[видрібасом] (у виразі танцювати в.) Я; — прислівник, утворений від дієслова дріботіти під впливом викрутасом, вихилясом. — Див. ще дріб.
[вйдрустітисяі «виспатися» ВеЗн; — очевидно, пов'язане з [продрухатися] «проспатися», [роздрухатися] «тс», дрімати, р. дрьїхнуть. — Див. ще дрімати, продрухатися.
[вйдубирити] «видурити, випросити» Я; — можливо, результат контамінації дієслова видурити й іменника [дубка] «приказка, прислів'я».— Див. ще дубка, дур.
[видун] (бот.) «льон-скакун, Linum usitatissimum var. humile Boem.» Л, [видальник] «льонок звичайний, Linaria vulgaris Mill.» Mak; — пов'язане з [видюк] «мак-самосій», [видун] «тс»; назва мотивується, очевидно,. тим, що плоди-коробочки льону-скакуна, достигаючи, тріскаються і гублять насіння, як і мак-самосій. — Див. ще видюк. видхлий — див. тхнути. [видюк] «мак-самосій, Papaver rhoeas L.», [видун Л, видюх, видюха, видяк
37 Î
виємно
виздоза
Мак, відук Мак] «тс»; — похідні утворення від вйдіти; назви мотивуються тим, що під час достигання у верхній частині коробочки маку-самосію відкриваються отвори (ніби вічка), через які при розхитуванні вітром зернятка маку розсіваються; пор. інші назви цієї ж рослини зіркатий мак, зіркач, пов'язані з зір, зиркнути; за народною етимологією, назва видюк або відюк пов'язується із словом відьма, бо, за переказами, насіння цього маку господарі розсівали по своїх дворах на день св. Георгія (Юрія) 23 квітня (5 травня), «щоб відьми не ходили до корів».— Нейштадт268—269;ЭСБМП 129.—Див. ще вид.—Пор. видун. виємно — див. імати. [виж1] «вище, зверх, поверх» ВеБ, [важки] «заввишки» Ж, [вйжний] «верхній, горішній» Ж, [врозвижки] «вгору» Ж; — варіантні похідні від основи вис-(високий), паралельні до п. wyżej «вище», wyż «височина» і под.— Див. ще вись. виж2 — див. віж.
[вйжби] (тільки мн.) «голоблі сохи» До; — можливо, давніше *віжби, похідне від кореня вод-(йти), як і віжки. вйжга — див. жегтй. [вйжел] «мисливський собака» Ж, вижлець, [вижлиця] «лягавий собака», [вижленя, вижлятник]; — р. выжлец, бр. выжал, п. wyżeł, ч. vyzel, vyzle, слц. vyzla, болг. [вижлец], схв. вйжле, слн. vizel; — пел. *vyżblb, можливо, похідне від vyti «вити», як і п. wyga «старий пес»; пов'язується також (Ondrus Slav. slov. 1969/3, 251) з гр. αυγή «промінь», пел. jugb (<*eug-) «південь» (як назва пса світлої масті); в українській мові, очевидно, було підтримане впливом польської мови; зіставлення з лат. vigil «бадьорий, жвавий, енергійний» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 130—131) непевне; гіпотези про запозичення з угорської мови (Melich Сб. Милетич 148; Machek ESJĆ 705) або з німецької (Фасмер І 368) більшість етимологів не поділяє.— Трубачев Назв. дом. жив. 24; Шанский ЭСРЯ І 3, 223—224; ЭСБМ II 255; Bruckner 640; Hołub—Kop. 428; БЕР І 146; Skok III 602.
[вижлин] (бот.) «ротики, Antirrhinum L.» Mak;— неясне.
виз (іхт.) «білуга, Acipenser huso L.», віз «тс», [визйна] «білужина» Ж, Я; — запозичення з польської або чеської мови; п. wyz, ч. vyza, як і слц. vyza, вл. wyz, слн. viza «тс», походять від двн. hûso «білуга» (нвн. Hausen «тс»), яке зводиться до іє. *küso-, що являє собою розширений варіант кореня *(s)keu- «вкривати, закутувати, обгортати»; припускається також (Machek ESJC 705) субстратне «праєвропей-ське» походження цього слова.— Коло-миец Ихтиол, номенкл. 19—20; Шанский ЭСРЯ І 3, 94—95; Brückner 640; Kluge— Mitzka 293—294.— Пор. визига.
визволити, визволяти, визвіл, визволитель, визвольник, визвольний; — р. вызволить, вызволять, бр. вьїзваліць, вызваляць, п. wyzwolić, wyzwalać, ст. wywolić; — похідне утворення від іменника воля (пор. вивільнити від вільний); наявність у слові складного префікса ви-з-, характерного переважно для західнослов'янських мов (пор. ч. vyzdo-biti «багато оздобити», vyzdvihnouti, ст. vyzdvihati «підіймати», vyziskati «здобути», vyzraditi «зрадити», vyztuziti «зміцнити», vyzvëdëti «вивідати»), робить імовірною думку (Шанский ЭСРЯ І 3, 224) про запозичення слова з польської мови.—Див. ще ви-, воля, з1.
[вйзгати] «тріщати, CKpHniTH»j Ж, [визк] «виск» Я, [в'їзкіт] «тс.» Я; — р. визжать,бр. візгат, болг. вижди «ірже»;— псл. *vizgati, vizgjç, споріднене з viska-ti;—очевидно, звуконаслідувальне; пор. такого ж типу нвн. wiehern «іржати», двн. wihön «тс», а також споріднене з цим свн. weijen, двн. weion, дат. vie «кричати», англ. діал. wicker «іржати» тощо; характеристика слова як виключно російського (Шанский ЭСРЯ І 3, 94) помилкова.— Фасмер І 313; Преобр. І 83; Kluge—Mitzka 860.— Пор. виск.
[виздоза] (бот.) «гвоздика, купчак, Tagetes ereeta L.» Пі, Mak; — не зовсім ясне; можливо, результат спрощення форми *гвиздоза, аналогічної до n.gwia-zdosz (бот.) «наворотень, Alchemilla; айстра, Aster», похідного від gwiazda
визига
викйшувати
«зірка» (пор. іншу назву гвоздик — зірки); частково нагадує також звуковий склад назви гвоздика.
визига «висушене сухожилля красної риби», ст. визита «білужина» (1759); — бр. візіга «тс»; — очевидно, запозичення з російської мови; — р. визига, вя-зйга «тс.» зіставляється з укр. виз «білуга», п. вл. wyz, ч. vyz «тс».— Тимч. 248; Шанский ЭСРЯ І 3, 94—95; Фасмер І 313; Преобр. І 83.— Див. ще виз.
[визів] «випаровування» Ж; — запозичення з польської мови; п. wyziew «тс.» походить від ziewać «видихати повітря», спорідненого з укр. зівати (див.).
визувати — див. взути.
[визьорка] (знев.) «розв'язна дівчина»; Ва; — очевидно, походить від п. [wydziorka] «суперечка, сварка», пов'язаного з wydziery (жарт.) «биття, удари», спорідненим з укр. дерти; спочатку, можливо, так називали задерикувату, сварливу жінку.— Karłowicz SGP VI 196.— Див. ще дерти.
виймати, виїмка, виїмчастий, виймальний, вййманка, вийми — див. імати.
вийняти, вййняток — див. йняти.
вййстя —- див. іти.
вика (бот.) «Vicia sativa L.», [вига Mak, eira Кур, віка ЯІ, [вичина] Ж «стебло вики», [вічшце] «місце, де була посіяна вика» Я, ст. вика (XVIII ст.);— p. вика, бр. віка, п. wyka, ч. слц. vika, вл. woka, нл. wejka, wojka; — остаточно не з'ясоване; виводиться через польське посередництво від двн. wieka, wiecha, яке походить від лат. vicia «вика»; лит. vìkis, лте vîki, прус, wiskis теж вважаються запозиченнями з німецької мови, але наявність у балтійських мовах незапозичених слів типу лтс. vTkne «вусик» дає певні підстави припустити авто-хтонність назви цієї рослини в балтійських (а можливо, і в слов'янських) мовах.— Шанский ЭСРЯ І 3, 96; Фасмер—Трубачев І 313, 368; Преобр. І 83; ЭСБМII 133—134; Machek ESJĆ 689; Fraenkel 1249; Walde—Hofm. II 781; Kluge—Mitzka 858.
