Життєвий та творчий шлях видатного письменника Ф. Кафки

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................
Розділ 1. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО Ф. КАФКУ ТА ЙОГО ТВОРЧІСТЬ……………………………………………………………........
1.1. Життєвий та творчий шлях видатного письменника Ф. Кафки………………………………………………...…………..
1.2. Франц Кафка в очах видатних письменників ХХ століття…
Раздел 2. СПЕЦИФІКА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У РОМАНАХ «ЗАМОК» ТА «ПРОЦЕСС» Ф. КАФКИ………………………………...
2.1. Система жіночих образів у романі «Замок» Ф. Кафки…......
2.2. Жіночі образи у романі «Процес» австрійського письменника Ф. Кафки…………………………………………
ВИСНОВОК…………………………………………………………………
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………….

 

ВСТУП

Актуальність курсової роботи. Дана тема може представляти інтерес як для спеціалістів в області літературознавства, так і для широкого кола громадськості, а саме тих, хто цікавиться творчістю Ф. Кафки. Завдяки самобутній образності, оригінальній манері письма та зображення жіночих образів в творах, глибині осмислення стрижневих проблем духовного життя творчість Кафки справила величезний вплив на літературу та культуру ХХ століття. Твори Ф. Кафки сповнені багатогранністю зображення жіночих образів. Вивчення даної теми – дуже значима частина діяльності літературознавців. В зв’язку з тим, що жіночі образи в творчості Франца Кафки являються неповторними, таємничими та в певній мірі загадковими то можна вважати дослідження в цій області необхідним та важливим на сучасномі етапі.

Мета курсової роботи заключається в тому, щоб дослідити специфіку та неповторність жіночих образів у романах «Замок» та «Процес» Ф. Кафки.

Задачі курсової роботи:

1) вивчити творчий та життєвий шлях Ф. Кафки;

2) проаналізувати систему жіночих образів у творі «Замок»;

3) прослідити специфіку жіночих образів у романі «Процес»;

4) розкрити прототипи образів героїнь творів;

5) узагальнити матеріал та зробити висновки.

Об’єктом дослідження курсової роботи є таємничий образ жінки, а предметом – твори австрійського письменника Ф. Кафки «Замок» та «Процес».

Новизна теми полягає в тому, що звернувши увагу на систему жіночих образів в творах «Замок» та «Процес», то ми помітили саме ту неповторність та самобутність образів творчості Ф. Кафки.

Теоретичне значення: у курсовій роботі розглядаються детально жіночі образи, дається опис їх зовнішнього вигляду за твором та їх аналіз; пропонується ознайомитися з біографічними даними письменника для того, щоб зрозуміти, хто послужив праобразом героїнь.

Практичне значення: робота призначена для студентів-філологів, які можуть її використовувати як додатковий матеріал при вивченні життєвого та творчого шляху Ф. Кафки, на заняттях зі світової літератури в школі та дисциплінах з зарубіжної літератури у вищих навчальних закладах.

Структура курсової роботи: вступ, основна частина, яка вміщує в собі розділ 1 та розділ 2, висновок та список літератури.

 

 

Розділ 1. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО Ф. КАФКУ ТА ЙОГО ТВОРЧІСТЬ

Життєвий та творчий шлях видатного письменника Ф. Кафки

Австрійський письменник, лауреат премії ім. Т. Фонтане, один із фундаторів модерністської прози. Завдяки самобутній образності, оригінальній манері письма, глибині осмислення стрижневих проблем духовного життя творчість Кафки справила величезний вплив на літературу та культуру XX ст.

Творчість письменника, відмічена 1915 р. премією Фонтане, привернула увагу лише в 40 р., коли його сприйняли на Заході як метра модернізму. Письменник показав відчуження особистості, ізольованість людини в буржуазному суспільстві, її приреченість на страждання. "Тільки люди, яких уразила однакова недуга, розуміють одне одного" - такий запис він зробив, у 20 років [12, с. 165].

Франц Кафка за національністю єврей, писав і вивчав німецьку мову. Продовжив традиції Гофмана і поєднав у своїй творчості реальний та ірреальний світ, що ускладнило його читання. 21 червня 1913 р. він записав у своєму щоденникові: "Який жахливий світ юрмиться у моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільнити його, не розірвавши. Та все ж таки краще тисячу разів розірватися, аніж ховати або поховати його у собі. Для цього я і живу на світі, це мені цілком зрозуміло" [12, c. 17]. Усе своє життя він роздвоювався між своїм духовним життям, яке вважав фантастичним, бо воно було сповнене страхіттями та жахами, та реальним, ще страшнішим, оскільки суперечило людському єству. Світ для нього, таким чином, був розчахнутим на поетику сновидінь і брудну прозу життя.

Прізвище Кафка у перекладі з чеської означало "ґава", на що його носій зауважив: "Це моїй родичці живеться краще, ніж мені. Щоправда, у неї підрізані крила. Зі мною цього робити не треба, оскільки мої крила відмерли. І для мене не існують ані висоти, ані далечінь..." [11].

