Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Тема 7

ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ

ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Загальні положення та порядок виконання покарань, що застосовуються до військовослужбовців

 

Конституція України у ст. 17 встановлює, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, які створюються відповідно до закону. Охорона держави та її захист згідно зі ст. 65 Конституції України є обов'язком громадян України.

Громадяни України відбувають військову службу відповідно до закону.

Військовослужбовці й військовозобов'язані поділяють­ся на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів та офіцерський склад, який, у свою чергу, поділяється на молодший і старший офіцерський склад. Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання. Усі звання в Збройних Си­лах України та інших військах поділяються на армійські та флотські. До військових звань громадян, які перебувають у запасі або відставці, додаються відповідно слова «запасу» чи «у відставці». Військові звання присвоюються відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, що затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 р. № 1053.

Крім військовозобов'язаних і військовослужбовців Зброй­них Сил України, військові звання мають також військовослуж­бовці, які проходять службу в органах Державної прикордонної служби, військах цивільної оборони, Службі безпеки України, внутрішніх військах МВС України, Управлінні охорони вищих посадових осіб України та в інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України.

Чинне кримінальне законодавство не передбачає особливої системи покарань для військовослужбовців та осіб, прирівня­них до них, але для досягнення мети покарання суд вправі застосувати до цієї категорії такі покарання:

— позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

— службові обмеження для військовослужбовців;

— тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

 

Чинне кримінальне законодавство (ст. 54 КК) передба­чає застосування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Застосовується це покарання лише як додаткове (ч. 2 ст. 52 КК). Воно має разовий характер і пов'язане з позбавленням засудженого тих його переваг, що надають відповідні військові чи спеціальні звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. По­рядок виконання даного покарання передбачено ст. 29 КВК. Позбавлення військового чи спеціального звання, що пе­редбачено ст. 54 КК, суд має право застосувати до осіб, які вчинили тяжкий або особливо тяжкий злочин і цим зганьбили присвоєне їм звання. Суд вирішує питання про призначення цього покарання, виходячи із загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК). У контексті положень ст. 52 КК ран­ги, чини і кваліфікаційні класи є спеціальними званнями в широкому розумінні цього поняття.

Не належить до компетенції суду позбавлення державної нагороди (ордена, медалі, почесного звання), наукового сту­пеня чи звання.

Військовослужбовці строкової служби (крім тих, які мають звання рядового і матроса) можуть бути позбавлені військового звання в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України¹, затвердженим Законом України від 24 березня 1999р.

Крім військовослужбовців Збройних Сил України, війсь­кових або спеціальних звань можуть бути позбавлені також військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військ цивільної оборони, Служби безпеки України, внутріш­ніх військ МВС України, Управління охорони вищих посадо­вих осіб України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Спеціальні звання присвоюються Президентом України (вищі спеціальні звання), а також керівниками відповідних відомств.

Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого началь­ницького складу і рядового складу органів внутрішніх справ визначає МВС. Спеціальні звання старшого і середнього на­чальницького складу присвоюються в порядку, визначеному Ка­бінетом Міністрів України, а вищого начальницького складу — Президентом України за поданням міністра внутрішніх справ. Особи начальницького складу можуть бути позбавлені спеціаль­них звань у разі втрати громадянства України чи за вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, положен­ня про спеціальні звання та їх присвоєння в даному випадку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні звання працівників податкової міліції вста­новлено ст. 24 Закону «Про державну податкову службу в Україні».

Спеціальні звання працівників митної служби встановлено Митним кодексом України.

Для дипломатичних працівників, які працюють в закордон­них дипломатичних установах України, Законом України від 20 вересня 2001 р. «Про дипломатичну службу» встановлено такі посади: Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації, Генеральний консул України, Радник-посланник, радник, консул України, віце-консул, другий секретар, третій секре­тар, аташе.

16 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу», який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працю­ють в державних органах і їх апараті. Державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ч. 1 ст. 1 Закону).

Прийняття на державну службу, просування по ній служ­бовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвою­ються. Закон встановлює 7 категорій посад службовців (ст. 25). Основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (ст. 26 Закону). Положення про ранги службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та резуль­татів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії — Кабіне­том Міністрів України, третьої-сьомої категорій — керівником державного органу, в системі якого працює державний службо­вець. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Відповідно до Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Вер­ховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-ХІІ, вста­новлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1 класу, державний радник юстиції 2 класу, державний радник юстиції 3 класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу, юрист 3 класу. Відповідно до Закону «Про прокуратуру» класні чини державного радника юстиції 1 класу, державного радника юстиції 2 класу, державного радника юстиції 3 класу присвоюються Президентом України, інші класні чини — Генеральним прокурором України.

Закон України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» передбачає проходження атестації кандидатами у професійні судді. Кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді та при­йнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу. Встановлено 6 кваліфікаційних класів (вищий, перший, другий, третій, четвертий, п'ятий).

Законом України від 25 лютого 1994 р. «Про судову екс­пертизу» (ст. 16) встановлено, що залежно від спеціалізації і рівня підготовки керівників і фахівців, які залучаються до про­вадження судових експертиз або беруть участь у розробленні теоретичної і методичної бази, їм присвоюється кваліфікація судового експерта з дозволом провадження певного виду екс­пертиз і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестацій і присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерс­твами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи і відомчі служби, які проводять судові експертизи. Слід зазначити, що зараз, виходячи з нового тексту ст. 54 КК, суд може сам, за наявності до того підстав, позбавити особу будь-якого військового звання, включаючи звання вищого офіцерського складу, так само як і будь-якого спеціаль­ного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (вище наведено лише приблизний перелік нормативних актів, які регламентують ці питання), незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання знаходить конкретне вираження принцип рівності усіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.

Порядок і умови виконання покарання, передбаченого п. 2 ст. 51 і ст. 54 КК, встановлені ст. 29 КВК.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу судом за наявності підстав, за­значених у ст. 54 КК, є покаранням і тягне несприятливі для засудженого наслідки у виді позбавлення певних прав, звіль­нення зі служби або відсторонення від посади.

Рішення суду про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу має бути викладено в резолютивній частині вироку. При цьому слід мати на увазі, що особі, яку визнано динною у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями КК або частинами чи пунктами, додаткове покарання, передбачене ст. 54, має бути призначено за одне або окремо за кілька тяжких злочинів, а потім за їх сукупністю. Призначення до­даткового покарання, яке розглядається, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.