Юнаки та дорослі.
Підліткова проблема – перебудови взаємин з дорослими – залишається актуальною і в юнацькому віці. Завершується процес емансипації від родини. Старшокласники прагнуть звільнитися від надмірної опіки та контролю з боку батьків та вчителів, а також від установлених ними норм та порядків. Розрізняють домагання в автономії у:
1. сфері поведінки (потреба та право самостійно вирішувати особистісні проблеми).
2. сфері емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання)
3. сфері нормативної автономії (потреби та права на власні норми і цінності). (І.С.Кон).
Найлегше досягти незалежності у поведінці, передусім у сфері дозвілля. Старшокласники частіше проводять вільний час поза домівкою, віддаючи перевагу одноліткам. Емоційної автономності досягти важче, і цей процес несе в собі багато суперечностей, а саме: емоційних конфліктів з батьками. Молода людина прагне розірвати емоційну залежність від батьків, включити свої стосунки з ними до нової, складнішої системи уподобань та симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а вона сама. Батьки, як правило, дуже хворобливо реагують на емоційне відчуження з боку своїх дітей, скаржаться на їхню черствість та байдужість. Проте, це – тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на якісно новому рівні, якщо, звичайно, нетактовність та безцеремонність старших не закриють для внутрішній світ молодої людини надовго.
|
|
Однак, можна простежити великий інтерес юнаків до спілкування з батьками. Насамперед, це обговорення таких актуальних проблем як: вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо. Прагнучи до самостійності юнаки зберігають потребу в життєвому досвіді і допомозі старших. Родина залишається тим місцем, де вони почувають себе спокійно та впевнено.
Юнаки та однолітки.
У період ранньою юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. У його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб: відособлення та належність до певної групи. Перша реалізується через прагнення емансипації від батьків, а друга – у взаєминах з однолітками.
Для юнацьких компаній характерним є високий рівень конформізму: захист незалежності поєднується з украй некритичним ставленням до уявлень і цінностей власної групи та її лідерів. Індивідуальність утверджується через однаковість (у рамках своєї групи), у спільному протистоянню комусь іншому. Надзвичайно важливою є потреба не просто входити до складу групи, а бути прийнятим однолітками, відчувати свою необхідність, мати в групі певний авторитет. Низький статус у групі, як правило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.
Юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції:
1) розширення сфери спілкування (збільшується час спілкування: 3-4 год у будні, 7-9 годин у вихідні дні, розширення географії та соціального простору такого спілкування, пошук між особистісних контактів;
2) зростаюча індивідуалізація (чітке розмежування характеру взаємин з різними людьми, висока вибірковість і максимальна вимогливість до друзів).