2018-01-08
884
Різноманітність господарської діяльності обумовлює широке коло господарських договорів. Кожному господарському договору властиві і загальні риси даної правової категорії, і ознаки, притаманні саме даному виду господарських договорів.
Теорія зобов`язального права класифікує господарські договори за кількома критеріями.
За суб`єктним складом розрізняються дво – і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони – постачальник і покупець – ст.. 245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач – особа, уповноважена на одержання вантажу (ст.358 Цивільного кодексу).
Залежно від юридичної підстави укладання договору розрізняються на три різновиди господарських договорів:
- господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства);
- господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням. Їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів;
- господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).
Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі - об`єкта договору. Консенсуальні договори – це такі господарські договори, які виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні договори повинні мати письмову форму.
За способом оферти і визначення змісту розрізняють:
- договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступити в договір (перевезення вантажів);
- договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні.
За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т.п. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво – поставка, підряд, майновий найом.
За регулятивними функціями розрізняють:
- попередні і основні господарські договори. Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов`язуються у певний строк укласти господарський договір (протокол про наміри). Для основного договору необхідно здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об`єкта);
- генеральні і поточні господарські договори. Перший укладається на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу.
Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів. За предметною ознакою закон розділяє господарські договори на передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1.Між двома підприємствами було укладено договір оренди нежитлового приміщення строком на 1 рік. Плату за користування приміщенням передбачалося вносити щомісячно. Оскільки протягом шести місяців орендар не сплачував орендних платежів, орендодавець надіслав йому листа, в якому повідомляв про дострокове розірвання договору і вимагав забрати товари, які зберігалися у приміщенні. У своїй відповіді орендар повідомляв, що одностороння відмова від виконання зобов`язань заборонена і погрожував звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні приміщенням.
Чи передбачає законодавство випадки дострокового розірвання договору оренди? Чи може таке розірвання відбутися в односторонньому порядку?
Що можна порадити орендодавцю у цій ситуації?
1. Вид господарських відносин: організаційно – зобов`язальні.
2. Нормативні акти:
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
3.Аналіз законодавства:
ГКУ ст.. 188 «Порядок зміни та розірвання договорів»:
1)Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
2) Сторона договору, яка вважає за необхідність змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.
3) Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4) У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді в обумовлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
5) Якщо судом рішення договору змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним, якщо судом рішення договору змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
ЦКУ ст. 783 «Розірвання договору найму на вимогу наймодавця»:
Наймодавець має право вимагати розірвання договору найма якщо:
1) наймач користується річчю в супереч договору або призначенню річчі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
ЦКУ ст..784 «Розірвання договору найму на вимогу наймача»
Наймач має право вимагати розірвання договору найма, якщо:
1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;
2) наймодавець не виконує свого обов`язку, щодо проведення капітального ремонту речі.
ЦКУ ст.. 762.5»Плата за користування майном»
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
ЦКУ ст..712 «Право наймодавця відмовитися від договору найму»:
1) наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд;
2) у разі відмови наймодавця від договору найму – договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Порада.
Оскільки орендаря було повідомлено про розірвання договору, на що він відмовився, згідно ст.762.5 і ст.782 ЦКУ (вищезгадані статті), орендодавцю слід звернутися до суду з позовом на орендаря про відмову про дострокове припинення договору оренди, у зв`язку з не оплатою за користування приміщенням протягом шести міс. А також, згідно ст.. 224 ГКУ «Відшкодування збитків», орендодавець має право вимагати у орендаря відшкодування збитків, оскільки в даній ситуації зазначено:
«Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені».
Під збитками розуміють втрати зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі здійснення господарської діяльності другою стороною.
ТЕСТИ
3.1. У разі ліквідації підприємства в першу чергу погашається заборгованість перед:
а/ працівниками;
б/ бюджетом;
в/ постачальниками;
г/ немає правильної відповіді.
Відповідь: а/ працівниками.
3.2.Договір на проведення аудиту складається:
а/ після обміну листами між аудитором і клієнтом;
б/ після надсилання мета – пропозиції клієнта аудитору;
в/ після надсилання мета – пропозиції аудитора клієнту;
г/ немає правильної відповіді.
Відповідь: а/ після обміну листами між аудитором і клієнтом.
