Охарактеризуйте загальні риси господарської системи Англії в період монополістичної конкуренції. Теоретичні досягнення кембриджської школи

Політична система Англії сформувалася та існувала більше двох століть. У цій системі провідне місце займали представники великого бізнесу, які приймали закони для розвитку ринкового господарства.

Соціальна структура Англії в кінці XIX — на початку XX ст. не зазнала суттєвих змін, окрім подальшого зменшення в сільському господарстві кіль­кості сільського населення — фермерів-орендарів і найманих робітників та зростання чисельності робітників і службовців.

Подальшого розвитку набуває духовно-культурний розвиток англійської нації під впливом друкованих видань, особливо під впливом літератури, га­зет, журналів, наповнених багатим змістом. Hаприкінці XIX ст. відбувається поступове падінь впливу церкви, насамперед через погіршення умов життя населення. Бурхливий розвиток англійської промисловості припадає на початок 70-х років, її промисловість домінувала у світі, поки в інших країнах завер­шився процес індустріалізації. Так, на Англію припадало 50 % виробництва світової продукції промисловості. Одержуючи дешеву сировину з колоній, проводячи політику вільної торгівлі, Англія — «фабрика світу» — не бояла­ся конкурентів. Вона проповідувала доктрину А. Сміта про міжнародний яоділ праці, за якою увесь світ повинен бути землеробським в оточенні про­мислової Англії.

Однак з середини 70-х років XIX ст. ситуація на світовому ринку різко змінюється не на користь Англії. Наприкінці XIX ст. відбувається швидка індустріалізація в С1І1А та Німеччині, які стають конкурентами Англії, про­вівши індустріалізацію на базі передової техніки та новітніх технологій.

Яскраво виявили себе слабкі місця англійської економіки. Майже за 100 років існування її промисловості устаткування підприємств не поновлю­валося, воно фізично і морально застаріло.

Для оновлення технічної бази підприємств були необхідні значні кошти, які саме в цей час, задля більшого прибутку, вивозилися підприємцями в ко­лонії. Виявлялися і труднощі з одержанням сировини для нових галузей промисловості. Крім бавовни стало необхідним завозити нові види сировини — руди кольорових металів, нафту тощо.

Тяжкий удар англійській промисловості було завдано рядом країн, які пе­рейшли від політики вільної торгівлі до протекціонізму, захистивши свою промисловість високим митним тарифом. Домінування англійських товарів на світовому ринку було поступово ліквідоване.

Англія втратила свою вікову монополію і поступилася місцем молодим конкурентам — США та Німеччині. На початку XX ст. змі­нюється структура промдедеоаості Англії, де за темпами зростання важка промисловість випереджає легку. У 70-х роках XIX ст., щоб компенсувати втрату промислової першості, Англія почала активно використовувати банківський капітал, який за темпа­ми концентрації та централізації значно випереджав промисловий. Фінансуючи промисловість, банки зрощувалися з промисловістю. Злиття промислового і банківського капіталу зумовлювало утворення в країні фінансового капіталу і фінансової олігархії та її домінування у головних галузях економіки. Отже, з кінця 70-х років XIX ст. починається поступове промислове відставання Англії у зв'язку з появою молодих промислово розвинених країн США та Німеччини. Значного удару по сільському господарству Англії завдала криза 1873 р. Низькими темпами відбувався процес мо­нополізації. Щоб скоротити промислове відставання, Англія прискори­ла темпи вивозу капіталу за кордон, особливо у свої колонії, які ста­ють основним стрижнем економіки Англії, що ще більше посилило негативний вплив на її економіку, яка мала яскраво окреслений коло­ніальний характер.

Засновником та главою Кембриджської школи був А.Маршалл. “ Принципи економікс.

У цій та інших своїх працях він намагався розробити універсальну економічну теорії на основі об’єднання різних концепцій. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка об’єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.

Він грунтовно проаналізував, як складаються і взаємодіють попит і пропозиція, ввів поняття еластичності попиту, запропонував свою компромісну теорію ціни.

Ціну продукту він розглядав, як найважливіший елемент ринкової економіки, а ринок як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлені ціни.

Оскільки ринкові ціни складаються під впливом попиту та пропозиції – це в свою чергу на думку Маршалла потребує виділення суми факторів, від яких залежать їх зміни та взаємозв’язок на ринку. З одного боку є ціна попиту; вона формується під впливом попиту на товар; він визначається корисністю продукту. Ця група факторів – ринкового походження. З іншого боку існує ціна пропозиції; вона залежить від витрат виробництва, тобто пов’язана з процесом виробництва. Фактори виробництва: земля, праця, капітал і організаторські здібності підприємця визначають ціну пропозиції.

В теоретичній системі Маршалла важливе місце поряд з теорією ціни посідає теорія розподілу. Згідно з цією теорією кожен із факторів виробництва мають сторону і попиту і пропозиції. Величина зарплати, відсотка і ренти є рівноважною ціною цих факторів (праці, капіталу, ренти).

Артур Пігу – автор концепції “економіки добробуту”. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Е кономічний добробут – це кількість задоволення, яке може бути оцінено у грошовому еквіваленті.

Економічні причини діють на економічний добробут будь-якої країни не прямо, а шляхом створення і використання об’єктивного додаткового економічного добробуту, тобто національного доходу. Національний доход є тією частиною об’єктивного доходу, яка також вимірюється грішми.

На думку Пігу – головним показником національного добробуту є “національний дивіденд”. Добробут визначається рівнем і темпами зростання національного дивіденду та рівномірним його розподілом. Артур Пігу один з перших неокласиків, котрий піддав сумніву досконалість ринкового механізму та вільної конкуренції. Він показав, що існують вагомі та стійкі причини, які порушують дію ринкового механізму і внаслідок цього обумовлюють необхідність державного втручання.

Головними з них є:

1) неминучість виникнення монополії.

2) так звані зовнішні ефекти. Тобто позитивні або негативні ефекти діяльності приватних осіб та фірм, які не знаходять вартісної оцінки на ринках, але від яких виграють (страждають) інші суб’єкти господарювання.