Інспектування банків

Система наглядово-контрольної діяльності здійснюється у таких основних напрямках:

- державний контроль(проводить ЦБ);

- внутрішній банківський контроль (внутрішній аудит);

- зовнішній аудит (проводиться незалежними аудиторськими компаніями).

Існує 3 підходи до проведення банківського нагляду:

1) надання звітності, передбаченої законодавством;

2) саморегулювання – через внутрішній та зовнішній аудит.

3) інспектування ЦБ-ком.

Форми банківського нагляду:

1. Загальний нагляд (здійснюється щодо банків, які стабільно працюють, є фінансово стійкими та виконують норми чинного законодавства, дотримуються економічних нормативів і виконують вказівки НБУ).

2. Інтенсивний нагляд (розповсюджується на банки, що не відзначаються фінансовою стійкістю, періодично порушують економічні нормативи).

3. Нагляд високого ступеня (застосовується щодо банків, які мають незадовільне фінансове становище або систематично порушують економічні нормативи).

Методи банківського нагляду:

1. Безвиїзний контроль. Завдання: моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому на основі щомісячних і щоквартальних звітів комерційних банків.

2. Інспекційні перевірки. Завдання: перевірка достовірності інформації, поданої в звітах, оцінка спроможності керівництва розробляти і підтримувати відповідні положення, механізми, процедури та систему контролю ризику у комерційних банках, достатності капіталу, якості активів, рівня управління, ліквідності, обсягу прибутку.

Інспекційні перевірки бувають:

1.Планові.

2.Регулярні.

3.Позапланові.

Проведення виїзної інспекційної перевірки має три етапи:

1) підготовка до проведення інспектування (аналіз результатів безвиїзного нагляду)

2) процес інспектування

3) оформлення результатів інспектування.

Інспектування здійснюється відповідно до методичних вказівок з інспектування банків в Україні (постанова Правління НБУ від 18.05.99р. №241).