Визначення смаку і присмаку води

5. Смак і присмак води визначається органолептично, як якісно так і за інтенсивністю.

Розрізняють чотири види смаку: солоний, солодкий, гіркий, кислий. Всі інші види смакових відчуттів називаються присмаками.

6.Смак і присмак визначають в сирій воді, за винятком води з відкритих водоймищ і джерел, сумнівних в санітарному відношенні, смак води з яких визначається після її кип’ятіння і охолодження до кімнатної температури, що повинно бути в записі аналізу. («Смак і присмак кип’яченої води»).

7. Смак і присмак води, яку до подачі її споживачу піддавали хлоруванню, визначається через 30 хвилин після виведення хлору.

8. Визначення смаку і присмаку. Воду в кількості 15 мл. Набирають в рот, тримають кілька секунд, ковтати її не потрібно. Кількісна характеристика присмаку визначається за відповідними ознаками: хлорний, рибний, металевий та ін. Інтенсивність смаку і присмаку визначають за п’ятибальною шкалою так, як і запах.

Визначення рН води.

Налийте 10 мл досліджуваної води в кожну з пробірок. У першу пробірку додайте 475 крапель бромкрезолу пурпурного, в другу- бромотимолу синього і т.д. Перемішайте вміст кожної пробірки обертанням навколо своєї осі. Не перевертайте мензурки і не трясіть їх. Порівняйте колір рідини в кожній мензурці з еталонними табличками для кожного індикатора.

Результати досліджень занотуйте в зошит для лабораторних робіт.

Контрольні питання:

Які технічні вимоги існують в Україні, щодо питного водопостачання?
Назвіть норми по бактеріологічним показникам води?
Як визначається характер та інтенсивність запаху питної води?
Яке значення має показник рН для води та водних екосистем?
Якими методами можна визначити показник рН у воді?
Яку якість мають проаналізовані зразки води і чи придатні вони до споживання?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

Тема: Визначення кількості вуглекислого газу у воді

Мета: Навчитись визначати вміст вуглекислого газу у воді.

Обсяг годин: 2 години.

Вихідні матеріали: кілька коротких широких пробірок, на 100 мл, крапельниця, бюретка, розчин фенолфталеїну; розчин 0,0277 М натрію карбонату.

Основні теоретичні положення

Шляхи надходження вуглекислого газу до води найрізноманітніші: з атмосфери, за рахунок процесу дихання водних організмів, внаслідок окислення редуцентами органічної речовини мертвих тіл продуцентів і консументів та т.і. Цей газ необхідний для життя – його споживають рослини в процесі фотосинтезу, він є тим матеріалом, з якого рослини синтезують високоенергетичні сполуки, такі як глюкоза. Проте, якщо вміст вуглекислого газу перевищує норму, то він спричинює порушення функціонування водних екосистем. Так, вміст вуглекислого газу у воді понад 25 чнм призводить до загибелі водних тварин. При надмірному вмісті вуглекислого газу вода стає агресивною до таких речовин, як бетон, метал, спричиняючи їх руйнування та корозію. Майже завжди підвищення вмісту вуглекислого газу у воді супроводжується зниження вмісту розчиненого кисню.

Кількість розчиненого у воді вуглекислого газу найзручніше визначати за допомогою стандартних наборів реактивів, а також за іншою методикою, що наведена нижче.

Хід роботи

Відберіть у пробірку 100 мл води, що обрана для дослідження. Воду збовтувати не можна, що уникнути насичення проби повітрям. Всі етапи дослідження необхідно виконувати дуже швидко.

В пробірку додати 10 крапель фенолфталеїнового індикатора. Поява рожевого забарвлення вказує на відсутність у воді вуглекислого газу. Якщо вода залишилася безбарвною, її титрують 0,0227 М розчином натрію карбонату, поки не з’явиться слабке, але стійке рожеве забарвлення. Під час титрування пробірку не збовтують, а обережно обертають, щоб уникнути потрапляння у воду атмосферного вуглекислого газу. Кількість вільного вуглекислого газу у воді (в чнм) буде дорівнювати об’єму (у мілілітрах) натрію карбонату помноженому на 10.

Результати лабораторної роботи занотуйте в зошит.

Контрольні питання: