Види та принципи аудиту

Види аудиту

За формою й метою здійснення аудиту розрізняють зовнішній та внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимо­гою та з ініціативи її керівництва аудитором, який працює в самій організації. Тому в виконанні своїх функцій він тією чи іншою мірою є залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю, який відповідно до міжнародного нормативу "Використання результатів роботи внутрішнього аудиту" здійснюється за такими напрямками (функціями):

Ø аналіз системи обліку та внутрішнього контролю;

Ø вивчення бухгалтерської (фінансової) та оперативної інфор­мації (за окремими статтями та ін.);

Ø вивчення економічної ефективностіуправлінських рішень нарізних рівнях господарювання;

Ø аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

Ø оцінка якості інформації;

Ø розробка проектів управлінських рішень;

Ø проведення стратегічного (перспективного) аналізу;

Ø розробка фінансових прогнозів.

У цілому напрямки, за якими здійснюється внутрішній аудит, свідчать про його виняткову важливість для підприємств. Форму­вання та розвиток внутрішнього аудиту є найважливішим завдан­ням фірм. Внутрішній аудит має обов'язковий характер.

Разом із внутрішнім аудитом надзвичайно поширений зовнішній аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завдан­ням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фінан­сової звітності підприємства. У процесі аудиторської перевірки зовнішній аудит, звичайно, входить до системи внутрішнього аудиту і дуже схожий з прийомами й методами, які застосовуються внутрі­шніми аудиторами та з їхніми оцінками. При цьому зовнішні ауди­тори не обмежуються питаннями підтвердження фінансової звітності, а оцінюють діяльність усіх систем підприємства.

Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), коли він проводиться за ініціативи зацікавленої сторони, та обов'язковим, коли передбачений законом. Відповідно до Законів України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р, № 3125-ХІІ, "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України про ауди­торську діяльність" від 14 березня 1995 р. № 81/95-ВР, Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону Украї­ни "Про внесення змін і доповнень до статті 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 14 березня 1995 р. № 81/95-ВР" проведення аудиту є обов'язковим для:

Ø перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, хол­дингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

Ø емітентів цінних паперів;

Ø державних підприємств у разі здачі в оренду цілісних майно­вих комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;

Ø порушення питання про визнання неплатоспроможності або банкрутства.

Згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" від 14 березня 1995 р. № 90/ 95-ВР зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР, проведення аудиту е обов'язковим також з метою підтвердження:

Ø достовірності та повноти ліквідаційного балансу, за винятком організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не зай­маються підприємницькою діяльністю;

Ø достовірності та повноти фінансової звітності підприємств, за винятком товариств з річним господарським оборотом, що не пере­вищує двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів;

Ø достовірності та повноти ліквідаційного балансу, за винятком товариств з річним господарським оборотом, що не перевищує двісті П'ятдесят неоподатковуваних мінімумів;

Ø достовірності та повноти бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника незалежно від підстав, за якими порушено справу;

Ø фінансового стану засновників (крім фізичних осіб) довірчих товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до ста­тутного фонду іншого підприємства;

Ø достовірності та повноти річного балансу і звітності довірчих товариств;

Ø фінансового стану засновників (українських юридичних осіб) підприємств з іноземними інвестиціями щодо їх спроможності здійсни­ти відповідні внески до статутного фонду підприємства;

Ø фінансового стану засновників (учасників) страховика щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду страхової компанії;

Ø достовірності та повноти річного балансу і звітності страховика;

Ø довідки про фінансовий стан засновників страховика. Обов'язковий аудит може бути організований також за рішен­ням суду або слідчих органів.

На підставі вивчення функцій внутрішнього та зовнішнього аудиту можна визначити різницю між ними та оцінити значення кожного з них для становлення та розвитку системи фінансового контролю. Основна різниця полягає в тому, що внутрішній аудит спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контролюючих функцій, тоді як зовнішній аудит може бути використаний також в інтересах сторонніх відносно підприємства груп. Можна сказати, що функції цих двох видів контролю доповнюють одна одну і водночас використовуються з різними цілями.

Принципи аудиту

Національні нормативи аудиту І Кодекс професійної етики ауди­торів України встановлюють основні принципи аудиту, правила на­дання аудиторських послуг, фундаментальні засади аудиторської ети­ки. Відповідно до цих документів принципи аудиту можна поділити на дві групи: методологічні та принципи професійної етики.

