Колігативні властивості розбавлених розчинів електролітів. Ізотонічний коефіцієнт. Гіпо-, гіпер- та ізотонічні розчини в медичній практиці. Роль осмосу в біологічних системах

Ізотонічний коефіцієнт - це відношення відповідних експериментальних значень величини ק, △р, △Ткип, △Тзам,до теоретичного обчислених:
І= △р експ.: △р теор.= △Т експ.:△Т теор.
Розчини з однаковим осмотичним тиском називаються ізотонічними. Якщо осмотичний тиск одного розчину більший ніж іншого, то перший розчин є гіпертонічним, а коли навпаки то гіпотонічним.
Уклінічній практиці ізотонічними є розчини, осмотичний тиск яких дорівнює осмотичному тиску плазмі крові,тобто 7,7-8,1 атм. Це розчини з масовою часткою NaCl 0,85-0,9% або глюкози 4,5-5,0% Такі розчини можна вводити внутрішньовенно у досить великих кількостях при втратах крові і плазми.
Електроліти - це речовини які проводять електричний струм як у розсплавленому стані так і у розчинах.
Електроліти відіграють дуже важливу роль у життєдіяльності організму тому що всі фіз.. рідини (шлунковий сік, плазма крові) є розсинами електролітів. З наявністью цих сполук пов’язане певне значення осмотичного тиску та рН середовища біоридин. Електроліти здатні утримувати воду у вигляді гідратів, протидіючи зневодненню організму. Кнц. Електролітів ц фіз.. рідинах впливає на розчинність білків, амінокислот та низькомолекулярних сполук.
Завдяки тому,що стінки клітини мають властивость мембран,розподіл води в тканинах залежить від осмотичного тиску. Зокрема стан осмотич. Напруженості клітини зумовлений підвищеним осмотичним тиском, називають тугором. Він забиспеч. Ружність та еластичність тканин. У рослин засушливих місцевостей ос мотич. Тиск високий, а у болотних рослин – порівняно низький.
Вода проникатиме доти, поки різниця осмотичю тиску між клітиною та середовищем не стане рівна лулю або пока гідростатичн. Тиск у клитині який збільшуеться в результаті набрикання клітини і розтягнення її оболонки не зрівноважить осмотич. Тиску. У процесі регуляції осмотич. Тиску беруть участь органи виділення, головним чином нирки і потові залози. Завдяки їм вода,що надходитбь в організм і продукти метаболізму виводяться із сечею та потом,не спричинаюси суттєвих змін осмотичного тиску.

1) До s-елементів відносяться елементи І А групи (Н та лужні метали, елементи ІІ А групи) Be, Mg та лужноземельні метали і Гелій. У цих елементів відбувається заповнення s- дрівння зовнішнього енергетичного рівня. Конфігурація елементів І А групи - , ІІ А групи - . Величина заряду катіону, ступінь окиснення та валентність відповідає номеру групи. За виключення Н, Нс, Ве., всі s-елементи є типовими активними металами, які в організмі людини існують у вигляді катіонів і утворюють сполуки з йонами типом зв’язків Гідроген з неметалами утворюють сполуки, які за умови різниці електронегативності здатні до електролітичної дисоціації у водному середовищі (НСl, H2S,H2O).

До р- елементів відноситься 30 елементів ІІІ А –VIIA груп періодичної системи; р-елементи розташовані в другому, третьому періодах, а також 4-6 великих періодах. Елементи ІІІ А груп мають один електрон на р-орбіталі. У ІV-VIIIА групах спостерігається заповнення р-підрівння, до 6 електронів. Загальна електрона формула р- елементів . У періодах при збільшені заряду ядра атомні та йонні радіуси зменшуються, енергія іонізації і спорідненість до електрону зростають, електронегативність збільшується, окисні властивості і не метальні властивості збільшуються. Від 2р до 6 р елементів енергія іонізації зменшується.

До d-блоку належать 32 елемента. d-елементи входять до 4-7 великих періодів. У елементів ІІІ Б групи з *являється перший електрон на d-орбіталі. Будова зовнішніх електроних оболонок атомів d-блоку описується загальною формулою (n=1) dansв, де а=1-10,в=1-2. Особливістю елементів цих періодів є непропорційно повільне зростання атомного радіусу за зростанням числа – електронів. Загальною тенденцією є збільшення електронегативності d- елементів зі збільшенням порядкового номера у періодах і групах.

s-елементи Натрій (Na), Калій (К) – міститься в плазмі крові, лімфі. Найбільше Калію в печінці, нирках, серці, м*язах, мозку. Основна функція: -підтримання водно-електролітичного балансу. Внаслідок роботи калій-натрієвого помпи відбувається створення імпульсів у нервових клітинах та регулювання роботи серцевого м*яза.

Магній (Мg), Калій (Са) у водних розчинах біологічних рідин йони утворюються авто комплекси. У плазмі крові кальцію знаходиться в йонізованому стані, а решта зв*язується з білком. Йони Кальцію посилюють зсідання крові. Сполуки Магнію містяться у кістках скелета та емалі зубів. Позитивний вплив на вуглеводневий та фосфорний обміни, сприяє виділення жовчі, стимулюю перистальтику кишечника.

d- елементи Ферум (Fe) –процес кровотворення, перенесення кисню від легень до тканин. Магман (Mn) впливає на ріст людини, необхідний для утворення кісток, збереження репродуктивної функції організму. Метаболізму глюкози. Кобальт

(Со) входить до складу еритроцитів та метало протеїнів, що є компонентами тканин внутрішніх органів – печінки, нирок, підшлункової залози.

р – елементи Гідроген (Н) та Оксиген(О), беруть участь в окисно-відновних процесах, процеси металобізму, участь у перетворені їжі, у складі хлористої кислоти – важливий компонент шлункового соку. Оксиген входить до білків, жирів, фосфоліпідів, вітамінів. Кисень необхідний для дихання.