2017-12-16
218
Як альтернатива неокласичному напряму досліджень ринкових процесів на початку ХХ ст. фор-
мується інституціональний напрям економічної думки. Характерною його особливістю стали дослідження всієї сукупностісоціально-економічних та політичних чинників, що розглядають у взаємозв’язку та взаємообумовленості, а також ідея необхідності соціального контролю суспільства над економікою.
Інституціоналізм виник у трьох напрямах: соціально-психологічний, соціально-правовий та кон’юнктурно-статистичний або емпірічний інституціоналізм.
Засновником соціально-психологічного інституціоналізму, який справив визначальний вплив на всі його течії, був Торстейн Веблен (1857—1929). Його праця «Теорія бездіяльного класу» (1899) поклала початок інституціональному аналізу, в основі якого лежав висунутий Т. Вебленом еволюційний
підхід до вивчення суспільних явищ.
Соціально-правовий інституціоналізм пов’язаний з іменем Дж. Р. Коммонса (1862—1945). Серед основних праць ученого, що увійшли до скарбниці інституціональної теорії, слід зазначити «Розпоріл багатства» (1893),«Правові основи капіталізму» (1924) та ін. Розглядаючи позаекономічні фактори суспільного розвитку, Дж. Р. Коммонс на перший план виводив аналізправових інститутів.
|
|
|
Кон’юнктурно-статистичний напрям інституціоналізму очолював учень Т. Веблена У. К. Мітчел (1874—1948). На основі широкого статистичного матеріалу він вивчав проблеми циклічності та їх соціальні наслідки (праця «Ділові цикли» (1913)), роль грошового обігу та кредитно-фінансових інсти-
тутів у тогочасній економіці, розробляв теорію державного регулювання.
Отже, інституціоналізм не був цілісною економічною теорією. Проте всі три напрями були єдиними у критиці основних положень неокласичної школи, їх поєднує так званий міждисциплінарний підхід — намагання інтегрувати економічну науку з іншими соціальними науками: соціологією, правом,
історією тощо. Через усі концепції інституціоналізму проходить ідея необхідності соціального контролю над економікою.
