Лабораторна робота №5

1 2 3 4 5

Тема: Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної

кривої.

Мета: поглибити знання студентів про модифікаційну мінливість на прикладі

рослин, познайомити зі статистичними методами дослідження, навчити

будувати варіаційний ряд і криву неспадкової мінливості.

Обладнання: листя дерев (вишні, берези), колоски пшениці, квасоля, бульби

картоплі.

Теоретичні відомості

Модифікаційна мінливість – це зміна ознак і властивостей організму, які спричинені факторами умов існування і не пов’язані зі змінами генотипу.

Модифікацї - це неспадкові зміни фенотипу, які викликані різною інтенсивністю факторів зовнішнього середовища або це реакції на зміни інтенсивності певних чинників довкілля, однакові для всіх генотипно подібних організмів.

Наприклад, у всіх особин рослини-стрілиці, занурених у воду, утворюються довгі й тонкі листки, тоді як у тих, що ростуть на суходолі, вони стрілоподібної форми.

Модифікаційна мінливість має певні статистичні закономірності:

Норма реакції – це межі модифікаційної мінливості ознаки, які визначаються генотипом організму.

Норма реакції може бути вузькою, широкою і проміжною.

Варіаційний ряд - це послідовність чисельних показників проявів певної ознаки (варіанти), розташований у порядку їхнього зростання чи зменшення.

Наприклад, підрахунком колосків у 100 колосах пшениці було виявлено, що їхня кількість коливається від 15 до 20. Варіаційний ряд буде мати такий вигляд:

Кількість колосків у колосі (варіанти, У)
Кількість колосів з даною кількістю колосків (кількість варіант, Р)

Кількісні ознаки можна зобразити графічно. На осі абсцис відкладають кількісні параметри ознаки – варіанти (У), а на осі ординат – частоту поширення особин з даною величиною ознаки – кількість варіант (Р). При сполученні точок перетину отримуємо варіаційну криву.

Для характеристики мінливості ознаки вираховують її середню величину:

М = Y P, де М – середня величина, Y - варіанта,

N P – кількість варіант, N – загальна кількість досліджуваних

особин у варіаційному ряді.

Наприклад: М = 6 15 + 15 16 + 32 17 + 25 18 + 17 19 + 5 20 = 17,5

Тобто, середня кількість колосків у колосі 17,5. Довжина варіаційного ряду свідчить про розмах модифікаційної мінливості, а за допомогою варіаційної кривої можна встановити середні показники та норму реакції тієї чи іншої ознаки.

Хід роботи

1. Взяти 100 листків вишні чи іншого дерева (100 квасолин, 100 колосів пшениці, 10 бульб картоплі) та виміряти довжину кожного об’єкту (кількість вічок на бульбах картоплі), тобто визначити окремі варіанти та частоту їх зустріваності

2. Скласти варіаційний ряд.

3. За даними варіаційного ряду побудувати варіаційну криву, відклавши по осі абсцис значення варіанти (У), а по осі ординат частоту їх зустріваності(Р).

4. Визначити середнє значення варіанти.

5. Зробити висновок.

Контрольні питання

1. Які фактори впливають на прояв модифікаційної мінливості?

2. Чому більшість модифікацій має адаптивне значення?

3. Від чого залежить довжина варіаційного ряду і норма реакції ознаки?

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ

ПО ЛАБОРАТОРНІЙ РОБОТІ

1. Тема, мета, обладнання лабораторної роботи.

2. Результати завдань ходу роботи.

3. Оформлені таблиці, малюнки, графіки.

4. Висновок, відповіді на контрольні питання.