Методологічні принципи:

— планування аудиту;

— обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідоцтв, а

також системи внутрішнього контролю;

— визначення критеріїв суттєвості і достовірності;

— дотримання методики та техніки аудиту, оцінки ризиків та

вибору даних;

— аналіз інформації та формування висновків;

— відповідальність за результати аудиту;

— повне інформування клієнта.

Кодекс професійної етики аудиторів пе­редбачає правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики аудитора. Вони "обов'язкові для виконання усіма аудиторами при наданні ними аудиторських послуг".

Вірогідність. Суспільство потребує достовірної інформації.

Професіоналізм. Роботодавці, клієнти інші зацікавлені сторони визначають рівень фахової підготовки аудиторів.

Якість послуг. Аудит і аудиторські послуги повинні здійснюва­тись у суворій відповідності з чинним законодавством і нормативни­ми актами.

Довіра. Роботодавці, клієнти, інші зацікавлені сторони мають бути впевнені в тому, що аудитор ніколи не порушить професійної етики і дотримуватиметься її протягом усієї практики.

Фундаментальні засади етики.

Неупередженість. Аудитор повинен виконувати свої функції неупереджено, бути незалежним, чесним і об'єктивним.

Чесність. Чесність та об'єктивність суджень аудитора мають особ­ливе значення, за умови оцінки результатів фінансового звіту. Ауди­тор не може уникнути тиску на нього в процесі своєї професійної діяльності, але повинен протистояти цьому тиску.

Він має уникати інших відносин з клієнтами, не пов'язаних з аудиторською перевіркою. Аудитор повинен зберігати чесність та об'єктивність на всіх етапах роботи і, висловлюючи думку про фінан­совий звіт, уникати ситуацій, які вплинули б на незалежність його висновків.

Об'єктивність. Аудитор повинен бути об'єктивним, щоб упере­дженість та інші чинники не впливали на достовірність його ви­сновків.

Професійна незалежність. Аудитор повинен бути професійно незалежним, фахово бездоганним. Рівень фахової підготовки аудиторів повинен відповідати єдиним професійним вимогам. Допускаються до аудиторської діяльності тільки ті фахівці, які склали екзамени і пройшли сертифікацію.

Конфіденційність. Аудитор має зберігати в таємниці всю інфор­мацію, яка стосується стану справ клієнта. Усі документи, пов'язані з аудитом, слід повертати клієнту. Аудитор повинен додержуватися конфіденційності всієї без винятку інформації, одержаної у процесі проведення аудиту. Єдиним винятком з даного правила є обов'язок аудитора (аудиторської фірми) надати за рішенням судових органів або за санкцією прокурора конкретну інформацію. Аудитор не має права використовувати інформацію і факти, взяті з аудиторських перевірок, для своєї вигоди, вигоди третіх осіб або на шкоду клієнтові.

Професійна поведінка. Аудитор повинен сприяти підвищенню авторитетності своєї професії у суспільстві. Він повинен бути чесним і не здійснювати вчинків, які можуть похитнути довіру і прихильність громади до аудиторської професії в цілому. Аудитор не має права залучати клієнтів шляхом обдурювання, хибних уявлень і помилкових дій. Аудитор має бути доброзичливим, сприяти встановленню добрих стосунків між колегами і представниками інших аудитор­ських фірм. Найважливіша характеристика професіонала — це всіля­ка підтримка професії і прагнення об'єднати колег. Аудитор не може відбивати клієнтів у своїх колег з метою розширення своєї практики засобами, які можуть призвести до зниження якості роботи або по­рушення прав третіх осіб на отримання достовірної інформації. Ауди­тору забороняється займатися саморекламою, яка створює хибне уявлення у клієнтів і зачіпає інтереси колег.

Професійні норми. Аудитори зобов'язані виконувати з належ­ною турботою і увагою вказівки і побажання клієнта тією мірою, у якій вони не суперечать вимогам чинного законодавства.

Аудитору належить завжди бути вільним від будь-якої зацікав­леності, несумісної з чесністю, об'єктивністю і незалежністю.

Кожен аудитор, що отримав сертифікат аудитора України, виго­лошує і підписує клятву, текст якої наводимо повністю:

"Я (прізвище, ім'я) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і гідністю, дотримуватися законів України, "Національних нормативів ауди­ту", Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати до­тримання їх іншими".

Дата

Підпис