2018-01-21
246
Лабораторна робота з дослідження диференціального підсилювача постійного струму на мікросхемі проводиться в такій послідовності:
зібрати схеми на рис. 18 і рис. 19;
встановити ручками «+15 V», «-15 V» на блоці БП по вольтметру блоку напруги даних джерел 6,3 V, а потім тільки підключити схему до гнізд «+15 V», «-15 V», «± 5 V»,«0»;
визначити дрейф нуля при зміні джерел живлення на ± 0,5 V;
змінюючи резистором R2 напруга UBX, зняти з допомогою осцилографа залежність вихідної напруги UH від вхідної напруги UBX;
підключити схему до гнізд «Um», встановити на блоці ПГ перемикач форми сигналів в положеннявключити тумблер ГС ВКЛ. і подати на вхід схеми напругу 25 mV;
R1 _ резистор 4,7 кΩ; R2 - резисторперемінний 2,2 кΩ; R3, R4 - резистор 1 kΩ; R5 - резистор 10 кΩ; С1 - конденсатор 0,22 μF; PV1 - комбінованийприлад Ц4342; DA1 - мікросхема КД18УД16; PS1 - сцилограф.
Рис. 18
C1, С2 - конденсатор 0,22 μF; PV1 - комбінований прилад 43101; R1 - резистор 4,7 кΩ; R2 - резистор перемінний 2,2 кΩ; R3 - резистор 1 кΩ; R4 - резистор 10 кΩ; R5 - резистор; DA1 – мікросхема К118УД1Б; PS1-осцилограф.
|
|
|
Рис. 19
установлюючи на блоці ГС частоту сигналу 100, 1000, 5000, 10000, 20000 Hz, зняти з допомогою осцилографа залежність коефіцієнта посилення підсилювача 
від частоти сигналу fu;
за даними вимірювань побудувати частотну Ku = F(f) і амплітудну Uн = F (Uвх) характеристики підсилювача.
