Класифікація робочих документів аудитора

Важливе теоретичне і практичне значення для розвитку аудиту має науково обґрунтована класифікація робочих документів аудитора.

У спеціальній економічній літературі одні автори класифікують робочі документи аудитора за такими ознаками: за часом ведення і використання; за способом і джерелами отримання; за характером інформації; за призначенням; за ступенем стандартизації; за формою подання; за технікою складання. Інші додатково виділяють такі ознаки класифікації: за рівнем відповідальності того, хто склав документ; за строком складання; за змістом.

Вивчення МСА та економічної літератури дозволяє узагальнити і запропонувати класифікацію робочих документів аудитора за такими ознаками і стадіями аудиторської перевірки: за терміном використання; за способом і джерелами отримання; за характером інформації; за призначенням; за змістом; за ступенем стандартизації; за технікою складання; за формою подання; за часом зберігання.

Класифікація робочих документів аудитора

Залежно від стадії аудиторської перевірки робочі документи аудитора можна класифікувати на документи початкової, дослідної та завершальної стадії процесу аудиту. До документів початкової стадії відносять: договір на аудиторську перевірку, загальний план і робочу програму та ін.

Документами дослідної стадії процесу аудиту є: первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, аудиторські тести, аналітичні таблиці тощо.

До документів завершальної стадії відносять: аудиторський висновок, звіт аудитора перед замовником; акт виконання робіт.

За терміном використання робочі документи поділяють на документи довгострокового і нетривалого використання. До довгострокових аудиторських документів можна віднести документи, які використовуються аудиторами протягом тривалого періоду. Наприклад, типові аудиторські програми, тести та ін.

Аудиторські документи, які зберігаються в аудиторській фірмі до одного року, називають документами короткострокового (нетривалого) використання. Наприклад, анкети опитування персоналу, анкети зустрічної звірки.

За способом і джерелами отримання виділяють робочі документи аудитора, отримані від: підприємства – клієнта; третіх сторін; складені самим аудитором.

Аудитор в процесі перевірки використовує первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансову звітність підприємства – клієнта.

До документів, отриманих від третіх сторін, належать: одержані акти - звірки і довідки від покупців і замовників, постачальників, банків, страхових компаній.

У процесі перевірки аудитор здійснює різні розрахунки, складає порівняльні та аналітичні таблиці, проводить групування, тестування. Заповнені таблиці, розрахунки, тести і є свого роду документами, складеними аудитором. Найважливішим документом робочої документації є аудиторський висновок.

За характером інформації робочі документи аудитора поділяють на документи: нормативно-правового характеру; організаційно-установчі; про структуру і діяльність підприємства; про систему обліку і внутрішнього контролю; організаційно-функціональні документи; оцінки системи внутрішнього контролю і аудиторського ризику; перевірки статей і показників фінансової звітності; підсумкові документи та ін.

Аудиторські документи залежно від призначення поділяють на документи, які використовують: аудитори; власники (керівники) підприємства. Для власників і керівників підприємства передбачається складання аудитором висновку і звіту перед замовником. Як відомо, звіт перед замовником складається за довільною формою у вигляді “Акту про проведення аудиту”, “Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки”, “Листа – інформування клієнта”. Інші аудиторські документи призначені для використання безпосередньо самими аудиторами.

За змістом аудиторських процедур робочі документи аудитора поділяють на: оглядові, інформативні, підтверджувальні, розрахункові, аналітичні, документи перевірки.

В оглядових робочих документах наводиться загальна характеристика підприємства – клієнта або загальний огляд його фінансової звітності.

Інформативні документи розкривають інформацію про господарські процеси і операції.

Підтверджувальні аудиторські документи дають аудитору відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують конкретні господарські факти і явища.

Беручи до уваги термін зберігання робочих документів аудитора, частину з них можна віднести до документів тривалого зберігання, а інші до короткострокового зберігання. До документів довгострокового зберігання можна віднести договори, укладені із замовниками, акти виконання робіт, аудиторські висновки.

Таким чином, науково обгрунтована класифікація аудиторських документів дозволяє аудитору глибше зрозуміти їх зміст і форму, тривалість використання, термін зберігання та інші чинники, які безпосередньо впливають на ефективність аудиторської перевірки.

Розрахункові – це відповідні розрахунки аудитора, які дозволяють оцінити показники фінансової звітності.

Аналітичні документи – це відомості, здобуті методами аналізу, що дозволяють визначити фінансовий стан підприємства та його основних показників.

Відомості отримані внаслідок проведення аудиторських процедур належать до документів перевірки. Ці документи можуть бути складені аудитором за довільною програмою і мати різний зміст. Вони несуть найбільше інформаційне навантаження щодо аудиторських доказів.

За ступенем стандартизації аудиторська документація поділяється на стандартизовану (відповідно до вимог МСА) і складену за довільною формою.

Залежно від способу складання робочі документи аудитора можуть бути складені вручну або отримані за допомогою комп’ютера (машинограми, інформація, записана на дискеті та ін.).

За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті. Наприклад, графічно можна відобразити динаміку основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.