Розкрити теоретичні основи та техніки позитивної психотерапії

Позитивна психотерапія Н.Пезешкіана — це психотерапевтич­ний метод в межах психодинамічного напрямку на основі гуманістич­ного світогляду і транскультурального підходу. Основою методу Позитивної психотерапії є позитивний образ людини як особистості, здатної до змін, самодопомоги та допомоги членам своєї родини. Основними складовими методу позитивної психотерапії є: позитум-підхід, що базується на принципі надії до позитивного вирішення проблеми та позитивного бачення природи людини; психодинамічний диференційний аналіз змісту конфліктів, що базується на принципі гар­монізації актуальних та базових здібностей, 5-крокова стратегія пси­хотерапевтичної допомоги на основі принципу консультування та самодопомоги, у процесі якого клієнти вчаться самі допомагати собі.

В основі концепції позитивної психотерапії лежить теорія, що у кожної людини без винятку є дві базові здібності: пізнавати і любити. Метою психотерапевтичного процесу є гармонізація повсякденного життя особистості та розвиток її здібностей, які вона як усвідомлює, так і не усвідомлює. Здібність «знати» — це когнітивна складова особистості, вона означає здатність вчитися і вчити, отримувати досвід і передавати його. Здібність «любити» — це емоційна складова особистості, область почуттів, здатність особистості встановлювати близькі стосунки, її ду­ховність. Залежно від можливостей тіла, навколишнього світу і від часу, якому живе людина, базові здібності «знати» і «любити» розмежовуються і організовуються в незміненій структурі основних особливостей людини, утворюючи актуальні здібності, які характеризують найважливіші параметри у становленні характеру особистості, змісті і мотивах її поведінки, міжособистісному спілкуванні, конфліктогенезі і терапії. Вторинні актуальні здібності є виявом здібності «знати», в них відображені норми досягнень, яких дотримується соціальне оточення індивіда. Емоційні реакції особистості у випадках недотримання норм вто­ринних здібностей можуть бути зрозумілі лише у світлі емоційних зв'язків, які виражаються первинними актуальними здібностями. Актуальні здібності розвиваються із базових у чотирьох основних вимірах людського життя, що визначаються позитивною психо­терапією як балансна модель, («тіло», «діяльність/досягнення», «контакти», «фантазії (сенси, майбутнє)». Розвиток актуальних здібностей відбувається під впливом трьох основних факторів:біологічних особливостей тіла у його взаємодії із навколишнім середовищем і часом.

Процедура і техніки психотерапії. У позитивній психотерапії робота з клієнтом здійснюється за стратегією п'ятикрокової моделі.

Перший етап - спостереження/дистанціювання - спрямова­ний на те аби поглянути з різних позицій на проблему клієнта, сформу­вати більш цілісне та різнобічне її розуміння. Мета стадії — допомогти клієнту дистанціюватися від проблеми, посісти позицію спостерігача. З Цією метою використовуються такі три основні техніки як позитивна реінтерпретація (знаходження альтернативного визначення проблеми, спираючись на такі поняття як здібності, можливості, шанси, потенціали), кросс-культурний підхід (розширення розуміння клієнтом своєї проблеми, досягнення більшої об'єктивності і реалістичності у її сприйнятті через погляд на неї з різних точок зору - проблеми сприймається і оцінюється представниками різних культур, релігій, національностей) та метафора (історії, притчі, афоризми, прислів’я та приказки, які виконують ряд важливих функцій: дзеркала, моделі, опосередкування, збереження досвіду, передачі традицій).

Другий етап - інвентаризація - спрямований на пошук і аналіз внутрішніх складових конфлікту. Його мета — допомогти клієнтові побачити, де беруть початок його життєві установки (концепції). Використовуються «Диференційно-аналітичний опитувальник», «Перше інтер­в'ю», «Вісбаденський опитувальник».

Третій етап - ситуативне підбадьорення - має на меті визна­чення ресурсів клієнта у вирішенні проблеми. Психотерапевт змісто­вно заохочує та підбадьорює клієнта, який виявляє позитивні якості як у себе, так і у свого партнера, зосереджується на тому, що єднає його з партнером, родиною і т.д.

Четвертий етап - вербалізація - зосереджений на пошуку на­прямків та шляхів розвитку вирішення проблеми клієнта, знаходженні способів гармонізації актуальних та базових здібностей, розширенні концепцій особистості. На даному етапі клієнта навчають конструктивним способам обговорення своїх проблем із партнерами по взаємодії.

П’ятий етап - розширення системи цілей - спрямований на постановку клієнтом нових цілей. Результатом роботи має бути від­повідь клієнта на питання “Що я буду робити, якщо у мене більше не буде проблем?”. Відкривши на попередніх етапах ще не розвинені здібності, клієнт будує нові плани якісних змін. Система цілей може бути розширена новою концепцією, яка допомагає людині по-новому будувати своє життя.