Гроші Галицько-Волинської Русі

Першими монетами, що почали масово надходити на територію Галицької Русі та Волині ще на початку XIV ст,, були найбільш поширені в той час у Центральній Європі празькі гроші, їх карбування почалося за часів правління чеського князя Вацлава II і тривало до 20-х років XV ст.

Поряд із празькими грошима в XIV ст. на території Галицької Русі в обігу в основному перебували напівгроші та денарії, карбовані у Львові. Внаслідок того, що ні польська, ні литовська влади не забороняли обіг на своїх територіях іноземних монет, на ринку перебували татарські, угорські, італійські, молдавські, гірейські та генуезько-кримські монети. Наприкінці XIV - на початку XV ст. на українських землях з'явилися золоті монети: італійські флорини та угорські дукати.

Грошові розрахунки проводилися в копах, гривнях, польських злотих і рублях – назва «рубль» походить з російської мови від слова рубати. Це російська назва гривни, частини (обрубків) срібних злитків. Звідси й назва – від дієслова рубати. Після об'єднання Польської та Литовської держав у Річ Посполиту зросла необхідність уніфікації монетарних систем. Багато уваги в перебігу грошової реформи 1578-1580 рр. було приділено стабілізації грошової валюти та утриманню ціни золотих і срібних монет. Польські та литовські монети зрівнялися метрологічно, тобто виготовлялися з однакового металу та мали однакові вартість і вагу.

Перша письмова згадка про руські напівгроші, виготовлені у Львові, датується 1356 р. Ці монети карбувалися за володарювання Казимира Великого, Владислава Опольського та Людовіка Угорського. Крім того, вони ввели в обіг мідні денарії. Владислав Ягай-ло руські напівгроші поступово замінив львівськими та припинив карбування мідних монет. Срібні монети київського князя Володимира Ольгердовича (1362-1394 рр.) переділялися на сім груп. Характерною особливістю цих монет було поєднання в зображенні на них східних мотивів поряд із церквою - символом християнства.

2.2 Гроші доби козацтва

У середовищі українського козацтва великі платежі обслуговувалися дукатами і талерами західноєвропейського походження. Золоті монети використовувалися також для нагородження війська як ордени чи медалі. В обігу були польські півторагрошовики, орти, шеляги, шостаки та ін. Торговельні зв'язки козаків із татарами й турками привели до появи на ринку піастрів, башликів, акче і парів.

Козацькі гетьмани, прагнучи створити могутню Українську державу, робили певні кроки щодо стабілізації фінансової системи. Зокрема, Б. Хмельницький багато уваги приділяв бюджетній та податковій політиці. Водночас історичні джерела переконують, що, попри деякі натяки, цей гетьман не карбував власних монет.

П. Дорошенко, будучи гетьманом Правобережної України, карбував наслідування турецьких, татарських і польських монет. Найбільших успіхів у створенні власної грошової одиниці досягнув і Самойлович.

На території Московської держави обіг іноземних монет було заборонено. Російські монархи прагнули якнайшвидше поширити свої монети на українські землі. Перші заходи в цьому напрямку були здійснені царем Олексієм Михайловичем. Його грошова реформа, яка передбачала зміну срібних копійок мідними, призвела до масових зловживань і Мідного бунту.

Успішнішою виявилася грошова реформа Петра І. проведена 1700-1718 рр., вона призвела до витіснення іноземної валюти з України

У XVII ст. відновилася діяльність Львівського монетного двору, на якому далі вироблялися польські монети. До кінця XVIII ст. практично на всій території України оберталися монети Російської імперії. Перші паперові гроші зявилися 1769 р.

Гроші УНР

Кінець другого десятиліття XX ст. на наших землях характеризувався безперервною боротьбою за незалежність. Швидко чергувалася влада, переходячи від одного угруповання до іншого. Внутрішні протиріччя та зовнішні вороги не сприяли ефективному функціонуванню грошово-банківської системи. Але за будь-якого уряду значн а увага приділялася випускові власних грошей та функціонуванню українських банків.

У різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок.

Після лютневої революції 1917 року та утворення у березі Центральної Ради в Україні відразу ніхто не ввів і мови про запровадження своєї національної валюти. Однак протягом літа – осені різка зміна політичної ситуації змусила молоду українську владу терміново вирішувати питання про незалежність та суверенітет республіки. Ще до проголошення в VI Універсалі (січені 1918 р.) самостійності УНР Центральна Рада встигла провести низку важливих соціальних та економічних реформ, спрямованих на захист суверенітету України. 19 грудня Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів.

Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців.

Ще влітку 1917 року Михайло Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей.

Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.

Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть).

У часи Центральної Ради починається й історія перших українських марок з номіналом у шагах. Спочатку вони були задумані тільки як поштові мініатюри. Та згодом, через нестачу дрібної розмінної монети, за прикладом російської влади, яка зробила це раніше, стали вживати їх як марки і гроші одночасно на підставі закону УНР від 18 квітня 1918 р. Папір під марки використовували грубий, зручніший для тривалого вжитку. Але ці марки-шаги з’явились у обігу вже після падіння Центральної Ради.

31 травня 1918 р. гетьман Скоропадський віддав наказ про запровадження нових паперових грошей — гривень. Друкувалися вони у Берліні, оскільки були замовлені в Німеччині ще Центральною Радою.

5 серпня 1918 р. з’явились перші паперові гривні. Художник Георгій Нарбут був автором ескізів.

У серпні-вересні 1918 року в Україну почали надходити перші партії грошей, надрукованих в Німеччині.

Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкерс», літаки фірми впродовж червня — листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау — Кам’янець-Подільський. Але грошей однак бракувало.