Загальна характеристика підліткового віку

Підлітковий вік(перехідним віком (пубертатний період)) - це вік від 10-11 до 15 років, що відповідає віку учнів IV-VIII класів.), тому що протягом цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитячого до дорослого стану, від незрілості до зрілості

Дослідник психології підлітків М. Кле завдання розвитку в підлітковому віці формулює щодо чотирьох основних сфер: тіла, мислення, соціального життя, самосвідомості.Узагальнено можна виділити чотири наступні зони розвитку й основні завдання розвитку в підлітковому віці.

1. Пубертатний розвиток (охоплює часовий проміжок від 9-11 до 18 років).

2. Когнітивний розвиток (від 11-12 до 16 років). Розвиток інтелектуальної сфери підлітка характеризується якісними й кількісними змінами, які відрізняють його від дитячого способу пізнання світу. Становлення когнітивних здібностей відзначається двома основними досягненнями: 1) розвитком здатності до абстрактного мислення й 2) розширенням часової перспективи.

3. Зміни у соціалізації (переважно на відрізку від 12—13 до 18—19 років). Підліток також характеризується важливими змінами в соціальних зв'язках і соціалізації, тому що вплив родини поступово замінюється впливом групи однолітків, яка виступає джерелом референтних норм поведінки й одержання певного статусу. Ці зміни відбуваються у двох напрямках згідно двом завданням розвитку: 1) звільнення від батьківської опіки; 2) поступове входження в групу однолітків, що стає каналом соціалізації й вимагає встановлення відносин конкуренції й співробітництва з партнерами обох статей.

4. Становлення психосоціальної ідентичності (виходить за межі підліткового віку й охоплює час від 13—14 до 20—21 року). Протягом підліткового віку поступово формується нова суб'єктивна реальність, що перетворює уявлення індивіда про себе й іншого. Становлення психосоціальної ідентичності, що лежить в основі феномену підліткової самосвідомості, включає три основні завдання розвитку: 1) усвідомлення часової довжини власного «Я», що включає дитяче минуле й визначає проекцію себе в майбутнє; 2) усвідомлення себе як відмінного від інтеріоризованих батьківських образів; 3) здійснення системи виборів, які забезпечують цілісність особистості (в основному вибір професії, поляризації статевих й ідеологічних установок). з'являється перша професійна спрямованість інтересів і життєвих планів.

Враховуючи думку Зиґмунда Фрейда, Стенлі Холла, криза підліткового віку, біологічно обумовлена і тому неминуча. Вони обґрунтують свою точку зору тим, що в організмі підлітка відбуваються глибокі перетворення, які чинять великий вплив на його переживання і психічне становлення.Л. С. Виготський акцентував увагу, що першопричина кризи підліткового віку міститься в неузгодженості дозрівання, становлення та психосоціального формування. Це протиріччя, зумовлене випередженням дозрівання, має незвичайно гострий характер.

Соціальна ситуація розв. – однолітки, співтовариство.

Провідна діяльність: - Суспільно-корисна діяльність(реалізується його потреба в самовизначенні, самовираженні, визнанні дорослими його активності (участь у спортивних, творчих гуртках, секціях і факультативах, відвідування студій, участь у молодіжних громадських організаціях і т.д.).; - Інтимно-особистісне спілкування(права дорослих він обмежує, а свої розширює й претендує на повагу його особистості й людського достоїнства, на довіру й надання самостійності, тобто на визнання дорослими його рівноправності з ними.); Спілкування з однолітками.

43) Розкрийте суть поняття ‘’соціальна ситуація розвитку’’

. Поняття соціальна ситуація розвитку було введено Л.С. Виготським як одиниця аналізу динаміки розвитку дитини, тобто сукупність законів, якими визначається виникнення і зміни структури особистості дитини на кожному віковому етапі. Соціальна ситуація розвитку обумовлює спосіб життя дитини, його «соціальне буття», в процесі якого їм виявляються нові властивості особистості і розвиваються психічні новоутворення. Будучи продуктом вікового розвитку, новоутворення з'являються до кінця вікового періоду і призводять до перебудови всієї структури свідомості дитини, до змін системи його відносин до світу, інших людей, до себе самого. Поява новоутворень є особливий знак розпаду старої соціальної ситуації розвитку та складанням нової соціальної ситуації розвитку, що супроводжується кризами вікового розвитку. Поняття соціальна ситуація розвитку було визначено Б.Г. Ананьєва і на його думку воно спрямоване на подолання уявлень про середовище як про фактор, механічно визначає розвиток особистості. Надалі це поняття одержало розгорнутий аналіз у макросоціальної-психологічному контексті і застосовувалося для опису, наприклад, онтогенетичного розвитку особистості дитини Л.І. Божович, Д. Б. Ельконіна, який визначав вік характеризується наступними головними показниками: 1) певної соціальної ситуацією розвитку - тієї конкретної формою відносин, в які вступає дитина з дорослими в даний період;

2) основним або ведучим типом діяльності; 3) основними психічними новоутвореннями, що придбані на даному етапі розвитку (від окремих психічних процесів до властивостей особистості). А так само як відносно замкнутий період, значення якого визначається, насамперед, місцем на загальній кривої дитячого розвитку.

Таким чином соціальна ситуація розвитку є специфічною для кожного вікового періоду, що визначається системою відносин суб'єкта у соціальній дійсності, відображена в його переживаннях і реалізується ним у спільній діяльності з іншими людьми.