V. Система крові. Зсідання крові. Місце і компоненти утворення крові (6 годин)

Кров – це різновид сполучної тканини, яка разом з лімфою і тканинною рідиною утворює внутрішнє середовище організму. Кров та органи, в яких відбувається утворення та руйнування формених елементів крові (кістковий мозок, печінка, селезінка, лімфоїдні органи) об’єднанні в єдину систему крові, діяльність якої регулюється нейрогуморальними механізмами.

Кров підтримує відносну сталість свого складу, чим забезпечує гомеостаз, який є необхідним для нормальної життєдіяльності клітин і тканин. Крім того, кров разом з нервовою системою забезпечує функціональну єдність всіх частин організму. Зберігаючи сталість свого складу, кров є достатньо лабільною системою, яка швидко реагує на патологічні зміни, що відбуваються в організмі. Тому в практичній та науковій ветеринарній медицині широко використовують гематологічні дослідження для діагностики захворювань та контролю ефективності лікування.

Зсідання крові -це захисна реакція організму, що запобігає крововтратам при пораненні кровоносних судин, виявляється у зсіданні крові. При цьому утворюється еластичний згусток, який закриває просвіт судини, і кровотеча припиняється. Швидкість зсідання крові зменшується при зниженні температури.

Номенклатура факторів зсідання крові. В процесі зсідання крові беруть участь плазмені і тромбоцитарні фактори. Плазмені фактори позначають римськими цифрами.

 

Плазмені фактори зсідання крові

 

Фактор	Назва	Походження та місце утворення	Функції
І II   III   IV V   VI VII     VIII   IX     X   XI     XIII   XIII	Фібриноген Протромбін   Тромбопластин     Кальцій   Проакцелерин Акцелерин Проконвертин     Антигемофільний глобулін А     Антигемофільний глобулін В   Фактор Стюарта-Проуєра Протромбопластин плазми   Фактор Хагемана XII   Фібринстабілізуючий фактор (фібриназа)	Білок. Печінка. Глобулін. Печінка.   Сумарний продукт. Тромбоцити, тканини Катіон. Плазма.   Глобулін. Печінка.   Активна форма V β–глобулін.Печінка.     β2–глобулін. Печінка, нирки.     Протеаза. Печінка.     Білок. Печінка.   Глобулін. Печінка.     Глікопротеїн. Печінка. Транспептидаза. Печінка	Попередник фібрину Попередник тромбіну (II, А) Каталізує перехід II-II,А (тромбін)   Активує фактори (V, VII, VIII, IX, X, XIII) Каталізує фактори II-II,А Такі самі. Прискорює фактори II-II,А, активує фактор X Активує утворення фактору III (ендогенного), активує фактор X Активує утворення фактору III в присутності факторів IV і X Активує утворення фактору II,А. Перетворюється в фактор III, активує фактор IX. Активує фактор XI.   Стабілізує фібрин, активується тромбіном (II,А).

Тромбоцитарні фактори позначають арабськими цифрами:

фактор 1 — речовина, що перетворює протромбін на тромбін, за хімічною природою близький до фактора V;

фактор 2 — речовина, що прискорює перетворення фібриногену на фібрин при наявності тромбіну;

фактор 3 — має фосфоліпідну природу і тромбопластичну активність;

фактор 4 — виділений як фракція фактора 3, має антигепаринову активність. У процесі беруть участь речовини типу антифібринолізину, фібринази, ретрактоензим (тромбостенін) та деякі інші агенти (наприклад, гепарин).

 

Хімізм зсідання крові. У процесі зсідання крові розрізняють три фази і одну післяфазу (рис. 1.).

Перша фаза. При травмі руйнуються тромбоцити та інші клітини. Фактор XII активується і перетворюється на фактор ХІІ,А. Під його впливом відбувається ряд послідовних реакцій, у які втягуються всі наявні в крові фактори, починаючи з XI до V. Виникають тромбопластини.

Друга фаза. Під впливом плазменого і тканинного тромбо-пластинів та іонів Са²+ протромбін (фактор II) перетворюється на тромбін (фактор II,А).

Третя фаза. Під впливом тромбіну фібриноген спочатку перетворюється на розчинний фібрин-мономер, потім при дії фібринстабілізуючого фактора XIII та іонів Са²+,— на нерозчинний фїбрин-полімер. У складно переплетених нитках фібрину осідають формені елементи крові. Виникає кров'яний згусток, що закриває просвіт травмованої судини.

П і с л я ф а з а. Утворений кров'яний згусток ущільнюється (ретрактує). При цьому виділяється сироватка крові. Тромбін адсорбується на нитках фібрину. Тромб стає основою для регенерації стінки судини. До неї мігрують сполучнотканинні клітини, виникають сполучнотканинні волокна, відновлюються ендотелій, м'язова і зовнішня оболонки судини.

У регуляції зсідання крові беруть участь рухова ділянка кори великих півкуль головного мозку, симпатичні і парасимпатичні ділянки вегетативної нервової системи, гіпоталамус, гіпофіз, коркова і мозкова речовини надниркових залоз, щитовидна залоза, статеві залози. Так, адреналін, кортизон, соматотропін, вазопресин, окситоцин, тестостерон, прогестерон та деякі інші гормони прискорюють цей процес, тироксин уповільнює,

У клінічній практиці часто застосовують переливання крові. З крові готують лікарські препарати—імунні сироватки, плазму, еритроцитарну і лейкоцитарну масу, фібринні губки і плівки, тромбін тощо.

