Методи нарахування амортизації за групами основних засобів згідно ПКУ

Групи   Методи нарахування амортизації за ПКУ
група 1 - земельні ділянки     Не нараховується
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
група 3 - будівлі, За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
споруди, За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
передавальні пристрої     За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
група 4 - машини та обладнання За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
з них:  
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень    
група 5 - транспортні засоби   Виробничий метод
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
група 7 - тварини За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
група 8 - багаторічні насадження   За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику
група 9 - інші основні засоби Прямолінійний, виробничий
група 10 - бібліотечні фонди   може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості. Тобто за рішенням платника податків
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості. Тобто за рішенням платника податків
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди Прямолінійний, виробничий
група 13 - природні ресурси Не нараховується
група 14 - інвентарна тара Прямолінійний, виробничий
група 15 - предмети прокату Прямолінійний, виробничий
група 16 - довгострокові біологічні активи За рішенням платника податку, що відображено в наказі про облікову політику

 

(Стаття 145.1.6. ПКУ) Амортизація об'єктів груп 9, 12, 14, 15, визначених у пункті 145.1 цієї статті, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 підпункту 145.1.5 цієї статті.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

(Стаття 145.1.7.) На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

(Стаття 145.1.9.) Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

 

5. Характеристика процесу відтворення основних засобів. Лізинг як форма оновлення основних засобів.

Відтворення основних засобів – процес безперервного оновлення сукупності основних засобів. Період відтворення конкретного елементу основних засобів визначається часом, протягом якого засіб праці віджив свій вік і підлягає заміні іншим екземпляром того самого роду.

Стосовно сукупності основних засобів підприємства як вартісної категорії існування засобів праці можливо виділити наступні види відтворення:

Просте

Має місце у випадку, коли обсяг введених в експлуатацію основних засобів (ОФ вв) за певний період дорівнює обсягу вибулих з підприємства основних засобів (ОФ виб) за цей самий період.

Оф вв = ОФ виб

Вводитись в експлуатацію можуть основні засоби, що придбані шляхом купівлі за гроші, отримані в обмін на інші активи, отримані безкоштовно або як внесок до статутного фонду.

До основних операцій з вибуття основних засобів належать: продаж, ліквідація, безоплатна передача.

Розширене

Ознакою розширеного відтворення є перевищення суми введених за певний період основних засобів над сумою вибулих за цей самий період.

Оф вв >ОФ виб

Звужене

Має місце у випадку, коли вартість введених за певний період основних засобів менша за вартість вибулих за той самий період.

ОФ вв <ОФ виб

Для характеристики інтенсивності процесу відтворення основних засобів застосовують наступні показники, що характеризують інтенсивність цього процесу:

1) Середньорічна вартість ОВФ (Сср) підприємства розраховується:

 

   

де Сп.р . – вартість ОФ на початок періоду; Сн, Св – вартість фондів, які відповідно надішли та вибули протягом розрахункового року; Nпр, Nн.пр – кількість місяців, коли фонди відповідно працювали і не працювали протягом року.

 

2) Балансова вартість ОВФ на початок наступного року за допомо-гою формули:

 

   

де Сбал0 – балансова вартість групи ОФ підпр. на поч. періоду, що передує розрахунковому; Вн.ф. – витрати на придбання нових ОФ; Врек. – витрати на реконструкцію виробничих буді-вель та споруд; Свиб – вартість фондів, що вибули з експлуатації; А – сума амортизаційних відрахувань, що нарахована у попередньому періоді.

 

3) коефіцієнт введення К вв =

4) коефіцієнт вибуття К виб =

5) коефіцієнт приросту К прир =

 

де ОФ п.р. - повна (первісна або відновна) вартість основних засобів на початок року,

ОФ к.р. - повна (первісна або відновна) вартість основних засобів на кінець року.

 

6) загальний коефіцієнт зношення внаслідок морального та фізичного зносу:

К заг. знош = 1–(1-Кф.з.) х (1-Км.з)

Кф.з. = Асум./ПВ - коефіцієнт фізичного зносу

Км.з. = (ПВ-ВВ)/ПВ - коефіцієнт морального зносу

де ВВ – це відновна вартість об’єкту основного засобу.

 

       
   


 

       
   


Шляхи Шляхи

 

 

Економічні джерела відтворення основних засобів

1. Власні фінансові ресурси:

ü статутний капітал підприємства;

ü амортизаційні відрахування;

ü прибуток після оподаткування;

ü кошти від продажу власного майна;

ü кошти від надання майна в оренду.

2. Запозичені та залучені кошти:

ü довгострокові банківські кредити;

ü кошти від емісії та реалізації власних цінних паперів (акцій та облігацій).

Лізинг (англ. lеаsе - оренда) – вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних або запозичених коштів, сутність якої полягає в наданні лізингодавцем в користування протягом певного термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця, за умов сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Основні види лізингу:

1) оперативний;

2) фінансовий;

3) зворотний;

4) пайовий.

Оперативний лізинг передбачає термін лізингу, менший за амортизаційний період основних засобів. При цьому витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням і утриманням майна, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Після закінчення терміну дії контракту його може бути подовжено або об’єкт лізингу повернено лізингодавцю з подальшим наданням у тимчасове користування іншому лізингоотримувачу.

Фінансовий лізинг передбачає сплату протягом терміну дії контракту коштів, які б повністю покривали суму амортизаційних відрахувань або більшу їх частину, а також забезпечували лізингодавцю прибуток. Після закінчення терміну дії контракту об’єкт лізингу відповідно до умов угоди переходить у власність лізингоотримувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Згідно з українським законодавством (Закон України “Про лізинг”) термін оперативного лізингу має бути до 90% періоду амортизації, а термін фінансового лізингу - не меншим за 60% амортизаційного періоду.

Зворотний лізинг – вид лізингової угоди, відповідно до якої лізингова компанія здійснює купівлю майна (об’єкта лізингу) у виробника засобів виробництва з наступною передачею цього майна у лізинг виробнику. Зворотний лізинг можна розглядати як альтернативну форму заставної оренди.

Пайовий лізинг здійснюється за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійснені лізингових операцій, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.

У випадку, коли, лізингові операції здійснюються суб’єктами лпингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони, має місце міжнародний лізинг.

Економічні переваги лізингу:

1.Лізингоотримувач не відволікає фінансові ресурси з оборону на купівлю майна

2.Лізингові платежі включаються до складу валових витрат підприємства, тим самим зменшуючи суму прибутку для оподаткування.

3. Розширюється ринок збуту для виробників техніки.

Склад лізингових платежів:

§ сума амортизаційних відрахувань;

§ процент за користування кредитними ресурсами;

§ винагорода для лізингодавця;

§ відшкодування страхових платежів згідно з договором страхування об’єкта лізингу;

§ інші витрати.

Оцінка ефективності використання основних засобів.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: