2017-12-16
244
Родина Барбарисові Berberidaceae
Барбарис звичайний – Berberis vulqaris L.
Кущ висотою 2,5 (3) м, густий, з звисаючими гілками. Пагони жовто-бурі з трьома колючками, пізніше сірі, ребристі. Листки довжиною 2 - 4 см, оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, знизу сіро-зелені, по краю з війками. Квітки жовті, блискучі, в китицеподібних суцвіттях, повислі з медовим запахом. Плоди до 12 мм у діаметрі, яскраво-червоні. Цвіте у віці 3 - 5 років у травні-червні, плоди дозрівають у вересні-жовтні. Розмножують насінням, живцями, поділом кущів.
Природно поширений в Середній і Південній Європі, в т.ч. і по всій території України, на Кавказі. Росте досить швидко. До ґрунтів не вимогливий, але краще росте на легких суглинках. Переносить невелике затінення, стійкий до морозів, пилу, газів, добре переносить стриження, нагрівання ґрунту.
Має декоративні форми: за забарвленням листя – темно-пурпурову, біло-пістряву, золотисто-облямовану; за забарвленням плодів – білу, жовту; за розмірами плодів – крупну та за їх смаком – солодку.
Рекомендується для створення живих огорож, бордюрів, поодиноких і групових посадок на газонах по всій території України, але не поблизу від сільськогосподарських угідь, оскільки вид є проміжним господарем для розмноження іржастого гриба, який пошкоджує злаки.
Барбарис Тунберга – Berberis thunbergii D.C.
Листопадний кущ висотою 0,5 - 1 м. Крона діаметром до 1 м утворюється повислими гілками. Молоді пагони жовтувато- або пурпурово-червоні, пізніше пурпурово-коричневі. Листки дрібні, оберненояйцеподібні, видовжені, довжиною до 3 см, зверху зелені, блискучі, знизу сизі, восени вогняно-червоні. Квітки одиничні або по 2 - 5 шт. жовті. Плоди довжиною біля 1 см, еліпсоподібні, блискучі, червоні. Цвіте в 3 - 5 років у квітні-травні, плоди дозрівають у вересні-жовтні.
Природно поширений в Японії. Культивується в Україні. Відносно морозостійкий, світлолюбний, але витримує деяке затінення, посухостійкий, до ґрунту не вимогливий, стійкий проти іржастого гриба, переносить забруднення повітря пилом, газами, кіптявою.
Має декоративні форми: за забарвленням листя – темно-пурпурову, сріблясто-облямовану; за кількістю квіток у суцвітті – багатоквіткову; за розмірами – малу або низьку.
Рекомендується для низьких огорож, бордюрів, поодиноких і групових посадок на газонах, для низького орнаментального оформлення по всій території України.
Рід Магонія – Mahonia Nutt.
Вічнозелені кущі з складними непарноперистими листками. Квітки дрібні, жовті. Плоди темно-сині з сизим нальотом. В роду біля 50 видів, природно поширений в Північній і Центральній Америці, Східній і Південній Азії.
Магонія падуболиста – Mahonia aquifolium (Pursh.) Nutt.
Вічнозелений кущ висотою до 1м, рідко більше. Листки з 5 - 9 листочків, по краю колючо-зубчасті, молоді червонуваті, влітку темно-зелені, блискучі, восени і зимою червоно-бронзові або з темно-бурими відтінками. Квітки жовті, в кистях, довжиною 5 - 8 см, на кінцях гілок, розпускаються в квітні-травні. Плоди синьо-чорні з сизим нальотом, їстівні, в діаметрі біля 8 мм, достигають у вересні.
Природно поширена в Північній Америці. Широко культивується в Україні. Вибаглива до родючості ґрунту і його вологості. На півдні України може рости за умов поливу. Зимостійка, витримує морози до 30 - 35оС, тіневитривала. Стійка до забруднення повітря димом, газами. Переносить обрізку.
Має декоративні форми: за будовою листя – горіхолистну, граціозну; за забарвленням листя – пістряву, золотисту. Зустрічаються гібриди між магонією падуболистою і барбарисом звичайним.
Рекомендується для створення низьких бордюрів, поодиноких і групових посадок на газонах, для оформлення кам’янистих гірок, живих огорож, узлісь навколо невеликих груп дерев.