 

 

Рис. 1. Схема зсідання крові (за Л. М. Ішимовою)

Кровотворення, або гемопоез, - це процеси розмноження (проліферації), диференціювання (спеціалізації) і дозрівання формених елементів крові. Число формених елементів в крові у здорових тварин коливається в невеликих межах і швидко відновлюється до фізіологічного завдяки регуляції процесів кровотворення, руйнування формених елементів і перерозподілу крові між кров’яним депо і циркулюючою кров’ю

У ембріональному періоді перші кровотворні осередки з’являються в жовтковому міхурі, потім, в процесі закладання і розвитку внутрішніх органів, кровотворення відбувається в печінці, селезінці, тимусі, лімфатичних вузлах, кістковому мозку. Після народження всі клітини крові утворюються тільки в червоному кістковому мозку, екстрамедулярне кровотворення (поза кістковим мозком) може спостерігатися при захворюваннях органів кровотворення.

Червоний кістковий мозок розташований, головним чином, в плоских кістках – грудній, тазових, черепних, ребрах, та відростках спинних хребців. У молодих тварин кровотворний апарат знаходиться і в трубчатих кістках, але надалі він, починаючи з середньої частини кістки, заміщається жовтим (жировим) кістковим мозком і осередком кровотворення зберігаються тільки в епіфізах. У старих тварин гемопоез в трубчатих кістках відсутній.

Всі клітини крові походять від однієї стовбурової клітини кісткового мозку, яка називається поліпотентною, тобто клітиною різних можливостей (poly – багато, роtеntіа – потенція, здатність). Стовбурові поліпотентні клітини (СПК) звичайно перебувають в неактивному стані і починають розмножуватися в тих випадках, коли є необхідність регенерації клітин крові. Із стовбурових клітин в процесі їх подальшого диференціювання розвиваються всі клітини крові – еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.

Стовбурові клітини оточені ретикулярними клітинами, фібробластами, колагеновими волокнами, макрофагами і ендотеліальними клітинами кровоносних судин. Всі ці клітини і волокна формують, так зване мікрооточення стовбурових клітин. У периферичній крові стовбурові клітини присутні в дуже малій кількості, біля 0,1 % від усіх стовбурових клітин кісткового мозку. Виявлення їх в крові методично складне не тільки через малу кількість, але і тому, що морфологічно вони дуже схожі на лімфоцити. Фізіологічне значення циркуляції в крові стовбурових клітин, вірогідно, полягає в тому, щоб рівномірно заселяти анатомічно роз’єднані ділянки кісткового мозку.

У регуляції кровотворення беруть участь нервові і гуморальні механізмі. Ще в роботах З. П. Боткіна і І. П. Павлова було доведено вплив центральної нервової системи на клітинний склад крові. Зокрема, добре відомі факти умовно-рефлекторного еритропоезу або лейкопоезу, що свідчить про вплив кори великих півкуль головного мозку на кровотворення. Єдиного центру кровотворення не знайдено, але велике значення в регуляції гемопоезу відводиться гіпоталамусу – відділу проміжного мозку.

У кровотворних органах є велика кількість волокон і нервових закінчень, що здійснюють двосторонній зв’язок кровотворного апарату з ЦНС. Таким чином, нервова система здійснює прямий вплив не тільки на розмноження, дозрівання, але й на знищення зайвих клітин, використовуючи механізм апоптозу. ЦНС здійснює регуляцію кровотворення через вегетативну нервову систему. Як правило, симпатична нервова система стимулює кровотворення, а парасимпатична – пригнічує.

Крім прямого контролю, за діяльністю кісткового мозку ЦНС впливає на кровотворення через гуморальні чинники. Під впливом нервових імпульсів в тканинах деяких органів утворюються гемопоетини – гормони білкової природи. Роль гемопоетинів полягає в тому, що вони впливаючи на мікрооточення СПК, визначають їх диференціацію. Розрізняють декілька видів гемопоетинів – еритропоетини, лейкопоетини і тромбоцитопоетини. За своїми функціями гемопоетини відносяться до цитомединів – речовин, що здійснюють контакт між клітинами.

Окрім гемопоетинів в регуляції гемопоеза беруть участь і інші біологічно активні речовини: ендогенні, що утворюються в організмі і екзогенні, які поступають в організм із зовнішнього середовища. Така загальна схема регуляції гемопоезу.

 

Рекомендована література:

1. В.В. Науменко та інші. «Фізіологія с.-г. тварин». –К: «Сільгоспросвіта»; 1994,- с. 24-47.

2. В.И. Георгиевский «Физиология с.-х. животных». – М., «Агропромиздат»; 1990,-с. 182-193.

3. Е.М. Федий, В.В. Науменко. «Физиология с.-х. животных». – К: «Вища школа». – 1978. – с. 133 – 136.

Питання для самоконтролю:

1. Чим відрізняється склад крові серед різних видів свійських тварин?

2. Від чого залежить кількість крові в різних вікових группах тварин?

3. Як одержують кров у різних видів тварин і як запобігти зсіданню крові?

4. Яка методика одержання плазми, сироватки і фібрину?

5. Як змінюється кількістьформенних елементів крові в процесі росту тварин і при зміні їх функціонального стану?

6. Видові та вікові особливості лейкоцитарної формули.

7. Чим обгрунтована сумісність і несумісність крові?

8. В яких органах і тканинах відбувається кровотворення?

9. Які причини порушення процессу кровотворення?