Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: Цивільне право України

 

На тему: «Спадкове право»

 

Підготувала:

Супрун Є. І.

Група Ю – 21

Перевірила:

Гончарова А.В.

 

Суми

ЗМІСТ:

 

ВСТУП ……………………………………………………………..…………….3

1. ПОНЯТТЯ СПАДЩИНИ ………………………………………………….4

2. ВИДИ СПАДКУВАННЯ …………………………………………………...7

2.1 Спадкування за заповітом………………………………………………..7

2.2 Спадкування за законом………………………………………………….7

3.ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ ………………………………………………..9

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………14

ДОДАТКИ …………………………………….………………………………..16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………...………20

 

Вступ

 

Важливим елементом процесу перебудови, реформування та демократизації всіх систем суспільства в Україні є формування правової держави, яка покликана забезпечити виконання конституційного принципу верховенства права.

Питання спадкового права залишаються в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожного громадянина, оскільки питання спадщини тією чи іншою мірою торкаються інтересів кожного.

Інститут спадкового права в усіх правових системах, як стародавніх, так і сучасних, є одним із найважливіших, адже його значимість обумовлюється тим,що об’єктом спадкування є право власності.

Цивільні правовідносини характеризуються тим, що вони виникають між самостійними і рівними, з точки зору закону, суб’єктами. В цьому разі рівність і самостійність включає в себе наявність у кожної із сторін у правовідносини як прав, так і обов’язків і це в свою чергу означає, що кожний із учасників правовідносин має реальну можливість впливати на поведінку протилежної сторони, якщо остання буде мати наміри вийти за межі закону, договору, в тому числі і шляхом звернення до суду.

Отже, цивільний процес сприяє учасникам цивільних правовідносин у реалізації ними своїх прав і юридичних обов’язків. Але для того, щоб правильно сформулювати вимогу до суду у спадкових справах, треба чітко розуміти, в чому полягає сутність спадкування, хто може бути спадкодавцем, які права і обов’язки включаються в спадщину.

В даній контрольній роботі вироблена спроба розглянути питання пов’язані зі спадкуванням, строками видачі свідоцтва про право на спадщину.

ПОНЯТТЯ СПАДЩИНИ

 

Спадкування існує майже стільки, скільки існує цивілізація, оскільки переважній більшості людей властиво бажання хоч трохи полегшити життя нащадкам після своєї смерті. Отже, спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Звідси випливає, що спадкове право – це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу прав та обов’язків померлого до інших осіб. Слід наголосити, що спадщина відкривається після смерті фізичних осіб і лише вони можуть бути спадкодавцями. Юридичні особи не помирають, а ліквідовуються; отже, вони можуть бути тільки спадкоємцями. Не буває спадкування і між живими.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права, право на відшкодування шкоди у зв’язку з каліцтвом. До спадщини входять і борги спадкодавця. Однак спадкоємець, який прийняв спадщину. Відповідає за борги спадкодавця лише в межах дійсної вартості успадкованого ним майна.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України, шоста книга «Спадкове право», і регулює питання спадкового право в Україні.

Відповідно до ст. 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Згідно з п. 187 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місце знаходження майна або його основної частини». В ст. 1221 ЦК України зазначено «останнє місце проживання, а п. 187 Інструкції «останнє постійне місце проживання». Кожне з цих фактів має своє юридичне значення та підтвердження повними документами.

Тож, стаття 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» оперує двома терміналами «місце проживання» та місце перебування.

Місце проживання, відповідно до цього Закону, є адміністративно-територіальна одиниця на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. А місце перебування – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. В обох випадках йдеться про адміністративно-територіальну одиницю, на території якої проживає особа. Різниця лише у строках проживання. У першому випадку йдеться про строк понад шість місяців на рік, у другому – менше шести місяців на рік. Підтвердження місця перебування та місця проживання здійснюється за допомогою реєстрації, тобто внесення відомостей до паспортного документа та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тож, особа може бути зареєстрована в одному місці, а проживати зовсім в іншому.

Нині між спадкоємцями виникає спір щодо, місця відкриття спадщини, який узгоджується з відповідними рішеннями суду. Щоб уникнути непорозумінь, доречно було б внести зміни до ч. 1 та ч.2 статті 1221 Цивільного Кодексу України, де визначити:

1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце реєстрації проживання спадкодавця;

2. Якщо місце реєстрації проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження та реєстрації нерухомого майна, або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – за місцем реєстрації основної частини рухомого майна, а в разі, якщо рухоме майно не підлягає реєстрації, за місцем знаходження такого майна за постійним місцем проживання спадкодавця, а не за місцем реєстрації проживання.

Було б значно доцільніше регулювати спадкові відносини не за останнім місцем проживання, а за місцем реєстрації, адже саме в цьому законодавець визначив правовий зв"язок спадкодавця із спадщиною та спадкоємцями. Тим більш, що в ч.6 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Такі зміни дадуть змогу уникнути судових спорів стосовно вищезазначеного.

Спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті. Проте не мають права стати спадкоємцями особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або зробили замах на їх життя. Крім цього, за законом не мають права стати спадкоємцями батьки після дітей, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялись від виконання покладених на них законом обов’язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтвердженні в судовому порядку.

 

ВИДИ СПАДКУВАННЯ

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за заповітом	Спадкування за законом
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Вчинення заповіту здійснюється особисто, та не допускається через представників. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну, або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.	Спадкоємці за законом одержують право на спадкування позачергово. Кожна наступначерга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.	Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.	У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісті заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.	Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою згодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

 

Для того щоб спадкоємець став власником належного йому майна, він має прийняти спадщину.

Відповідно до Статті 1268:

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважається такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу.

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві в часу відкриття спадщини».

Для прийняття спадщини необхідно подати заяву про прийняття спадщини:

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців».

За загальними правилами поділ спадщини може бути здійснено після спливу строку на прийняття спадщини, коли відоме коло спадкоємців та всі обставини щодо спадкового майна. Проте закон містить правила спрямоване на захист інтересів ненародженої дитини. Відповідно до ч.2 ст. 1298 ЦК України, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Це правило стосується і дитини, зачатої під час життя спадкоємця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. Якщо дитина не народиться (у результаті штучного переривання вагітності) або народиться мертвою, то належна їй частка буде передана іншим спадкоємцям.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спадкодавця. Відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Право на спадщину має бути оформлене в порядку, встановленому законом. У першу чергу це залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття.

Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину:

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину».

Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, спадкоємець який прийняв спадщину, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

«Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно:

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Строк видачі свідоцтва про право на спадщину.

1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

2. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

3. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансової установи), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення»

· «Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182) цього Кодексу.

· Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна» Стаття 1299 ЦК

На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до Статті 67 Закону України «Про нотаріат»: «Про порядок видачі свідоцтва про право на спадщину:

· Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством, на ім’я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

· Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину, як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.

· Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім’я неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця державний нотаріус повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.

При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові».

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкоємці за законом, які позбавлені можливостей подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом:

· «Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

· Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частину в спадщині».

 

 

ВИСНОВКИ

 

Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.Конституція України передбачає право приватної власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно. Заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові розпорядитись своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті.

Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів) сприяючи цим зміцненню сім’ї.

Усі питання, пов’язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням цих прав, вирішується державними нотаріальними конторами. І лише якщо між зацікавленими особами виникає спір внаслідок переходу майна померлого до його спадкоємців, відповідні питання розглядаються і вирішуються судом.

Державні нотаріальні контори вживають заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів чи кредиторів. Для цього майно за описом передається на зберігання родичам померлого або стороннім особам.

 

Нотаріальна контора встановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкування, і визначає частку померлого їз них у спадковому майні.

Свідоцтво про право на спадщину видається в основному після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, оскільки лише після закінчення цього строку може бути визначено коло спадкодавців, які прийняли спадщину.

 

 

ДОДАТКИ

СПАДКОВИЙ ДОГОВІР

Місто Київ,двадцять першого лютого дві тисячі одинадцятого року.

Ми: з однієї сторони – Пономаренко Ігор Васильович, проживаю в м. Києві, вул. Сагайдачного, буд 43, кв. 4, реєстраційний номер облікової картки платника податків 67462354967, надалі за текстом «ВІДЧУЖУВАЧ», та з другої сторони – Бондаренко Богдан Дмитрович, проживаю в м. Києві, вул. Богатирська, буд. 5, кв. 87, реєстраційний номер облікової картки платника податків 6758493465, надалі за текстом «НАБУВАЧ», діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає нашій внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів,

уклали даний договір про наступне:

1. Відчужувач після своєї смерті передає у власність Набувачу, а Набувач приймає після смерті Відчужувача у власність квартиру №4 (чотири) в буд. 10 (десять), розташованому по вулиці Автозаводська в м. Києві, реєстраційний номер 11111111.

Набувач зобов’язується виконувати розпорядження Відчужувача, визначені даним договором.

2. Відчужувана квартира належить Пономаренку Ігорю Васильовичу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Романенко І.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23.04.2010 року, реєстровий номер 675. Реєстрація права власності проведена Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» 01.06.2010 року, право власності зареєстровано в реєстровій книзі д.142/765 за реєстровим номером 121-564 (витяг про державну реєстрацію прав №7649654, виданий Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» 20.02.2011 року).

3. Вищезазначена квартира складається з трьох жилих кімнат. Площа вищевказаної квартири складає: загальна площа – 83,73 (вісімдесят три цілих сімдесят три сотих) кв.м., житлова площа – 57,00 (п’ятдесят сім) кв.м.

4. Згідно з даними, що містяться у витягу з реєстру прав власності на об’єкти нерухомого майна, виданому Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» 03.02.2011 року за №76785439, вартість відчужуваної квартири становить 42743 (сорок дві тисячі сімсот сорок три) гривні 70 (сімдесят) копійок.