Кафку вважали пророком XX ст., основоположником теми абсурду в Літературі XX ст. та релігійним мислителем, твори якого слід розглядати «у категоріях святості, а не літератури»; письменником, що його творчість надавала невичерпний матеріал для психоаналітичних студій і містила глибокі викриття механізму тоталітарної влади. Давно увійшли до лексикону інтелігенції вирази: «кафкіанська ситуація», «кафкіанський абсурд», «кафкіанський кошмар».

Народився визначний австрійський письменник-модерніст 3 липня 1883 року у Празі, що була тоді містом Австро-Угорської імперії, в єврейській родині. Рік народження виявився видатним: помер Ріхард Вагнер - відомий німецький композитор і диригент; пішов із життя французький живописець Едуард Мане; в Чехії народився Ярослав Гашек, який прожив 40 років, як і Кафка; в Італії - народився фашистський диктатор Беніто Муссоліні.

Франц був єдиним сином у сім'ї Германа та Юлії Кафки (два хлопчики, які народилися після нього, прожили недовго). Крім Франца, батьки мали трьох доньок: Еллі, Валлі, Оттла. Із наймолодшою сестрою у Кафки до кінця життя залишилася ніжна, зворушлива дружба.

Батько письменника наполегливою працею зібрав невеликий капітал і став дрібним фабрикантом, власником галантерейної крамниці. У сім'ї це був деспотичний тиран, який своєю дріб'язковою прискіпливістю та жорстокістю зробив життя усіх мешканців дому нестерпним, а особливо сина Франца. Сімейні стосунки з батьком були швидше сімейними путами: "...я з давніх пір ховався від Тебе - у свою кімнату, в книги, в навіжені ідеї, в божевільних друзів; я ніколи не говорив з Тобою відверто... ніколи не виявляв родинних почуттів... Я був боязкою дитиною. По суті своїй Ти добра і м'яка людина, але... Ти виховував дитину тільки відповідно до свого особистого характеру - силою, криком, запальністю... Ти прагнув виховати в мені сильного і сміливого юнака... Я пригадав лише один випадок із дитинства. Якось вночі я увесь час скиглив, просив пити, а певно почасти, щоб позлити Тебе, а почасти, розважитися. Після того, як сильні погрози не допомогли, Ти вийняв мене з ліжка, виніс на балкон і залишив там на деякий час самого, перед замкнутими дверима... Тоді я, зрозуміло, затих, але мені була заподіяна глибока образа... Ось, виходить, якою нікчемою я був для тебе..." [11]. Батько придушив волю хлопця, позбавив його віри у власні сили і викликав до себе почуття страху, ненависті та відрази.

Хлопця постійно з самого дитинства переслідував страх: перед батьком, перед грубою нянькою - чешкою, перед сусідськими хлопцями, а незабаром до цього додався ще страх перед школою та вчителями. Саме ці обставини і вплинули на формування характеру творчості.

У школі Франц навчався добре. Сім'я переїздила із місця на місце, змінювали школи, гімназії, і кожне нове оточення додавало нової паніки і переживань. Хлопець захопився грою на скрипці, багато читає. На вимогу батька Кафка здобув юридичну освіту у Празькому університеті, однак усе своє життя прослужив дрібним клерком у страховому агентстві, категорично відмовившись займатися справами батькової фабрики і віддаючи себе самого і весь свій вільний час ненависній Кафці-старшому літературі. У 1906 р. закінчив університет, працював юристом у різних установах Праги, але повсякденна робота не перешкоджала займатися улюбленною справою - літературною творчістю.

На перший погляд, біографія Кафки небагата на події. До вже сказаного слід додати, що він почав друкуватися з 1908 р., і за життя видав дуже мало: лише шосту частину того, що було ним написано. Але це пояснювало не цензурними чи якимись іншими переслідуваннями, а виключно особливостями особистості письменника: він свідомо писав свої твори, так би мовити, "в шухляду", бо не любив друкуватися. Він був з тих сором’язливих людей, які не виносили свої почуття назовню. Надруковані твори деякі читачі сміялись, деякі критики не сприймали,а були й такі, які захоплювались ним. Письменник - початківець отримав найпочеснішу премію Фонтане (вища нагорода з літератури у Німеччині). Він швидко знайшов цікаву форму викладу - притчу, яка перетворилася у художню метафору.

Чужий серед людей, чужий у своїй сім'ї, самотній у товаристві друзів, також не був одружений, а своїй нареченій відмовив двічі. Серед численних комплексів Кафки - комплекс перед жінками. Він мріяв створити сім'ю й виховати дітей. Проте так і не зміг пов'язати долю з жодною із жінок, які любили і жаліли його: «Мені здається неймовірним, що я навчусь жити з кимсь. Мені необхідно багато бути одному. Все, що мною створено, - це плоди самотності. Усе, що не належить до літератури, я просто ненавиджу, воно мені набридає» [11]. У 1912 р. до Франца прийшло перше серйозне захоплення: він познайомився з Феліцією Бауер, стенографісткою з магазину. Між ними виникло листування, а потім дружба, після чого юнак насмілився попросити двічі її руки та весілля так і не відбулося жодного разу. В одному з листів коханими зізнався своїй подрузі: "Перешкодою мені став страх перед можливістю бути щасливим" [2, c. 11].

