Структура поточної кредиторської заборгованості за 2008 рік

Структурний аналіз поточної кредиторської заборгованості протягом 1 кварталу 2009 року показав, що суттєвих структурних змін у складі кредиторської заборгованості не відбулося, що підтверджується з рис. 5.

Рис. 5. Структура поточної кредиторської заборгованості станом на 31.03.2009р.

Отже аналіз кредиторської заборгованості свідчить про те, що основною тенденцією в даній сфері було дуже істотне зростання зобов’язань за короткостроковими кредитами банків. В даному розділі для кращого розуміння суттєвих структурних змін розглянемо ситуацію в сфері агрокредитування.

В усьому світі сільське господарство майже не може обійтися без позикових коштів, бо найчастіше діяльність сільгоспвиробників має чітко виражену сезонність та потребує значних капіталовкладень – як з коротким терміном окупності (вирощування врожаю, виробництво продукції тваринництва тощо), так і з тривалим періодом окупності (придбання сільгосптехніки, будівництво тваринницьких комплексів та переробних цехів тощо). Банки та фінансові установи багатьох країн активно кредитують сільгоспвиробників, а держави зі свого боку створюють сприятливі умови для розвитку аграрного сектору, у т.ч. і шляхом надання державної підтримки (дотацій) або створення пільгових умов для цього виду діяльності.

В Україна ж з усіх ризикованих видів бізнесу банки гірше за все кредитують село. На цьому ринку активно працюють лише шість – сім банків з семи десяти п’яти. Інтерес до аграріїв виявляють «Райффайзен банк Аваль», Промінвестбанк, «Надра», «Форум», Ощадбанк та ще декілька установ. При цьому кредитна політика до аграріїв дуже жорстка – щоб отримати кредит, необхідно передати в заставу високоліквідне майно – дорогу сільгосптехніку та нерухомість. Іноді банки приймають в заставу також насіння, зерно на складах, поголів’я худоби. Проте оформити у заставу поголів’я худоби не просто, потрібно багато документів, та й банки при оцінці враховують лише половину заставної вартості. Ще рідше банки погоджуються кредитувати під майбутній врожай, бо це дуже ризиковано. Зменшити ризик могло б страхування, але страховики майже не пропонують цей вид страхування, або пропонують дуже високий тариф – 10-12%вартості майбутнього врожаю. Тому багато виробників не готові до цього виду страхування, а банки – до прийняття таких ризиків. Фахівці вважають, що докорінно ситуація може змінитися після скасування мораторію на торгівлю землею сільгосппризначення, бо тоді виробники зможуть викупити орендовані землі, а банки матимуть дуже ліквідну заставу.

Більшість агрокредитів надається у Херсонській, Одеській та Миколаївській областях, велика частка сільгосппідприємств в західних, центральних та північних областях майже не мають доступу до кредитних коштів. Потенціал цього ринку дуже великий, бо до банківської кризи обсяг кредитів аграріям збільшувався вдвічі щороку. Після вступу до СОТ аграріям ще більше знадобляться кредитні кошти щоб вивести виробництво на сучасний рівень. Проте є певний ряд труднощів, що заважають розвитку агрокредитуванням.

Агросегмент дуже залежить від державних компенсацій. Система державної підтримки включає компенсацію частини ставки по банківським позикам, звичайно розмір відшкодування прив’язують до облікової ставки. Як правило, на початку року Кабмін визначає умови агрокредитів, ставки за якими буде компенсовано. Держава здешевлює агрокредити лише на термін до 3 років, тому банки не поспішають запроваджувати для агробізнесу довгострокові кредити.

При роботі з аграріями присутній фактор сезонності. Оборотні кошти господарства поповнюють переважно під час сівби – з лютого по квітень, а закуповують техніку – з травня по липень. Враховуючи особливості цього бізнесу, усі фінансові установи пропонують фермерам відстрочення платежів по тілу кредиту – пільговий період, протягом якого клієнт платить лише відсотки, може варіюватися від 3 до 9 місяців. В цьому разі активні виплати по позиках припадають на жовтень-січень (коли врожай зібрано та продано).

До листопада 2007 року підприємства АПК залучили більше 11 млрд. грн. кредитних ресурсів. За даними Мінагрополітики у 2008 році підприємства АПК значно збільшили обсяги кредитних позик – залучили у 1,5 рази більше кредитів, ніж у 2007 році, - 17,292 млрд. грн. При цьому з загального обсягу залучених коштів короткострокові склали 47,5%, середньострокові – 35,1%, довгострокові – 17,4%. З початку 2009 року за даними Нацбанку України комерційні банки видали сільгоспвиробникам нові кредити на загальну суму 5,8 млрд. грн. з 8 млрд. грн., що заявляли аграріям. У травні сільгоспвиробникам було надано кредити на 1,7 млрд. грн. За даними НБУ 2/3 кредитів видаються великим сільгоспвиробникам і ¾ видані у Києві та Київській області, НБУ також підтверджує, що вартість кредитів в АПК нижча, ніж у інших галузях економіки. Також НБУ повідомив, що за період кризи сільгоспвиробники звернулися з проханням про пролонгацію кредитів на загальну суму 11,2 млрд. грн., з яких було пролонговано 8,3 млн. грн. За даними НБУ на сьогодні кредитний портфель комерційних банків для АПК складає 39 млрд. грн.[8]

Отже з урахуванням ситуації в сфері агрокредитування, слід зазначити, що різке зростання короткострокових кредитів і значна їх доля в структурі зобов’язань свідчать про високу довіру з боку банківських установ і інвестиційну привабливість підприємства, що в агросекторі є скоріше винятком, аніж звичайним явищем. Проте залучення великого обсягу позикових коштів у 2008 році було дуже ризикованим кроком і це не кращим чином вплинуло на фінансову стійкість підприємства під впливом загальноекономічних і галузевих кризових явищ наприкінці 2008 року.