Правове регулювання концесії державного та комунального майна

 

Концесія - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування (концесієдавцем) на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб’єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.

Концесія має на меті підвищення ефективності використання державного та комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах, роботах, послугах.

Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування.

Поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, умови і порядок її здійснення, вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначені Господарським кодексом України (главою 40), Законом України “Про концесії” від 16 липня 1999 р., іншим законодавством, у тому числі спеціальними законами щодо особливостей здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання (наприклад, Законом України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг” від 14 грудня 1999 р.). Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності. Так, Типовий концесійний договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 643, Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1519.

Учасниками концесійної діяльності і, відповідно, сторонами концесійного договору виступають концесієдавець і концесіонер. Концесієдавець – це, як правило, орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору. Концесіонер - суб'єкт господарювання, вітчизняний чи іноземний, який згідно законодавства на підставі договору отримав концесію.

За своєю юридичною природою відносини концесіїналежать до категорії організаційно-господарських зобов‘язань. Вступаючи у ці відносини вказані органи – концесієдавці реалізують організаційно-господарські повноваження, надані законодавством про концесії.

Засади, на яких базується концесійна діяльність в Україні, визначені Господарським кодексом. До них належать:

1) поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;

2) вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

3) комплексне та оплатне використання об’єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об’єктів концесії соціального призначення;

4) взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору;

5) державне гарантування інвестицій концесіонерів;

6) стабільність умов концесійних договорів;

7) забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.

Об'єкти, які можуть надаватися у концесію, визначаються відповідно до Закону “Про концесії”. Це об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарювання (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями):

· водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

· надання послуг міським громадським транспортом;

· збирання та утилізація сміття;

· надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла;

· будівництво та експлуатація шляхів сполучення, вантажних і пасажирських портів, аеропортів;

· надання телекомунікаційних послуг, поштових послуг;

· транспортування та розподіл природного газу;

· виробництво та транспортування електроенергії;

· громадське харчування;

· будівництво жилих будинків; надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;

· створення комунальних служб паркування автомобілів;

· надання ритуальних послуг, а також у деяких інших сферах, встановлених Законом.

Відповідні місцеві ради на пленарних засіданнях можуть прийняти рішення щодо додаткового переліку сфер господарювання, для здійснення діяльності у яких об'єкти права комунальної власності можуть надаватися у концесію.

Об'єктами права державної чи комунальної власності (матеріальними об‘єктами), які надаються у концесію, є:

- майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у зазначених сферах діяльності;

- об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у вказаних сферах;

- спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у цих сферах діяльності.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони надаються у користування концесіонеру на умовах оренди на термін дії концесійного договору, відповідно до положень Земельного кодексу України.

Об'єкти права державної чи комунальної власності, надані у концесію, не підлягають приватизації протягом дії концесійного договору. У разі прийняття після закінчення строку дії цього договору рішення про приватизацію майна об'єкта, що надавався у концесію, у колишнього концесіонера виникає право на викуп цього майна згідно з визначеними умовами приватизації, якщо ним у зв'язку з виконанням умов концесійного договору створено (побудовано) це майно або здійснено його поліпшення вартістю не менш як 25 відсотків вартості майна на момент приватизації.

Передача концесіонером своїх майнових прав, що випливають з концесійного договору, чи об'єктів концесії, повністю або частково третім особам можлива тільки за умови надання на це згоди концесієдавця, якщо інше не встановлено спеціальним законом про концесійну діяльність в окремих сферах господарської діяльності.

Вибір концесіонерів, як зазначалося, здійснюється переважно на конкурсній основі. Порядок проведення концесійного конкурсу і прийняття рішення про надання концесії регламентується Законом “Про концесії”, а також Положенням про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 642. Порядок проведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1521.

Пропозиції щодо переліку конкретних об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, вносяться відповідними центральними органами виконавчої влади. Затвердження пооб'єктного переліку здійснюється Кабінетом Міністрів України. Затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.