[викабанювати] «витріщати» Па; — неясне афективне утворення від основи кабан.
[викабанятися] «випростовуватися, гордо підніматися» Ж; — очевидно, результат видозміни запозиченого р. вы-кобенивать(ся) під впливом кабан. — Див. ще викабелюватися.
[викабелюватися] «викручуватися перед кимсь, кокетливо жестикулювати, зазнаватися, чванитися» Ва;— р. кобенить, кобениться; — можливо, споріднене з лит. kâbé «гак», kablelis «гачок», kabóti «висіти», лтс. kabinât «причіплювати, зачіплювати»; зіставлялось також з др. кобь, кобение, коб-ление «ворожіння за польотом птахів» (Желтов ФЗ 1876/3, 41—42); припущення про зв'язок із словом кобеняк (Преобр. І 325) безпідставне.— Фасмер II 267; Срезн. І 1239.— Пор. викабанятися, викаблучуватися.
[викаблучуватися] «викривлятися, строїти міни» До; — бр. [вьїкаблі/чвацца] «викручуватися, вихвалятися»; — можливо, похідне від каблук «підбор» і первісно означало «викручуватися на каблуках» або від [каблук] «дуга, частина кола», [каблуч] «обруч із кількох сплетених прутів»; у такому разі можна припустити існування в давнину дієслова викаблучувати «вигинати, робити дугу», яке згодом набуло переносного значення і стало вживатися з часткою-ся.— ЭСБМ II 260.— Див. ще каблук.
[вйкабужати] «вимішати» Ж; — неясне.
викапаний «схожий, як дві краплі води»; — бр. еыкапаны, п. wykapany «тс»; — похідне утворення від викопати; очевидно, пов'язане з певним способом ворожіння — капанням воску чи сирого яйця у воду і вгадуванням в одержуваних конфігураціях образів певних людей чи тварин; пор. вилитий «тс.» такого ж походження.— ЭСБМ II 261.— Див. ще капати.
[вйкарячити] «витріщити» Я; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [ка-рячити] «вивертати, викривляти» або результат контамінації фонетично схожих і семантично близьких слів вирячити «витріщити» і [карячити] «розкарячувати» (пор.).
[викйшувати] «заквашувати, викликати бродіння» Ж; — похідне утворення
вйкліт
вила
від кореня кис-, псл. kys- із чергуванням с/ш, як у квасити — заквашувати; не виключений вплив західнослов'янських мов; пор. п. kiszenie «квашення», kiszony «кислий», слц. kySitf «квасити».—
Hołub—Kop. 197; Machek ESJĆ 315.— Див. ще киснути.
вйкліт — див. вик дочуватися.
[виклочуватися] «вилуплюватися, бути висиджуваним у яйці» Ж, [вйкліт] «вилуплювання» Ж; — видозмінене запозичення з польської мови; п. wykłóć się «вийти наверх, видзьобатися, вилупитися» (букв, «виколотись») тепер змішалося з wykluwać się «викльовуватися».— SW VII 893.— Див. ще колоти.
вйкнути — див. звикати.
вйкобзати — див. ковзати.
виконати, виконувати, [вйкін] «виконання» Я, [вйкон] «виконана робота» Ж, виконавець, виконавство, виконувач, виконавчий, виконавський, [невиконний] Ж, ст. выконывати (XVI ст.); — бр. выканацы — очевидно, запозичення з польської мови; п. wykonać, як і ч. vykonati, слц. vykonaf, вл. wykonać, ил. ст. wykonaś, є похідним утворенням від konać (konati) «конати, (ст.) викінчувати», спорідненого з укр. конати. — Москаленко УІЛ 31; Sławski II 406; Bruckner 252.— Див. ще конати.
виконком; — бр. выканком; — склад-носкорочене слово, утворене в радянський період з початкових частин слів у словосполученні виконавчий комітет як калька р. исполком (исполнительный комитет). —Див. ще виконати, комітет.