Все життя Кафка боявся остаточно пов'язати своє життя шлюбом. Навіть тоді, коли захопився чеською журналісткою Міленою Есенською, з якою познайомився у 1920 р. В одному з листів до Мілени було таке зізнання: "Куди б я не озирався, звідусіль на мене надходить чорна хвиля. Я хворий душевно, легенева хвороба - лише привід розірвати стосунки. До всього ж я люблю не тебе, а моє, через тебе мені подароване буття" [2, c. 21]. Згадана Кафкою легенева хвороба - туберкульоз, на який він страждав з молодих років.

У вересні 1923 р. Франц виїхав в Берлін до Дори Дімант, юної привабливої красуні, з якою нарешті отримав бажаний душевний спокій і був щасливий останні місяці свого життя.

Через шість місяців після приїзду прозаїка в Берлін його здоров'я різко погіршилося, і лікування, на жаль, не дало ніяких позитивних зрушень. Три місяці він перебував в агонії: рушився не лише організм, а й свідомість. 3 червня 1924 р. Митець помер у санаторії "Кірлінг" в Австрії у присутності Дори Дімант та товариша Роберта Клопштока. Тіло письменника поховано на єврейському Страшницькому кладовищі.

У літературному світі смерть Франці Кафки пройшла майже непоміченою. Єдиним відгуком став некролог, який опублікувала Мілена Есенська у празькій газеті "Народні листи": "Він був сором'язливим, ніжним і добрим, однак написані ним книги жорстокі та хворобливі. Він бачив світ, наповнений небаченими демонами, котрі знищували безпорадну людину. Він був художником і людиною з цілком чутливою совістю, що чув навіть там, де глухі помилково відчували себе в небезпеці" [3, c. 51].

Творчість Кафки належала до експресіонізму. Твори письменника були сповнені ідеями абсурду, в них відчувалася прихована єдність надлюдського і буденного, фантастичного і реального.

Прозаїк писав романи, новели і притчі. За життя було видано кілька невеликих за обсягом книжок. По смерті надруковано понад 30 новел і три романи: "Америка", "Процес" і "Замок". Нині його спадщина складає десять томів, куди увійшли також "Щоденники" 1910-1923 рр., "Листи 1902 - 1924", "Листи до Мілени", "Листи до Феліції", "Листи до Оттле та родини".

Дослідники виділили два чинники, які найбільше вплинули на появу інтересу знавців літератури до творчості Кафки за чверть століття по його смерті. По-перше, це європейська внутрішня ситуація 30 - 40-х рр., яка своєю моторошністю була дуже схожа на світ, змальований у творах автора. По-друге, існування спорідненість між ідеями французького екзистенціалізму (Ж.-П. Сартр, А. Камю, Г. Марсель) та світом письменника, що також сприяло популярності його творів.

Рання мала проза митця, створена ним протягом 1904-1910 рр., увійшла до збірки "Споглядання". Уже у перших творах прозвучали типово "кафкіанські мотиви" - обездуховлене існування, обезцінене життя, негуманне ставлення до людини, її жахлива самотність та відчайдушні спроби бунту. Окремий, описаний у новелі чи притчі випадок здійнявся з типовим, загальним. Уже у ранніх творах Франц прагнув надати неправдоподібним ситуаціям зовнішньої правдоподібності, а парадоксальний зміст умістити у прозову, буденну форму.

Серед інших визначних зразків новелістики Кафки - "У виправній колонії", "Гігантський кріт", "Звіт для Академії", "Як будувалася китайська стіна", "Дослідження одного собаки" та ін

У 1912 р. прозаїк почав працювати над романом "Без вісті зниклий", який Макс надрукував у 1927 р. під назвою "Америка". Роман залишився незавершеним: письменник написав 6 розділів, а 1913 р. опублікував окремо лише його першу частину - "Кочегар".

В "Америці" людину протиставлено чужому і ворожому світові (як і взагалі в усіх творах Кафки). В 1914-1915 рр. Кафка написав свій другий незавершений роман "Процес", який вийшов у світ 1925 р. Упродовж 1921-1922 рр. автор плідно працював над останнім, теж незавершеним романом "Замок". Усі його романи мали трагічний фінал (передбачений, хоча й не написаний, бо твори незавершені), і це не випадково. Адже конфлікт людини і суспільства, людини і життя, на думку письменника, неможливо розв'язати, так само, як і неможливо подолати людську відчуженість.

Важливе місце у творчості прозаїка належало притчам. Одним із найцікавіших у Кафки стали невеликі за обсягом притчі "Правда про Санчо Пансу" та "Біля воріт Закону". 1922 р. письменник написав один із підсумкових своїх творів - "Про притчі".

Творчість Франца Кафки вражала синтезом реального і фантастичного, які тісно взаємодіяли. Найнеймовірніше та найабсурдніше відбувалося у буденній обстановці. Вторгнення фантастичного у кафкіанський світ не супроводжувалося якимись романтичними казковими ефектами. Більше того, воно ні у кого не викликало подиву та сприймалося, як щось природне.