5. Відчужувач свідчить, що дійсно є власником квартири, не має обмежень щодо свого права розпорядження квартирою, ні квартира, ні будь-яка її частина на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб (права наймача, право застави, право довічного утримання тощо) щодо квартири відсутні, питання права власності на квартиру не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначеної квартири відсутні, квартира не внесена до статутного капіталу юридичних осіб, у квартирі не зареєстровано місцезнаходження юридичної особи.

6. Відчужувач свідчить, що квартира перебуває в належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань в квартирі немає, квартира є придатною для використання за призначенням.

Квартира, що відчужується, оглянута Набувачем до підписання даного договору. На момент огляду будь-яких недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням, не виявлено.

Набувач заявляє, що не має будь-яких претензій до Відчужувача з приводу якісних технічних характеристик відчужуваної квартири.

7. Сторони оцінюють квартиру, яка є предметом даного договору, в 42744 (сорок дві тисячі сімсот сорок чотири) гривні 00 копійок.

8. За даними довідки, виданої Житлово-експлуатаційною конторою №103 в м. Києві 19.02.2011 року, у квартирі, яка є предметом даного договору, не зареєстровано місце проживання будь-яких осіб.

9. Згідно зі ст. 1302 Цивільного Кодексу України право власності на вищевказану квартиру виникає у Набувача з моменту смерті Відчужувача.

11. Даним договором на Набувача покладаються наступні обов’язки:

- забезпечувати Відчужувача медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів;

- сплачувати Відчужувачу кожного місяця грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Дана сума повинна сплачуватися не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця за наступний місяць;

- не менше одного разу на рік оплачувати вартість відпочинку Відчужувача в санаторно-лікувальному комплексі «Ваше здоров’я», розташованому в м. Ялта Автономної Республіки Крим;

- після смерті Відчужувача поховати його на цвинтарі «Байкове» в
м. Києві.

12. Витрати, пов’язані з нотаріальним посвідченням даного договору, несе Набувач.

13. Нотаріусом роз‘яснено Сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення спадкових договорів, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст Правил користування приміщеннями житлових будинків в редакції Постанови КМ України від 24.01.2006 року №45, зміст статей 203, 1302-1308 Цивільного кодексу України, статей 59-65, ст. 74 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно.

14. Відчужувач стверджує, що документи, які підтверджують його право власності на квартиру, та всі надані ним відомості відносно зазначеної квартири є достовірні та правдиві. В разі, коли документи чи відомості щодо вищезазначеної квартири виявляться недостовірними, неправдивими, Відчужувач зобов’язаний відшкодувати заподіяні Набувачем збитки та витрати у повному обсязі.

15. Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі.

16. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

17.Договір складено в двох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лисенко В.Н., другий видається Набувачу.

18. Після смерті Відчужувача даний договір підлягає обов’язковій державній реєстрації в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна».

Нотаріусом роз’яснено зміст ст. 182 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

19. На квартиру, яка є предметом даного договору, накладається заборона відчуження.

20. Нотаріусом роз’яснено Відчужувачу зміст ч. 2 статті 1307 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

21. Користуючись правом, наданим ч. 3 статті 1307 Цивільного кодексу України, Відчужувач призначає особою, яка буде здійснювати контроль за виконанням Набувачем даного договору після смерті Відчужувача,Коваленко Валентину Іванівну, яка проживає у м. Києві, вул. Сагайдачного, буд 43, кв. 4.

22. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу Відчужувача у разі невиконання Набувачем його розпоряджень.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу Набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень Відчужувача.

23. Відчужувач в поданій ним заяві повідомив, що квартира, яка є предметом даного договору, придбана ним не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю. Про зміст цієї заяви нотаріусом доведено до відома Набувача.

Дружина Набувача надала свою згоду на набуття ним у власність за спадковим договором вищевказаної квартири і укладення даного договору в заяві, справжність підпису на якій засвідчено Лисенко В.Н., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 21.02.2011 року, реєстровий номер 65.

ПІДПИСИ: ПІДПИС (Пономаренко І.В.)

ПІДПИС (Бондаренко Б.Д.)

ПОСВІДЧУВАЛЬНИЙ НАПИС НОТАРІУСА

 

ЗАБОРОНА ВІДЧУЖЕННЯ

Я, Пономаренко Ігор Васильович, заявляю, що квартира, яка є предметом даного договору, придбана мною не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю.

Підпис: ПІДПИС (Пономаренко І.В.)

Я, Бондаренко Богдан Дмитрович, заявляю, що мені відомо про заяву Пономаренка Ігоря Васильовича, що квартира, яка є предметом даного договору, придбана ним не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю.

Підпис: ПІДПИС (Бондаренко Б.Д.)

Той факт, що Пономаренко Ігор Васильович не перебуває у шлюбних відносинах, встановлено по відсутності в його паспорті відміток про реєстрацію шлюбу.

 

Приватний нотаріус

Київського міського

нотаріального округу: ПІДПИС В.Н. Лисенко