виконроб; — складноскорочене слово, утворене з початкових частин двох іменників у словосполученні виконавець робіт; словотворча модель запозичена з російської мови: р. прораб (производитель работ). — Див. ще виконати, робити.
вйкочелати — див. котити.
[викрот] «бурею повалене дерево» ВеЗа; — запозичення з польської мови; п. wykrot «вивернуте з коренем дерево» утворилося з префікса wy- та кореня -krot- (-kret-), що є варіантом псл. kręt-, збереженого в укр. крутити, п. kręcić (як псл. stopa до stçpiti).— Див. ще крутити.
викрутас, викрутасом, [окрута-сом); — р. бр. выкрутасы, п. wykrętas «згин; узор»; — утворене від викрут «згин, прикраса» за допомогою суфікса -ас-; на думку Вітковського, запозичене з польської мови в українську та білоруську, звідки потрапило і в російську.— Шанский ЭСРЯ І 3, 225; ЭИРЯ III 62—63; Варбот ZfSl 24, 151; Witkowski RSI 22/1, 121.—Див. ще крутити.
виктувати «харчувати, пригощати, шанувати», ст. викта «денне утримання, пожива» (XVII ст.);— бр. [вікт] «їжа»;— запозичення з польської мови; п. wikto-wać «харчувати», wikt «харчі, пожива» походять від лат. victus «засоби існування, їжа», похідного від дієслова vivo «живу», спорідненого з гр. βίομαι, ■дінд. jTvati «тс», псл. ziti, укр. жити. — ЭСБМ II 135; Sł. wyr. obcych 806; Walde— Hofm. II808—809.— Див. ще жити.
[викустрати] «випровадити, вигнати» Я;—бр. [выкурстаць] «тс»; — неясне; через п. заст. [kurstać] «будити; підганяти» зводиться до лит. (pa)kìrsti «прокидатися» (ЭСБМ II 264); можливо, пов'язане з [кустратий] «патлатий» і первісно означало «витягнути за волосся».
вила, [виланї] «залізні вила для гною», [вйлиско] Ж, [вилиці] «вила; частина мотовила; частина ножиць від гвинта до гострих кінців», [вилйшник] «вила; держак рогача; держак вил» Л, [еилочник, вйлошник] «тс.» Л, вилка, [вилки] «виделка», [вильцята, вилитий ВеБ, вилкастий ВеБ, вилковатий Я, вилоеатий Ж, вйлчастий Я, вйлчатий Я], [навилок] «певна кількість сіна, піднята на вилах», [навильник, навйльня] «тс», розвилина, розвилка УРС, Г, [розвилок], розвилистий, розвйлкуватий, [розвйлити]; — р. вилы, [вїіла], бр. в'їли, др. вила, п. вл. нл. widły, ч. ст. vidle, ч. слц. vidly, полаб. vaidlâj, болг. м. вила, схв. вйле, слн. vile; — псл. *vidlo, утворене від viti «вити» (<іє. *иеі- «вити, намотувати») та суфікса -dło (>-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)рало, шило); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотовило
вйлинжируватися
виляти
з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (двері, ворота, штани тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя» (Petersson AfSlPh 36, 152—153) непереконливе.— Шанский ЭСРЯ І З, 98—99; Фасмер І 314; Преобр. І 84; ЭСБМ Π 139; Brückner 613; Machek ESJĆ 688—689; БЕР І 147; Skok III 593—594.— Див. ще вити1.
[вйлинжируватися] «прибратися,
причепуритися» Я; — утворене на українському грунті від молд. лйнже «лизати»,, а се лйнже «облизувати себе» (про тварин), що разом з рум. linge, a se linge «тс.» походить від лат. lingo «лижу, облизую», спорідненого з дірл. ligim «лижу», псл. lizati, укр. лизати; суфікс -up- запроваджено, мабуть, для уникнення асоціації з жувати.— СДЕЛМ 237; DLRM 459; Puscariu 84; Walde— Hofm. I 806.—Див. ще лизати.
[вилип] (бот.) «повитиця, Cuscuta epi-linum Weihe» Mak;— неясне.
вилиця «опукла кістка черепа над верхньою щелепою; [бокова частина морди тварини; тильна частина голови риби]», вилицюватий, виличний; — болг. вйлушки «нижня щелепа», м. вилица, схв. вилица «тс»; — утворене від кореня вил- (мабуть, за зовнішньою подібністю цієї кістки до вилки); пор. значення слова [вилиці] по діалектах: «розвилка, розсоха, частина ножиць від гвинта до кінців, частина мотовила».— БЕР І 147; Skok III 593—594.—Див. ще вила.
[вилігати] «лінуватися, бути ледарем» Дз; — бр. вылегацца «вилежуватися, відпочивати», [вылеганне] «ухиляння від роботи»; —утворене на білорусько-українському грунті, очевидно, під впливом п. wylęgać «висиджувати, виводити (курчат)», wylęgać się «вилежуватися»; спочатку, можливо, вживалося в розумінні «сидіти нерухомо, бути без діла».— Пор. вилінгатися.
[вилінгатися] «хитрувати» ЛЧерк;— очевидно, походить від п. ст. wylęgać się «вилежуватися; виляти» з певним
розширенням і узагальненням цього значення, тобто «ухилятися, відкручуватися, хитрувати взагалі».— Див. ще вилітати.
[вилохвостець] (ент.) «ногохвістка, Podura villosa з ряду нижчих (безкрилих) комахСо11етЬо1а»Ж, [вилохвостий] Ж; — р. вилохвостки, ногохвостки, бр. вілахвосткі, нагахвосткі; — складне суфіксальне утворення з основ іменників вила і хвіст (хвост-); назва пояснюється тим, що ця комаха має спеціальні члени для пересування: стрибальну вилку і схожу на хвостик черевну трубочку для присмоктування при падінні після стрибка.— БСЭ 8, 65.— Див. ще вила, хвіст.
вйлух — див. валах.
вилучати, вилучити, [вилука] «вилучення», [вйлучка] «виняток» Я, [вйлуч-ний] «винятковий» Я; — бр. вылучаць, п. wyłączać «виключати», ч. vylucovati, слц. vylucovatf, нл. wylichowaś, болг. излъчвам «виділяти», слн. izlóćati «тс; виключати»; — псл. leciti (др. лучити) «з'єднувати; згинати»; значення «роз'єднувати, відокремлювати» розвинулося в похідних утвореннях з префіксами *orz- «роз-», ot-, vy-.— Фасмер III 537—538; Преобр. І 480; Срезн. II 58.— Див. ще ви-, лучйти2.
[виляї «біля»; — очевидно, видозмінене запозичення з словацької мови; слц. vedl'a, споріднене з ч. vedle, п. wedle, [wele], є прямим відповідником до укр. [відля] (див.).
виляти, [ввиляти] «ухилятися, виляти» Ж, [вигляти] «тс.» Ж, [вилюга] «кривизна, закрут» Ж, [вилюжка] «хвиляста лінія в орнаменті; викривлення», [вилюжистий] «хвилястий» Я, [вильнйй] «покручений», [звильнути]; — р. вилять, бр. віляць, п. [wilać]; — похідне утворення від дієприкметникової основи вил- (псл. vii-) до дієслова вати «скручувати»; порівнюється далі з лит. vylùs «брехливий», vylius «хитрощі, ошуканство», п. wiła «блазень, божевільний», ч. vila «дурень»; зіставлялося також (Büga RR І 491) з лит. vielóti «згортати, розгортати, мотати», vielà «дріт».— Шанский ЭСРЯ І 3, 99; Фасмер І 315; Филин Образ, яз. 283; Преобр. І 84; ЭСБМ II
вилячка
вина
142—143; Machek ESJC 689—690; Pelikan LF 56, 244.— Див. ще вити1.
(вилячкаї «пізньовесняна муха» Ж; — очевидно, походить від виляти; назва мотивується, можливо, зигзагоподібним польотом цієї комахи.
вйльга — див. іволга.
[вильєтник] «кісник, стьожка» Я; — очевидно, результат видозміни форми *вельветник, похідної від вельвет (вид тканини); пор. бархатка з близьким значенням, похідне від бархат «оксамит».— Див. ще вельвет.
[вильоти] «розрізні, відкидні рукава», [вельоти] «тс.» Пі; —запозичення з польської мови; п. wylot «відкидний рукав» є похідним від lecieć «летіти».— Richhardt 121.— Див. ще летіти.
вильце «гільце, обрядове деревце українського весілля», [вільце] «тс; деревце (прикрашене квітами) на могилі юнака або дівчини» Па, [в'єлце] «гільце» Л, [вйолце, йолце] «тс.»Л; — бр. [вільца] «вечірка перед весіллям у молодої», п. [wilce] «весільне гільце»; — результат контамінації слів βύ/nu і гільце; пор. вираз вити вильце (очевидно, з вити гільце) «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного короваю».—ЭСБМII 140—141.—Пор. гільце.
вимагати, вимога, вимогливий, [од-магати] «відбирати» Пі; — р. вымогать «вимагати, домагатися», бр. вымагаць «тс, жадати», п. wymagać, ч. vymâhati «тс», слц. vymâhai «тс; витягати»; — похідне утворення від могти, яке у сполученні з префіксом ви- частково зберегло своє первісне значення (особливо в словацькій мові).— Булаховский Труды ИРЯ І 194.— Див. ще могти.
[вимерхатися] «виголоднітися»; — бр. [вь'шерхацца] «тс»;—очевидно, пов'язане з Імерха] «шкапа», [мерша] «падло»; могло бути утворене за аналогією до виморитися (пор. морити голодом). — ЭСБМ II 269.— Див. ще мерха, мерша.
вимикати, вимикач —див. замикати.
[вйміл] «промите, вимите місце» Ж, [вимілити] «промити» Ж; — не зовсім ясне; можливо,префіксальне утворення від основи міл-, тієї самої, що і в мілкий «дрібний», р. мел, мелкий; первісне
значення —«позбавити дрібних часток» (у т. ч. і в вигляді мулу), як у вилущити від луска, випотрошити від потрох і под.; може бути зіставлене і з р. ст. вымолъ (к вымлу <.вымъл-) «намите водою підвищення коло річки», пов'язаним з мити, псл. myti.
вимпел; — р. бр. вымпел, п. wimpel, болг. вимпел; — запозичене через російську мову з голландської в першій половині XVIII ст.; гол. wimpel «прапор, стяг» споріднене з нвн. Wimpel, снн. wimpel, wümpel, днн. wimpal, дангл. winpel, wimpel «тс», свн. bewim-pfen «закутувати», двн. winfila «хустка», первісна основа яких збереглася в дісл. veipa «хустка»; π (згодом m) перед ρ з'явилось у цій основі пізніше під впливом winden «вити».— СІС 125; Шанский ЭСРЯ І 3, 227; Фасмер І 368; Kluge— Mitzka 862.
вимук — див. мучаник.
[вймутюрхатися] «виголодатися, виснажитися»; — неясне; можливо, є афективним варіантом форми [вимерхатися] (пор.).
вим'я, [вімня ДБ III, вівне ВеБ], вим'ястий; — р. бр. вымя, др. вымя, п. wymię, ч. vymë, слц. vemèno, вл. wumjo, нл. humje, полаб. vojxna, болг. м. вйме, схв. вйме, слн. vime; — псл. *vymę<*vyd-mę; — споріднене з двн. ütar «вим'я», нвн. Euter, дангл. uder «тс», лат. über, -eris «багатий, родючий; вим'я», гр. оофар, род. в. ουθατος «вим'я», дінд. üdhar, род. в. üdhnah; іє. *üdh-r-/-n- з чергуванням r/n; у праслов'янській формі замість розширювача основи -Г-/-П- виступає суфікс -men (>-mę), той самий, що й у *plemę «плем'я» (з *pledmen, nop. plodb) та ін.— Критенко Вступ 542, 568; Шанский ЭСРЯ І 3, 227; Фасмер І 368—369; ЭСБМ II 270; Machek ESJĆ 704; БЕР І 148; Skok III 594; Хэмп Этимология 1970, 263—268; Бернштейн Очерк 1974, 185; Eckert ZfSl 8/6, 885—886, 888; Trautmann 334; Boga RR II 672; Pokorny 347.
вина, [винне] «борг» Я, [винник] Ж, [винниця] «провинниця» Л, [виновате] «борг», [винователь] «обвинувач», [вино-
винайти
виноград
вацтво] «винність», [виновщик] «винуватець» Я, винуватець, [винувач], винен, винний, винуватий, винити, винуватити, [винувати], звинувачувати, звикши, [забезвйнно, забезневйнно, завйна, завинйна Ж}, [ізвйна] «вибачення» Ж, [ізвиняти Ж, ізвинйти Ж, невйнничати], обвинувач, [обвйна] «обвинувачення» Ж, [обвйнник], обвинувальний, обвинувачувати, [обезневиняти] Ж, повинний, повинність, повинитися, [повинуватися], провина, провинність, провинник, [про-вйнен], провинний, провинений, провину-ватитися «провинитися»; — р. болг. вина, бр. віна, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина; — псл. vina; — споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaïna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinOt «тс; виправдати»; іє. *иеі- «переслідувати, наступати»; далі пов'язується з воювати, війна (щодо значення пор. р. повиноваться «підкорятися»).— Шанский ЭСРЯ І 3, 99; Фас-мер І 316; Преобр. І 84; ЭСБМ II 143; MachekESJĆ 690; Holub-Kop. 416; БЕР І 148; Ягич AfSlPh 20, 370; Trautmann 344; Pokorny 1123—1124.
винайти — див. найти.
винахід, винахідливий, винахідник, винахідництво, винаходити —див. находити.
[виндюк] «шлунок» Ж; — очевидно, результат контамінації слів [бендюх] «пузо» і [вантюх] «живіт; лантух, мішок».— Див. ще бендюх, вантух.
виникати, виниклий, [одникшпи (від землі)] «підійматися, трохи підростати» Ж; — р. [виникать], бр. вьінікаць, др. виникнути «висунутися», п. wynikać, ч. vznikati, слц. vznikat', болг. възнйк-вам, м. возникнува, слн. vznikati, стел. възиикижти; — похідне утворення від псл. nikati, яке, очевидно, вже тоді, як і пізніше др. никати, никнути, мало два протилежних значення «схилятися» і «підійматися, з'являтися».— Див. ще никати, никнути.
[вйнічкувати] «випровадити, усунути» Я; — утворилося, мабуть, під впливом п. wynicować się (czego) «викрутитися, звільнитися, уникнути (чогось)», похідного від займенника nic «ніщо».— Див. ще ви-, ні-, що.
вино, винар, винарня, винарство, [винець] (бот.) «цибуля винограднико-ва, Allium vineale L.» Ж, [винівка] «винна бочка», винник, [винниківна], винниця, [винниця] (бот.) «виноград, Vitis vinifera L.» Mak, [винничка] (бот.) «порічка, Ribes rubrum L.» Mak, [винничка] «кислуваті яблука» Ж, [виннюха] «сорт яблук» Ж, [виновка] «сорт полуниць» Я, [винянька] «горілка з винограду» НЗ УжДУ 12, [винце] «порічка» Мак, ванний, [винникувати]; — р. вино, бр. віно, др. вино, п. вл. нл. wino, ч. слц. слн. vino, полаб. vaine, болг. м. вино, схв. вино, стел. EHN0; — псл. vino; — раннє запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво; нім. Wein (двн. wîn) походить від лат. vmum, успадкованого, як і гр. (F)oîvoç «тс», з індоєвропейської прамови; іє. *цоіп- «вино» походить з якоїсь мови стародавніх культур середземноморських островів, Малої Азії та Кавказу III—II тисячоліття до н. е.; пор. ар. wain «вино», хет. uiian-, accip. mu, гебр. jam, груз, gvino «тс»; пов'язування цього слова з іє. *уеі- «витися», за властивістю виноградної лози (Младе-нов 66; БЕР І 149; Шанский ЭСРЯ І З, 100), що виключає можливість запозичення, малоймовірне, зважаючи на географічне поширення виноробства в стародавньому світі і первісне значення слова як назви напою, а не рослини.— Критенко Вступ 502, 552; Акуленко 131; Фасмер І 316—317; Преобр. І 84; Львов Лексика ПВЛ 173; ЭСБМ II 150; Machek ESJĆ 690; Skok III 594—595; Frisk II 364—366; Kluge—Mitzka 850. виноград, виноградар, виноградарство, винограддя, виноградина, виноградник, виноградництво, виноградарський, виноградний, виноградовий, ст. виноградъ «виноградник, винниця» (XVI—XVIII ст.), виноградникъ «винник, робітник на винограднику» (XVI ст.), виноград-ничка «робітниця на винограднику» (XVI ст.); — p. виноград, бр. вінаград, др. виноградъ, п. winograd, ч. слц. vino-hrad «виноградник»^ схв. виноград, слн. vinógrad «тс», стел. Еимоградъ «виноградник»; — засвоєно з старослов'янської мови, в якій було калькою гот.