Рішення про надання концесії на об'єкт права державної власності за результатами концесійного конкурсу приймає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган виконавчої влади. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування. При чому концесія на об'єкти права державної власності надається з урахуванням загальнодержавних інтересів і максимального забезпечення інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), на об'єкти права комунальної власності - з урахуванням інтересів регіону, територіальної громади в забезпеченні товарами (роботами, послугами) споживачів, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Організація і проведення концесійного конкурсу здійснюється концесієдавцем. Концесієдавець, зокрема, затверджує умови концесійного конкурсу, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи, готує конкурсну документацію, оголошує концесійний конкурс, забезпечує претендентів необхідною інформацією (документами) для підготовки пропозицій для участі у концесійному конкурсі, приймає рішення про допущення (недопущення) претендентів до участі у концесійному конкурсі з обгрунтуванням причини відмови тощо. Так, підставою для недопущення претендента до участі у концесійному конкурсі може бути неподання у заявці на участь у конкурсі необхідної інформації, подання її у неповному обсязі або подання неправдивої інформації.

Інформація про оголошення концесійного конкурсу публікується в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" або у відповідному друкованому виданні органу місцевого самоврядування. Заявки на участь у концесійному конкурсі подаються протягом шістдесяти днів з дня оголошення конкурсу, а в разі надання концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг - протягом ста двадцяти днів. Заявка на участь у концесійному конкурсі має містити відомості, встановлені Законом.

Конкурсна комісія розглядає подані претендентами, які допущені до участі у концесійному конкурсі, заявки, документи та матеріали з пропозиціями щодо умов концесії, визначає їх відповідність умовам конкурсу, готує висновки щодо визначення кращих умов здійснення концесії, запропонованих учасниками конкурсу. Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії відповідно до умов концесійного конкурсу. Рішення про переможця концесійного конкурсу приймає концесієдавець на підставі висновків конкурсної комісії. З переможцем концесійного конкурсу укладається концесійний договір після погодження всіх його умов.

У разі, коли після оголошення концесійного конкурсу на участь у зазначеному конкурсі подав заявку лише один претендент, концесійний договір може бути укладений уповноваженим органом з цим претендентом шляхом погодження з ним істотних умов договору.

Спори, пов'язані з проведенням концесійного конкурсу, вирішуються в судовому порядку.

Концесійний договір укладається на строк, визначений сторонами у договорі залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не повинен бути меншим десяти років та більшим п’ятдесяти років і може бути змінений за згодою сторін в межах вказаних строків.

Істотні умови договору концесії визначені Законом “Про концесії”. Ними, зокрема, є:

· види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору;

· об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії);

· умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна;

· умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені (надані) концесіонером товари (роботи, послуги);

· строк дії договору концесії;

· умови найму, використання праці працівників - громадян України;

· умови використання вітчизняних сировини, матеріалів;

· умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок їх компенсації;

· умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

· порядок використання амортизаційних відрахувань;

· відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;

· відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;

· страхування концесіонером об'єктів концесії та деякі інші.

Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера. Не є підставою для зміни умов або розірвання концесійного договору і реорганізація концесіонера - юридичної особи.

Концесійні платежі – це плата, обумовлена у концесійному договорі, яку вносить концесіонер за право створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктів, що надаються в концесію. Концесійний платіж вноситься концесіонером відповідно до умов концесійного договору незалежно від наслідків господарської діяльності. Концесійні платежі зараховуються відповідно до Державного бюджету України або місцевого бюджету. Методика розрахунку та граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України. Нині діє Методика розрахунку концесійних платежів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 639. Концесіонерам збиткових і низькорентабельних об'єктів концесії, які мають важливе соціальне значення, концесієдавець може надавати пільги щодо концесійних платежів, а також передбачати в договорі надання дотацій, компенсацій та пільг. Порядок визначення таких об'єктів, умови надання дотацій, компенсацій та пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За невиконання або за неналежне виконання умов концесійного договору, у тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених Законом, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством та концесійним договором. У разі визнання концесіонера банкрутом він відповідає за своїми борговими зобов'язаннями майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства.

Договір концесії державного майна підлягає реєстрації у Фонді державного майна України, який веде реєстр концесійних договорів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. У разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права комунальної власності, концесіонер реєструє концесійний договір у виконавчому органі відповідної ради та повідомляє Фонд держмайна про укладення такого договору. Порядок ведення обліку концесійних договорів, укладених органами місцевого самоврядування, також визначається Кабінетом Міністрів України.

