Порядок огляду місцевості та місцевих предметів. Виявлення цілі та надання цілевказівок. Дії у разі виявлення противника

Військова розвідка у взводі ведеться спостерігачами, дозорними відділеннями, а розвідувальна інформація добувається спостереженням, підслуховуванням, опитуванням місцевих жителів й іншими способами.

Військова розвідка організовується і безупинно ведеться у всіх видах воєнних дій спостереженням за противником особисто командиром і спостерігачами. Завдання спостерігачеві на командно-спостережному пункті взводу ставить командир взводу

При цьому вказується:

- орієнтири й умовне найменування місцевих предметів;

- відомості про противника (де знаходиться, що робить або звідки очікується його поява);

- розташування передових підрозділів своїх військ і противника;

- місце для спостереження і його обладнання;

- сектор спостереження, що, до якого часу встановити і на що звертати особливу увагу;

- порядок доповіді про результати спостереження (що, яким способом і коли доповідати).

Сектор ведення розвідки, як правило, розбивається на зони:

- ближню – глибиною до 400 м; середню – до 800 м і далеку – на глибину бачення.

Цілевказання здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням зброї на ціль або від напрямку руху. При цілевказанні, як правило дотримується така послідовність:

- Вказується орієнтир (наприклад - ор.2) або місцевий предмет (прямо - окр.будівля; праворуч - окр.дерево; ліворуч - курган і т.п.)

- Місце розташування (положення) цілі відносно орієнтиру (місцевого предмета).

Наприклад: "Ор.2, вправо (вліво) 50, ближче 100" "Прямо - курган, вправо (вліво) 20, дальше 200"

- Назва і характер дій цілі наприклад: (танк в окопі, кулемет, ПТКР, атакуюча група піхоти і інші).

Приклад цілевказання: "Ор.2, вправо (вліво) 50, ближче (дальше) - 100, танк в окопі"

Місце положення цілі: праворуч (вправо), ліворуч (вліво) вказується в тисячних, а дальність від орієнтиру (ближче, дальше) в метрах:

Самостійна підготовка: