Порівняйте господарські системи країн Західної Європи та США в 70-ті роки XIX - початку XX ст

У 70-х роках ХІХ ст. у країнах Європейської цивілізації завершився тривалий процес переходу до простого товарного, а згодом – до товарно-грошового (ринкового) господарства.

Англія

З переходом до монополістичного капіталізму Англія втра­чає свою промислову першість на світових ринках, якою вона кори­стувалася в середині XIX ст. як країна, в якій уперше виникло фаб­ричне виробництво. Починаючи з 70-х років XIX ст. темпи зростан­ня промислового виробництва в Англії значно уповільнюються. питома вага Англії у світовому промисловому виробництві неухильно зменшу­ється. Якщо в середині XIX ст. вона виробляла близько половини світової промислової продукції, то в 1914р. — тільки одну сьому.

Це явище обумовлюється насамперед тим, що Англія першою у світі здійснила промисловий переворот і в період, який розгля­дається, її промислове обладнання було вже як морально, так і фізично застаріле. Крім того, маючи величезну кількість колоній, які в 100 разів перевищували за площею метрополію, англійські підприємці надавали перевагу вивозу капіталу туди, що значно зменшувало розміри капіталовкладень у самій Англії, гальмувало оновлення основного капіталу, стримувало запровадження досяг­нень науки та техніки. Також досить велику роль відігравала й політика протекціонізму, яка проводилася провідними державами у поєднанні з їх експансією на світові ринки. При збереженні по­літики фрітредерства з боку Англії, це звузило ринки для англій­ських товарів, особливо якщо врахувати те, що США і Німеччина мали підприємства, обладнані сучасною технікою, завдяки чому могли знизити собівартість своєї продукції і перетворити продук­цію Англії у неконкурентоспроможну.

Становище англійської економіки ускладнила світова аграрна криза, викликана надходженням на європейський ринок дешево­го американського хліба. Вона розпочалася у 1874 р. та тривала 20 років. У результаті кризи Англія втратила свою аграрну базу й все більше залежала від імпорту хліба, що стало дестабілізуючим чинником у розвитку її економіки, робило залежною від змін цін на світовому ринку сільськогосподарської продукції.

Негативно впливало на розвиток англійської економіки також недооцінювання значення використання електроенергії. Наслід­ком цього була низька енергоозброєність праці порівняно зі США та Німеччиною, особливо в старих галузях економіки.

Зростаючий вивіз капіталу обумовив його нестачу у власній еко­номіці, тому великого значення набуває мобілізація грошових кош­тів та капіталів з допомогою акціонерних компаній, причому для за­лучення заощаджень трудящих та дрібної буржуазії в Англії дозво­ляється випускати акції номіналом до 1 ф. ст. Уже на початку XX ст. акціонерний капітал стає домінуючим у всіх галузях промислового виробництва. Таким чином створюються передумови монополіза­ції промисловості, насамперед у нових галузях (трубопрокатне ви­робництво, хімічна промисловість), а також у воєнно-промисловому комплексі. Водночас у старих, традиційних галузях англійської про­мисловості цей процес відбувається надзвичайно повільно.

Повільний процес монополізації англійської промисловості обумовлений низкою причин, серед яких:

ü можливість для підприємців отримати надприбутки без знищення конкуренції, вивозячи капітал у колонії;

ü відносний занепад виробництва у старих галузях, передусім у видобувній, а саме з цих галузей і розпочинається монополізація;

ü англійська економіка традиційно орієнтована на експорт, а експортні галузі погано піддаються монополізації.

Разом з тим банківський капітал за темпами монополізації та централізації значно випереджав промисловий, п'ять великих банків (Big five, Велика п'ятірка) мали 40% загальної суми всіх бан­ківських капіталів країни.