Дія концесійного договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, у разі ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом, а також у випадку загибелі об'єкта концесії. Концесійний договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами.

У разі розірвання концесійного договору, закінчення строку його дії, ліквідації концесіонера у зв'язку з визнанням його банкрутом концесіонер зобов'язаний повернути концесієдавцю об'єкт концесії на умовах, зазначених у цьому договорі. Якщо концесіонер допустив погіршення стану об'єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єкта сталися не з його вини.

У разі поліпшення майна, отриманого в концесію, яке здійснено за рахунок концесіонера, чи створення ним майна на виконання умов концесійного договору концесієдавець зобов'язаний відшкодувати концесіонеру витрати, зроблені у зв'язку із зазначеними поліпшеннями, або вартість створеного майна в частині, що не була компенсована концесіонером у результаті концесійної діяльності відповідно до умов концесійного договору.

Права та обов'язки сторін концесійного договору визначаються цим договором та законодавством України.

Концесієдавець, зокрема, має право здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору, надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії, вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов тощо. Концесієдавець зобов'язаний передати концесіонеру об'єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором, а також необхідні документи, вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань, зберігати комерційну таємницю концесіонера, не втручатися в його господарську діяльність, забезпечити надання земельної ділянки, якщо вона необхідна.

Концесіонер, зокрема, має право здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єкта концесії у будь-якій організаційно-правовій формі. Він має виключне право на створення та управління об'єкта концесії, якщо це передбачено умовами концесійного договору. Концесіонер має право на продовження строку дії вказаного договору у разі виконання його умов. Ві вправі отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами договору, використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, отриманих у концесію. Концесіонер може на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесії третіх осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України.

Концесіонер зобов'язаний виконувати умови концесійного договору, укладати відповідно трудові договори (контракти), як правило, з працівниками - громадянами України, використовувати на об'єкті концесії технології, матеріали, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору. Концесіонер повинен утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані, а після закінчення строку дії концесійного договору передати цей об'єкт в належному технічному стані концесієдавцю відповідно до умов договору.

Правовий режим майна, що надається в концесію або створюється у зв'язку з виконанням умов концесійного договору, обумовлений тим, що передача об'єктів у концесію не тягне перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об'єкти. Майно, створене на виконання умов концесійного договору, є об'єктом права державної чи комунальної власності. Майно, яке придбав концесіонер на виконання умов концесійного договору, належить йому на праві власності та може переходити у власність держави або територіальної громади після закінчення строку дії договору відповідно до умов, передбачених Законом договором. Концесіонеру належить право власності на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об'єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору.

Амортизаційні відрахування, нараховані на основні фонди, отримані у концесію або створені у зв'язку з виконанням умов концесійного договору, залишаються у розпорядженні концесіонера і використовуються виключно на відновлення основних фондів, отриманих у концесію або створених.

Концесіонер має право відповідно до умов концесійного договору за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення майна, отриманого в концесію. Право власності на поліпшене, реконструйоване, технічно переоснащене майно залишається відповідно за державою або територіальною громадою. Концесіонер має право на адекватне і ефективне відшкодування витрат, зроблених у зв'язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію, за рахунок отриманого прибутку, якщо інше не передбачено концесійним договором.

Положення законодавства щодо захисту права власності поширюється на концесіонера щодо захисту його права на майно, отримане або створене ним відповідно до умов концесійного договору. Концесіонер може вимагати повернення вказаного майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну іншими особами, у тому числі концесієдавцем.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження об'єкта концесії несе концесієдавець, якщо інше не встановлено концесійним договором. Майно, отримане концесіонером або створене відповідно до умов концесійного договору, страхується концесіонером на користь того учасника концесійного договору, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта концесії.

Припинення діяльності державного або комунального підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється шляхом ліквідації даного підприємства, з припиненням права господарського відання на майно, закріплене за цим підприємством. При чому умовами концесійного договору повинно передбачатися максимальне використання в концесійній діяльності праці громадян України, в тому числі звільнених у зв’язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого передано в концесію.