Поняття бюджету та його складові

Центральною ланкою фінансової системи держави є бюджетна система, що складається з державного та місцевих бюджетів. Роль бюджетів у забезпеченні функціонування держави та територіальних громад важко переоцінити. Саме за рахунок бюджетних надходжень формуються відповідні грошові фонди, якими фінансово забезпечу­ється виконання державних завдань та функцій, функціонування орга­нів державної влади.

Аналіз бюджетних відносин передбачає два аспекти їх досліджень: економічний та правовий. Як економічна категорія бюджет є центра­лізованим грошовим фондом, який акумулюється на рівні певного утворення (держави або територіальної громади) та яким розпоряджа­ється відповідний орган державної влади. Визначення бюджету як сукупності економічних відносин зовсім не означає його сталості. Певні коригування обов’язково присутні у бюджетних відносинах як на стадії розробки проекту бюджету (річні зміни дохідної або видат­кової частини бюджету), так і на стадії виконання (наприклад, під час секвестрації — пропорційного скорочення видатків при виконанні бюджету). Таким чином, як економічна категорія бюджет охоплює сукупність економічних відносин, що пов’язані з формуванням, роз­поділом, використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань державних та адміністративно-територіальних утворень і виконання функцій органів влади^[1].

Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій категорії. У цьому випадку він являє собою правовий акт, основний фінансовий план утворення, розподілу та використання централізованого грошо­вого фонду держави або територіальної громади. При цьому обов’язково необхідно розмежовувати поняття бюджету (переважно в цьому по­лягає саме економічна сторона цієї категорії) та закону (або акта) про бюджет (правова сторона бюджету). Як правова категорія бюджет ха­рактеризується декількома особливостями:

а) бюджет затверджується відповідним представницьким органом державної влади^[2];

б) термін дії акта, що затверджує відповідний бюджет дорівнює бюджетному періоду;

в) бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права та обов’язки учасників бюджетних відносин.

Найпростіше та схематичне уявлення про бюджет як план формуван­ня, розподілення та використання відповідних централізованих коштів передбачає аналіз двох складових бюджету: доходної та видаткової час­тини. Класифікація доходів бюджету здійснюється по чотирьом групам:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

24. Збалансування доходів і бюджетних видатків на стадії планування забезпечує фактичне виконання бюджету. Ідеальне бюджетне планування можливе у разі збігу дохідної і видаткової частин бюджету, що є конституційною нормою (див. засади збалансованості бюджету, ст: 95 Конституції України). Однак зазвичай такого збігу не буває, а в бюджетному плануванні трапляються певні відхилення, перевищення однієї частини бюджету над іншою. Це виявляється в дефіциті чи профіциті бюджету.

Дефіцит бюджету визначається Бюджетним кодексом України (ст. 2) як перевищення видатків бюджету над його доходами, тоді як профіцит є перевищенням доходів бюджету над його видатками.

Прийняття бюджетів з дефіцитом дозволяється тільки за наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету. Слід враховувати, що, приймаючи бюджет з дефіцитом, мають на увазі не абсолютну суму дефіциту, а тільки граничну. Тобто, граничний розмір дефіциту означає таке перевищення видатків над доходами, під яке є обґрунтовані й дійсні канали покриття.

Напрямами обмеження дефіциту є:

- установлення граничних розмірів дефіциту;

- використання механізму зовнішнього державного кредиту;

- застосування механізму внутрішнього державного кредиту;

- емісія грошей.

Якщо перші три напрями пов’язані із ситуацією, коли боржником виступає держава, яка має певні пов’язані з цим обов’язки, то емісія грошей перекладає тягар боротьби з дефіцитом шляхом зростання інфляції на громадян.

Профіцит бюджету в бюджетному законодавстві України є новим поняттям, якого не було до прийняття Бюджетного кодексу.

Традиційні напрями його подолання:

1) скасування певного податку чи збору або зменшення ставки податку (збору);

2) погашення основної суми боргу;

3) дострокове погашення відсотків за основною сумою боргу. У ч. 2 ст. 14 Бюджетного Кодексу зазначено, що профіцит затверджується тільки з метою погашення основної суми боргу. Проте він виникає і на стадії виконання бюджету, і кошти від нього можуть бути ширше використані.