Вибірка у соціологічному дослідженні

На етапі збирання первинних матеріалів дослідник повинен з’ясувати кількісні та якісні параметри об’єкта, уточнити, хто є носієм інформації, скільки таких носіїв треба обстежити, щоб отримати достовірну картину соціальної реальності. У практиці емпіричних досліджень, якщо об’єкт кількісно невеликий (не перевищує 300—500 одиниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши, наприклад, усіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.

Однак соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об’єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Його теорія ґрунтується на досягненнях математичної статистики.

Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Типи вибірки:

1. Випадкова вибірка. Сутність її полягає в тому, що всі елементи об’єкту дослідження, наприклад працівників підприємства, фіксують на картках, використовуючи їх прізвища або спеціальні кодувальні номери. Перемішавши картки у барабані, вибирають необхідну їх кількість.

2. Стратифікаційна (районована) вибірка передбачає попереднє групування одиниць об’єкту дослідження за певними ознаками, змістові характеристики яких здійснюють вплив на досліджуване явище. Наприклад, при вивченні кар’єрних стратегій молоді з вищою освітою можна передбачити, що форма навчання (державна, приватна) буде впливати на їх погляди щодо працевлаштування, професійної кар’єри. Відомо, що частка студентів, які навчаються у приватних вищих навчальних закладах, значно менша, ніж тих, хто здобуває вищу освіту у державних вищих навчальних закладах. Тому ймовірність потрапляння їх у вибірку за механічного відбору досить низька. У такому разі всі вищі заклади поділяють на групи залежно від форми навчання, а потім з кожного типу відбирають респондентів пропорційно чисельності всього контингенту. У більшості опитувань громадської думки, що проводять за національними вибірками, первинна стратифікація здійснюється за географічною локалізацією, звідси й назва принципу — районування.

3. «Гніздова» вибірка. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. Для цього об’єкт дослідження розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Наприклад, досліджуючи колективи навчальних закладів, за одиницю можна взяти певні учнівські класи, студентські групи тощо.