Студенти опрацьовують відповідний матеріал підручника і виписують до зошита основні ознаки тоталітарної держави

Орієнтовний варіант записів

1. Висока концентрація влади, гіпертрофія апарату влади, її проникнення в усі сфери життя суспільства. У тоталітарній свідомості проблеми «влада й суспільство» не існує: вони мисляться як єдине нероздільне ціле. Актуальними стають зовсім інші проблеми, а саме: влада і народ у боротьбі проти внутрішніх ворогів, влада і народ проти ворожого зовнішнього оточення. За умов тоталітаризму народ, реально усунутий від влади, вірить, що влада виражає інтереси глибше й повніше, ніж він зміг би це зробити.

2. Тоталітарним режимам притаманна однопартійність. Існує єдина правляча партія, на чолі якої стоїть харизматичний лідер. Мережа партійних гнізд пронизує всі виробничо-організаційні структури суспільства, спрямовуючи їх діяльність і здійснюючи контроль.

3. Ідеологія всього життя суспільства. В основі тоталітарної ідеології — розгляд історії як закономірного руху до певної мети (світове панування, побудова комунізму і т. ін.), яка виправдовує всі засоби. Дана ідеологія включає серію міфів (про керівну роль робітничого класу, про перевагу арійської раси і т. ін.), які відбивають силу магічних символів. Тоталітарне суспільство докладає значних зусиль для ідеологічної обробки населення.

4. Тоталітаризм характеризується монополією влади на інформацію, повним контролем над засобами масової інформації. Уся інформація має однобічну спрямованість — уславлення існуючого ладу, його досягнень. За допомогою засобів масової інформації вирішується завдання піднесення ентузіазму мас для досягнення цілей, поставлених тоталітарним режимом.

5. Монополія держави на використання всіх засобів ведення збройної боротьби. Армія, поліція, усі інші силові структури перебувають у винятковому підпорядкуванні центру політичної влади.

6. Існування відпрацьованої системи загального контролю над поведінкою людей, системи насильства. З цією метою створюються трудові й концентраційні табори, гетто, де застосовуються важка праця, людей катують, придушують їх волю до опору, відбуваються масові вбивства ні в чому неповинних осіб. Так, у СРСР була створена ціла мережа таборів — ГУЛАГ. До 1941 р. до нього входило 53 концентраційних табори, 425 виправно-трудових колоній і 50 таборів для неповнолітніх. За роки існування цих таборів у них загинуло понад 40 млн чоловік. У тоталітарному суспільстві діє ретельно розроблений репресивний апарат. З його допомогою насаджуються страх за особисте життя і життя членів родини, підозрілість і доноси, заохочуються анонімки. Робиться це для того, щоб у країні не виникало інакомислення й опозиції. За допомогою силових і каральних органів держава контролює життя й поведінку населення.

7. Загальним для тоталітарних режимів є те, що вони функціонують відповідно до принципу — «заборонено все, окрім того, що наказано владою». Керуючись цим принципом, суспільство здійснює виховання людини. Тоталітаризму потрібна скромна особистість: у бажаннях, в одязі, у поведінці. Культивується прагнення не виділятися, бути як усі. Пригнічується прояв індивідуальності, оригінальності в судженнях; поширюються виказування, догідництво, лицемірство.

Викладач. Разом можна виділити в даній групі кілька різновидів тоталітаризму — це комуністичний тоталітаризм, фашизм і націонал-соціалізм.

Робота в групах

Студенти об’єднуються в три групи, які працюють із сучасними дослідженнями за даною темою. Кожна група отримує матеріали з описом особливостей кожного різновиду тоталітаризму та дають відповіді на запитання.

Італійський фашизм

1-а група

Раніше за інших фашизм утвердився в Італії. Виникнення й зростання італійського фашизму було визначено й зумовлено специфічними економічними, соціальними й політичними проблемами, що виникли уже в ХІХ ст. і загострилися ще більше після Першої світової війни. Хоча Італія зазнала в Першій світовій війні ряд тяжких поразок, вона була в числі країн-переможців. Італія одержала Південний Тіроль та Істрію з Трієстом, але їй довелося відмовитися на користь Югославії від Далматинського узбережжя, на яке вона також претендувала, тоді як Фіуме (Ріска) був оголошений вільним містом.

…Італійські війська під проводом поета Габріеле Д’Аннунціо не виконали наказу про відхід і 12 вересня 1919 р. самочинно окупували місто Фіуме. Упродовж 16 місяців Д’Аннунціо, що привласнив собі титул «начальника», порядкував у місті, застосовуючи уже тоді елементи політичного стилю фашистської Італії. Достатньо пригадати масові ходи й паради його прихильників у чорних сорочках під прапорами із зображенням мертвої голови, войовничі пісні, вітання на давньоримський зразок й емоційні діалоги натовпу з його вождем.

23 березня 1919 р. у Мілані Муссоліні створив організацію «Бойові загони», яка перебрала за зразок політичний стиль Д’Аннунціо.

Уряд і поліція не тільки не заважали фашистам, але навіть заохочували їх. Фашизм отримує могутніх заступників в особі Загальної конфедерації промисловців і поміщицьких союзів.

28 жовтня 1921 р. Муссоліні став головою уряду. 2 жовтня 1925 р. були засновані фашистські корпорації, що об’єднували роботодавців і працівників. У країні створювалися 22 корпорації (за галузями промисловості), у складі кожної з них перебував представник фашистських профспілок, підприємницьких союзів, фашистської партії. Головою кожної з 22 корпорацій став «сам» Муссоліні; він же очолив міністерство корпорацій. Закон наддав корпораціям право визначення умов праці (робочий час, заробітна плата) і розв’язання трудових суперечок (страйки заборонялися й пригнічувалися).

Установлення корпоративного ладу дозволило Муссоліні покінчити з парламентом, зокрема з тим, що від нього залишилося. Замість нього була створена «палата фашистських організацій і корпорацій». Члени її призначалися Муссоліні.

За цим на початку листопада 1925 р. пішли «вищі фашистські закони», що розширили владу глави уряду за рахунок парламенту, який був відтепер повністю підпорядкований виконавчій владі.

Подальшими законами були розпущені міські збори депутатів, скасована

свобода зібрань та об’єднань, друку, були звільнені політично неблагонадійні службовці. «Надзвичайні закони» випливали один за іншим:

– було заборонено професійні союзи (за винятком державних фашистських) і політичні партії (за винятком однієї — фашистської);

– відновлено смертну кару за «політичні злочини»;

– запроваджено надзвичайну юстицію (трибунали) та адміністративну висилку;

– комуністична партія була оголошена поза законом;

– органі місцевого самоврядування скасовувалися: замість них порядкували призначені урядом чиновники (подеста)…

Завдання

• Визначте основні ознаки італійського фашизму.

Орієнтовна відповідь

1. Тенденція «вождізму», єдиної диктатури.

2. Фашистська партія стала складовою частиною державного апарату. Партійні з’їзди були скасовані, так само як і всякі форми партійного «самоврядування».

3. Терор. Фашистський режим не може інакше триматися, крім як засобами масового придушення, кривавими розправами.