винозГр
випороток
weinagards «виноградник», утвореного з основ wein- «вино» і gard- «город, сад», спорідненого з псл. *gord- «город»; на східнослов'янському грунті втратилося значення другого компонента і слово сприймається як просте.— Шанский ЭСРЯ І 3, 101; Фасмер 1317;ЭСБМ II 145.— Див. ще вино, город.
винозір, [винозор] Ж, винозорний «далекозорий (епітет сокола); (перен.) прозорливий»; — етимологічно не зовсім ясне складне слово, перший компонент якого вино, можливо, зводиться до давнього кореня ин- «один», що можна розглядати як позначення здатності сокола дивитись одночасно в різні боки (кожним оком окремо), другим компонентом є основа іменника зір. — Див. ще зір, інший.— Пор. винохїд, інохідь.
винокур «робітник ґуральні», винокурня, винокуріння, ст. винокуръ, винокурня, винокуреный (XVIII ст.); — р. винокур, бр. вінакур, п. [winokur] (з бр.); — складне слово, утворене з основ слів вино і кур-umu, тобто підігріванням добувати («викурювати») горілку; змішування понять «вино» і «горілка» в російській розмовній мові дає підставу вважати, що укр. винокур походить з російської мови.— Тимч. 254; ЭСБМ II 146.— Див. ще вино, курити.
[винополька] «шинок, монополька» ЛЧерк; — р. [винополька], бр. [віна-полька]; — результат видозміни слова монополька «крамниця, де продавали спиртні напої» під впливом слова вино.—Фасмер 1317;ЭСБМИ 146.—Див. ще вино, монополія.
[винотока] «давильня для виноградного соку»; — п. winotok «лівер (для переливання рідини)», схв. виноточ, ви-HOtnö'-qe, слн. vinotòk «жовтень»; — складне слово, утворене з основ слів вино і точити. — Див. ще вино, текти.
[винохїд] «кінь-іноходець», [виноходець] «тс»; — р. [виноход]; —результат видозміни деетимологізованої форми іноходець і под. під впливом слова вино або через появу приставного в-.— Див. ще інохідь.
винцерада — див. анцерада.
виняток, винятковий, втяти — див. йняти.
випадок Г, Ж, випадком, випадковий- — р. [випадок], бр. выпадак, п. wypadek; — похідне утворення від падати; спочатку вживалося, очевидно, як вузький термін під час гри в кості (при вдалому падінні кості); за іншим поглядом (Richhardt 113), запозичене з польської мови.— Див. ще ви-, падати.
[випатрати] «забруднити щось»; — р. [патрать] «бруднити»; — неясне; можливо, пов'язане з укр. патрати «скубти пір'я, знімати щетину; потрошити».— Преобр. II 27.— Пор. патрати.
випинати — див. п'ястй.
[вйпиндити] «вигнати, випровадити» Me; — запозичення з польської мови; п. wypędzić «вигнати, прогнати» є похідним від pędzić «гнати, гонити», якому відповідає укр. [пудити] (див.).