Горіх грецький, волоський – Juglans regia L

Дерево висотою до 30 м, на відкритих місцях з дуже широкою кроною (до 20 м у діаметрі). Стовбур діаметром до 2 м світло-сірий, кора у молодих дерев гладенька, у старих – глибоко поздовжньо-тріщинувата. Листки непарноперисті з 5 - 11 листочків, довжиною 20 - 40 (75) см, при розтиранні мають неприємний запах. Чоловічі квітки в зелених сережках, які появляються до розпускання листя, жіночі – з’являються на вершинах молодих пагонів одночасно з розпусканням листя. Плід – кістянка, їстівна, оболонка м’ясиста, зелена, при достиганні розтріскується.

Природно поширений у Середній Азії, на Балканському півострові, в Ірані, Афганістані, Гімалаях, Китаї, Кореї, Японії. Здавна культивується в Україні. Відносно тіневитривалий, теплолюбний, має морозостійкі форми, які витримують морози до 25^оС і більше. Витримує сухість повітря, пил, дим, газ, кіптяву промислових підприємств. Краще росте на глибоких, родючих, достатньо зволожених ґрунтах з вмістом кальцію. Живе 300 - 400 років, але старі стовбури часто з дуплами.

Має декоративні форми: за будовою крони – повислу; за формою листя – однолисту, різнолисту, вузьколисту, широколисту, ясенелисту; за забарвленням листя – пістряву, смугасту; за будовою суцвіть – нормальну, кистеподібну, Зарубіна (в сережці у верхній частині чоловічі, а у основи – жіночі квітки); за строком цвітіння – ранню, пізню. Є також форми за розмірами і формою плодів, міцністю шкаралупи.

Рекомендуються зимостійкі форми і сорти для поодиноких посадок, груп, алей, гаїв, вуличних насаджень, обсадження ставків, тваринницьких ферм.

Родина Маслинові – Oleaceae Lindl.

Рід Ясен – Fraxinus L.

Листопадні дерева з складними непарноперистими, супротивними листками. Квітки невиразні, часто без оцвітини, у великих волотях. Плід – крилата сім’янка з видовжено-овальною насіниною. Розмножується насінням, щепленням. Рід об’єднує біля 65 видів, розповсюджених у помірному поясі Північної півкулі. В Україні дико росте 5 видів.

Ясен звичайний – Fraxinus excelsior L.

Дерево висотою до 35 (40) м, стовбур діаметром до 1,0 (1,5) м з розлогою, на відкритих місцях широкоовальною кроною. Кора темно-сіра у молодих рослин гладенька, у старих – з глибокими поздовжніми і мілкими поперечними тріщинами. Пагони зеленувато-сірі з чорними, темно-бурими бруньками. Листки непарноперисті, з 5 - 15, частіше з 7 - 9 сидячих широколанцетних листочків, зверху світло-зелені, знизу світліші. Квітки зібрані в пучки або у волоті, на вкорочених пагонах, без оцвітини, з’являються до розпускання листя в квітні-травні. Плід – гвинтоподібна крилатка довжиною 3 - 5 см, з виїмкою на вершині. Насіння видовжено-овальне, дозріває восени, але плоди довго не опадають з дерева.

Природно поширений майже по всій Європі, на півночі доходить до Санкт-Петербурга, на півдні до межі розповсюдження лісів, поширений в Криму, на Кавказі. Росте швидко, особливо в молодому віці. Вимогливий до родючості грунту. На пісних грунтах росте погано. На сухих грунтах у міських умовах рано починає суховершинити і відмирати. Недостатньо димо- і газостійкий. Іноді пошкоджується морозами.

Має декоративні форми: за будовою крони і ростом – монументальну (майже колоноподібна крона), низьку або кулясту, повислу; за будовою листя – кучеряву, мілковирізану, різнолисту, однолисту; за забарвленням листя і пагонів – жовтолисту, золотисту, золотисто-пістряву, золотисту повислу, сріблясто-пістряву; за забарвленням кори – пістрявокору.

Рекомендується для поодиноких посадок, створення ажурних алей, груп у невеликих масивах, для обсадження доріг між населеними пунктами.