Розкрийте теоретичне обґрунтування та спробу реалізації господарської реформи 1965 р. («Косигінська реформа»)

У першій половині 60-х рокі головною думкою щодо удосконалення господарського механізму була ідея підвищення ролі підприємств у плануванні виробництва, за умови певних напружень планових завдань. О.Г.Ліберман «План, прибуток, премія» запропонував доводити до підприємств плани лише за обсягами продукції в номенклатурі та термінах поставки, а також за нормативами прибутку щодо виробничих фондів, пропонував визначити розміри заохочень залежно від рівня рентабельності, затвердити планові нормативи рентабельності. Планування нерозривно пов’язувалося з підвищенням ролі прибутку. Вдосконаленням ціноутворення. Але деякі економісти пропонували і інші показники: зниження собівартості продукції, зростання продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва, поліпшення використання основних фондів тощо.

Початок реформування радянської економіки поклали рішення березневого та вересневого 1965 р. пленумів ЦК КПРС (Косигінська реформа). Мета – вдосконалення планування та економічне стимулювання. Спрямована на знаходження оптимального сполучення централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійності.

Було вирішено ліквідувати раднаргоспи та повернутися до галузевого принципу управління, створенні союзно-республіканські та союзні міністерства за галузями промисловості. Зміна всієї системи планування та економічного стимулювання (акцент на посиленні економічних методів, вимоги до Держплану, підвищення наукового рівня).

Передбачалося скорочення кількості обов’язкових директивних планових завдань.

Для підприємств визначались їх повноваження, зафіксовані в «Положенні про соціалістичне державне підприємство»(4 жовтня 1965р.)

Розширення прав і самостійності підприємств (забезпечення більш високого рівня поєднання особистих і колективних інтересів із загально-державними). Обмежувалося централізоване фінансування капітальних вкладень і передбачалося впровадження довготермінового кредитування.

Створені спеціальні форди: фонд матеріального заохочення, фонд соц..-культ заходів і житлового будівництва, фонд розвитку виробництва. Реформа передбачала зміни відносин між підприємствами та державним бюджетом.

Реформа зачепила й сільське господарство: було підвищено закупівельні ціни, було різко збільшено держ асигнування на підвищення технічного рівня та на виробництво машин та добрив => 1966-1970 роки кількість тракторів збільшилося на 22%, комбайнів – на 42%, а застосування мінеральних добрив зросло вдвічі.

АЛЕ положення реформи впроваджувалися у життя з великими труднощами, а деякі з них так і не були реалізовані. Тому уже наприкінці 60-х років почала згортатися.

Слід зауважити, що незважаючи на суперечливий характер реформи, вона дала певний позитивний імпульс народному господарству. В Україні за 1966-1970 у 1,5 рази зросли основні виробничі фонди та обсяги реалізованого виробництва, а національний дохід зріс на 30%. Дещо поліпшилася й ситуація в аграрному секторі, валова продукція якого зросла на 16,6%.