на маєтності, якими вони володіли |
Стаття 19. Спорядження царського війська під Смоленськ проти польського війська | Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Річчю Посполитою весною 1654 р. |
Стаття 20. Утримання московських залог на кордонах з Річчю Посполитою | Передбачалося розташування московських військ на україно-польському кордоні |
Стаття 22. Захист українських земель від нападів татар | У випадку татарських нападів на українські землі передбачалася організація спільних україно-московських походів |
Стаття 23. Утримання козацької залоги у фортеці Кодак у кількості 400 осіб | Виконання цього прохання було відкладено до окремого рішення |