В законодавстві України

Закон Про МПрПр від 23.06.2005 р.

У ст. 25 встановлюється загальне правило про те, що о собистим законом ЮО вважається право держави місцезнаходження ЮО, під яким розуміється держава, в якій ЮО зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави (теорія інкорпорації).

Стаття 25. Особистий закон юридичної особи

1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

А далі зазначається, що за відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління ЮО («фактичної» осілості).

3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

 

Ст. 29. Національний режим діяльності іноземних юр.осіб в Україні

1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом…

 

2.3. Специфічні види ю.о.

дві категорії таких ЮО, а саме:

· акціонерні товариства та

· транснаціональні корпорації.

 

1. А кціонерне товариство (компанія з обмеженою відповідальністю за англійським правом, підприємницька корпорація, за правом США тощо[1]). Є видом найбільш зрілого втілення ідеї корпорації чи юридичної особи взагалі. І стають основною організаційно-правовою формою ведення бізнесу у розвинутих країнах.

Причому, питання щодо особистого статусу цих компаній, як правило, не виникає: в уcix правопорядках вони майже завжди визнаються цілком самостійними суб'єктами права, тобто - юридичними особами.

Але залишається проблемним питання про те, юридичною особою саме якого права вони є?

Коли акції того чи іншого АТ вільно продаються на фондовому ринку, андеррайтинг національна приналежність капіталу змінюється.

Держави намагаються підпорядковувати питання, пов'язані з діяльністю АТ, виключно своєму національному законодавству.

Спеціальні акціонерні закони: у ФРН - закон про акціонерні товариства (1965), у Франщії - закон про торгові товариства 1966 р., у Великобританії - закон про компанії (1985), у США - закони штатів, у яких визначається правове становище підприємницьких корпорацій тощо.

В Україні – перший підрозділ (50) 1 глави 8 чинного ЦК та глава 9 чинного ГК України, проте щодо встановлення особистого статуту іноземних АТ вони, як i Закон від 23.06.2005 р., мовчать.

 

2. Транснаціональні корпорації

З економічної точки зору, ТНК це інтегральні науково-промислові комплекси, в рамках яких відбуваються процеси технологічного створення товару, його виробництва, продажу та обслуговування, а також фінансове забезпечення ycix цих операцій, здійснюється певна економічна політика, стратегія, яка включає, серед іншого тактику постійного моніторингу й зміни «зручних» правопорядків.

З юридичної точки зору ТНК це групи компаній різної національності, що пов'язані між собою

· участю в акціонерному капіталі,

· управлінським контролем або будь-якими угодами, які передбачають право головної компанії ТНК здійснювати контроль над дочірніми підприємствами,

тобто вони є економічним цілим, що не має єдиної національної правосуб’єктності.

Види ТНК.

По перше, великі національнi компанії: трести, корпорації i т.д., що мають за кордоном численні філії, які caмi є самостійними ЮО.

Промислово фінансові групи, холдінги

Інакше кажучи, це компанії, які є національними за капіталом, але міжнародними за сферою діяльності (японська «Соні», американська корпорація «Майкрософт»??, «Рене-Ксерокс» тощо).

По-друге, це ТНК, які є міжнародними й за капіталом (наприклад, англо-голландський концерн «Роял-Датч-Шелл» чи Данлоп-Пірелль).

По-третє такі ТНК, як численні картелі й синдикати, об'єднання виробничого та науково-технічного характеру, які формально не є юридичними особами, зовні являючи собою просту сукупність самостійних ЮО, хоча економічно (навіть політично??) керуються з одного центру. У праві ЄС, де існує поняття « заборонена картельна практика», питання щодо подібних утворень постають досить гостро.