Усне ділове спілкування

Основні функції спілкування

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Єдина справжня розкіш — розкіш людського спілкування».

Черезспілкування людина засвоює досвід минулих поколінь, мову, традиції і звичаї своїх батьків, культуру своєї нації.

У спілкуванні людина виявляє себе як індивід, тобто показує рівень інтелекту, освіченості, загальної і мовної культури, вихованості. Сучасній людині доводиться діяти відразу у кількох життєвих сферах: у родинній, навчальній (якщо вона навчається у певному закладі), у професійній (якщо вона працює), у соціальній (поза межами трьох попередніх — у транспорті, кафе, на дискотеках тощо). У всіх цих сферах їй доводиться спілкуватися: про щось поінформувати, одержати потрібну інформацію самій, заперечити,відмовити, переконати, заспокоїти, втішити, поспівчувати тощо.

Щоб спілкування було змістовним, повноцінним, досягло мети, не­достатньо володіти красивим багатим культурним мовленням. Треба вра­ховувати багато інших психолінгвістичних факторів, як-от: «чуття мови», і спрямованість мовлення, образність його, уміння відбирати слова відповідно до завдань спілкування.

Функції спілкування різноманітні. Насамперед це такі, як:

а) інформативна (тобто передача — одержання інформації іншими членами суспільства, товариства, родини);

б) волюнтативна (тобто вираження волі щодо співрозмовника: про­хання, спонукання до дії, запрошення, порада, переконування);

в) заперечна (тобто вираження відмови, заперечення іншої думки).

Функції спілкування залежать від мети, яку ставить перед собою мовець, вступаючи у спілкування з іншим.

Ставлячи перед собою завдання, мовець добирає відповідний мовний матеріал: слова, словосполучення, структуру речень, відповідний стиль. При цьому дуже важливо навчитися підтримувати безконфліктне спілкування. Так, наприклад, готуючись до спілкування, метою якого є відмова, слід пам'ятати етикет відмови, мета якого полягає в тому, щоб не образити співрозмовника: мені не зручно Вам відмовити, але...;-! мені дуже шкода, але...; я дуже шкодую, що...; ми (я) із задоволенням допоміг би Вам, але...; шкодую, що так вийшло...; дозвольте порадити Вам...

Успішне спілкування залежить від обох співрозмовників, тому треба вміти підтримати розмову. При цьому майте на увазі: 1) маломовність і балакучість - крайнощі, яких треба уникати; 2) ніщо не дає права бути неввічливим у розмові — ні погане самопочуття, ні втома, ні неприємності в сім'ї чи на роботі, ні брак вільного часу; 3) за будь-яких умов уникайте грубості, брутальності, лайки, крику, безапеляційного тону.

Отже, готуючись до спілкування, слід враховувати реальну ситуацію, у якій воно відбуватиметься. Зорієнтувавшись у ситуації, мовець повинен спланувати своє висловлювання: продумати тему висловлювання, форму його, стиль, дібрати мовні засоби, весь час пам'ятаючи про мету спілкування.

У ході спілкування треба дотримуватися таких правил.

1. Намагайтеся, щоб спілкування з вами було корисним і приємним. Учіться допомагати людям словом і ділом.

2. Будьте завжди ввічливі й доброзичливі у спілкуванні, з повагою став­теся до свого співрозмовника.

3. Умійте уважно слухати інших.

4. Пам'ятайте: неввічливо говорити багато про себе, переривати співроз­мовника.

5. Говоріть про те, що може бути цікавим співрозмовникові. Враховуйте його вік, характер, інтереси.

6. Учіться відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів. Намагайтеся не виявляти свого поганого настрою.

7. Стежте за мовним оформленням вислову, культурою мовлення.

Правила мовленнєвої поведінки у побуті регламентуються такими рекомендаціями: «вітай», «втішай», «не хвалися», «будь добрим», «будь лагідним», «не пам'ятай зла», «будь людинолюбцем».

Ділове спілкування передбачає дотримання таких правил:

1. Правило необхідності і достатності інформації = «Говори не більше і не менше, ніж потрібно в цей момент».

2. Правило якості інформації = «Намагайся узгоджувати свої висловлювання з істиною».

3. Правило відповідності = «Не відхиляйся від теми».

4. Правило стилю = «Висловлюйся зрозуміло».

Усне ділове спілкування – це усний вияв офіційно-ділового стилю(ОДС). ОДС характеризується наступними рисами:

1. ґрунтується на логічній основі (використання засобів образності, вираження почуттів невластиве). Найважливіше – послідовність і точність викладу фактів, об’єктивність оцінок;

2. відзначається стандартизацією мови, широке вживання усталених словесних формул (кліше). Наприклад, з метою, відповідно до, згідно з...;

3. високі вимоги до лексики – а) широке використання професійної термінології, скорочення слів, зокрема скорочених назв різних організацій та установ; б) відсутність діалектизмів, просторічної лексики, сленгу;

4. прямий порядок слів у реченні (підмет – присудок і т. д.).

Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Залежно від способу сприймання інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити на такі види:

— контактне (безпосереднє);

— дистанційне (телефонне, селекторне);

— діалогічне (з одним співрозмовником);

— монологічне (доповідь, промова);

— полілогічне (диспут);

— усне (розмова, бесіда);

— письмове (листи, телеграми, електронні засоби);

— міжперсональне (нарада, колоквіум);

— масове (збори, мітинг);

— офіційне, функціональне (пов’язане зі службовою діяльністю);

— приватне, інтимно-сімейне (у невимушеній, неформальній обстановці);

— анонімне (між незнайомими — вулиця, транспорт). Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти.

Кожний із наведених вище видів передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил спілкування. Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти негативне ставлення.

Різні прояви мовленнєвого етикету супроводжують більшість ситуацій між персонального, як і будь-якого іншого спілкування. Незалежно від змісту розмови мовці послуговуються висловлюваннями, що включають певні етикетні знаки. Вони й складають тематичні об’єднання різних за структурою мовних одиниць (слів, словосполучень, речень) на ознаку привітання, подяки, вибачення, побажання, прощання тощо. Кожне тематичне об’єднання є частиною доволі розгалуженої системи засобів вираження мовного етикету.

Вибір тієї чи іншої одиниці формул увічливості залежить від:

* ситуації;

* професії;

* соціального статусу;

* статі;

* освіти;

* віку.

За умов умілого володіння та врахування цих складових мовець має більше можливостей досягти поставленої мети. Важко не погодитися із соціолого-психологами, які запевняють, що успіх бізнесу на 85% залежить від уміння спілкуватися.

Науковцями розроблені основні постулати безконфліктного спілкування:

— постулат семантичного зв'язку (наявність загальної теми);

— новизна інформації у викладі точок зору;

— уникання зайвої деталізації;

— постулат детермінізму (знання причинно-наслідкових, відношень, явищ, подій);

— постулат тотожності (наявність спільної вихідної точки зору для обох співрозмовників);

— обізнаність із минулим;

— прогнозування майбутнього;

— істинність у словах і діях, словах і реаліях.

Дотримуючись цих постулатів ділового спілкування та норм літературної мови, співрозмовники завжди дійдуть згоди й порозуміються.