Застосування фінансових коефіцієнтів у фінансовому менеджменті сучасної України

Змістовий модуль ІІІ.

Стратегія фінансового менеджменту

ТЕМА 10. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

 

10.1. Застосування фінансових коефіцієнтів у фінансовому менеджменті сучасної України.

10.2. Основні балансові пропорції (характеристика короткострокового періоду), їх економічна інтерпретація.

10.3. Аналіз фінансово-господарського становища підприємства за допомогою різних показників (коефіцієнтів).

 

 

Застосування фінансових коефіцієнтів у фінансовому менеджменті сучасної України.

Використання фінансових коефіцієнтівдля аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, на нашу думку, справедливо лише почасти. Справа в тому, що вітчизняний аналіз господарської діяльності підприємства (економічний аналіз) накопичив великий позитивний досвід, що повинен застосовуватися у фінансовому менеджменті поряд з тими фінансовими коефіцієнтами, що традиційно використовують західні дослідники.

Проблема тут, відверто говорячи, в іншому — у відображенні всіх цих показників у системі сучасного українського бухгалтерського обліку.

Выдомо, що в Україні існує своя система національних рахунків, відмінна від системи національних рахунків (System of National Accounts, SNA), що використовується у світі. Парадоксальність української практики полягає в тому, що на макрорівні в нашій країні фактично використовуються стандарти SNA, а на рівні окремого підприємства (мікрорівні) мається система бухгалтерського обліку, яка не стикується з SNA.

Це створює багато складностей, тому що в SNA усі макроекономічні показники утворюються шляхом простого об’єднання (сумування) мікроекономічних показників. Це дуже зручно і дозволяє досягати високої вірогідності результатів (у силу простоти статистичної перевірки). В Україні ж не зовсім зрозуміло, яким чином утворюються макроекономічні індикатори, наприклад, валового внутрішнього продукту без існування показника доданої вартості на рівні підприємства. Нагадаємо читачу, що ми розраховували цей показник, але не брали його прямо з бухгалтерської звітності підприємства.

Інша проблема — це можливість використання західного інструментарію фінансового аналізу (що довів свою ефективність в умовах нормальної ринкової економіки) для вітчизняних підприємств, які застосовують не придатну для цього систему вітчизняної бухгалтерської звітності. Вихід тут може бути тільки один — необхідно робити перерахування показників, що використовуються у фінансовому аналізі на Заході, відповідно до існуючої в Україні системи бухгалтерського обліку.

Цей прийом вже застосовували при визначенні доданої вартості, брутто- і нетто-результату експлуатації інвестицій, економічної рентабельності активів, фінансово-експлуатаційних потреб підприємства, основних балансових пропорцій і інших показників і параметрів, використаних вище в даній роботі.

Якщо провести аналіз діяльності підприємства за допомогою наведених вище показників та правильно зробити висновки, то отриманої інформації буде досить для прийняття фінансових рішень, що стосуються підприємства.

Корисним представляється й експрес-аналіз фінансового становища підприємства на базі коефіцієнтів, отриманих з описаних вище балансових пропорцій.

Читачу варто, на нашу думку, ознайомитися також з підходом до аналізу фінансової стійкості підприємства, який запропонований петербурзькими вченими І.І. Мазуровою і І.В. Романовським. Вони пропонують даний аналіз будувати на основі розгляду шести коефіцієнтів з наступною їх оцінкою за допомогою таблиці рейтингів. Цей підхід знаходить своє логічне завершення в угрупованні підприємств у залежності від значення рейтингу. Здається, що він прийнятний при швидкому аналізі, який будь-який фінансовий менеджер повинен уміти робити.

Зрозуміло, що при зміні форм бухгалтерської звітності необхідно вносити відповідні корективи в коефіцієнти, запропоновані петербурзькими вченими. Проте це не змінює самого методологічного підходу, що може дати практично корисний результат.