У результаті частка Англії у світовому промисловому вироб­ництві впала, вона втратила свою світову промислову першість. Проте слід зауважити, що втрата світової гегемонії відбувалася повільно, а доходи всіх верств населення продовжували зростати. Національний дохід Англії в останній чверті XIX ст. виріс втричі, а доходи підприємців від зарубіжних капіталовкладень збільши­лися в дев'ять разів. Залишався найпотужнішим у світі її воєнний флот, на який витрачалося близько половини всіх видатків дер­жавного бюджету.

Німеччина

Після франко-прусської війни 1870—1871 рр. в історії Німеччі відбулися доленосні зрушення, які мали суттєвий вплив на розвиток політичної системи в країні, соціальне та духовно-культурне становище німецької нації Першим кроком після війни було проголошення 18 січня 1871 р. створен­ня Німецької імперії на чолі з імператором Вільгельмом І і призначення Біс- марка канцлером — головою німецького уряду. З цього часу починавтьсі бурхливий розвиток економіки країни.

Насамперед, політичне об'єднання Німеччини дало можливість лікві­дувати феодальну роздробленість, створити імперію з єдиним державним апаратом, знищити внутрішні митні кордони, встановити єдині закони, єдину грошову одиницю та міру ваги. Усе це дало значний поштовх для розвитку єдиного внутрішнього ринку, особливо прискорило розвиток промисловості.

Об'єднана Німеччина стала великою світовою державою з багатоміль­йонним населенням, значною територією, багатими природними ресурсами.

Великий вплив на економічний розвиток країни мало пограбування Франції в 1870—1871 рр., захоплення Ельзасу і Лотарингії, багатих на заліз­ну руду та вугілля, що створило міцну базу для розвитку важкої промисло­вості, насамперед для розвитку металургії, машинобудування та металооб­робки. Крім цього, Німеччина одержала п'ятимільярдну контрибуцію від Франції, що стало важливим джерелом індустріалізації. На французьке золо­то створювалися численні акціонерні товариства.

утворення єдиної Німецької' держави після франко- прусськоі війни 1870—1871 рр. стало початком швидкого економічного розвитку Німеччини. Промисловому розвитку Німеччини сприяло шви­дке зростання населення, яке давало велику кіль­кість робочих рук. На це впливали політика держа­ви, церкви та загальне підвищення життєвого рівня населення. виникає масовий попит на різні товари та послуги, особ­ливо на їжу, житло, одяг, електрику, воду.

Одним з важливих факторів прискорення розвитку промисловості, особ­ливо важкої, було виготовлення зброї для армії.

На швидкі темпи промислового виробництва в Німеччині також впливало форсоване будівництво залізних доріг, яке потребувало багато металу, ву­гілля, паровозів, вагонів. У промисловості Німеччини в останній третині XIX ст. створювалися акціо­нерні товариства на базі колективної власності з поділом праці та використан­ням новітніх досягнень техніки та технологій, її промисловість не мала такого застарілого устаткування, як англійська і французька. Це, у свою чергу, вплива­ло на високі темпи індустріалізації та зростання продуктивності праці більше, ніж в інших країнах.

Німеччині особлива увага приділялась освоєнню новітніх досягнень іршиси — електромотора, двигунів внутрішнього згорання, парової турбіни, у металургії впроваджувалися більш продуктивні методи. у 70-х-80-х роках XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну державу, завершується промисловий переворот. На початок XX ет, Німеччини випередила Англію за розвитком промисловості і стала після США другою промисловою державою у світі.

Прискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості привели до конкуренції виробництва та утворення монополій, які здебільшого виникали у формі картелів.Для Німеччини була характерною велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу. Швидкий розвиток промисловості Німеччини, передусім важкої, вимагав великих коштів, які мали банки, особливо це стосувалося довгострокового кредитування.

Отже, переважно через наявність численних феодальних пережитків сільське господарство Німеччини розвивалося повільно. Дрібне селянське натуральне господарство, на яке припадало лише 10 % землі, не відігравало значної ролі в країні щодо виробництва сільськогосподарської продукції.

Франція та США інші питання