Надходження єдиного податку за категоріями платників. (млн.грн)

Таким чином можна зробити висновок, що діючий на даний момент в Україні механізм справляння єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва призводить до деякого дисбалансу податкового навантаження на юридичних і фізичних осіб, що є суб’єктами малого бізнесу.

Не дивлячись на суттєве вдосконалення механізму нарахування і сплати єдиного податку, слід зазначити, що порядок нарахування і сплати єдиного податку, який діє а Україні з 2012 року має певні недоліки, насамперед пов’язані з тим, що цей податок насправді за своєю економічною сутністю не є єдиним, оскільки платники єдиного податку, суб’єкти малого підприємництва, мають сплачувати також ще і інші платежі на користь держави (єдиний соціальний внесок, місцеві податки і збори, ПДВ тощо), а також з тим, що обмеження з приводу використання спрощеної системи оподаткування у схемах податкових оптимізацій, навіть з урахуванням змін, що були прийняті у 2012 році не є достатніми.

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого бізнесу започатковано Указом Президента України ще 1998 року. З того часу не було і року, щоб не виникало спроб з боку державної влади змінити або зовсім скасувати спрощену систему (в цілому чи істотну частку). Кожного разу ці спроби закінчувались протистоянням підприємців і влади, які іноді виливались у масові акції прямої дії та громадської непокори. І кожного разу поставало питання: спрощена система оподаткування - це тимчасове явище перехідної економіки чи фундаментальна частина сучасної цивілізованої політики розвитку малого підприємництва.

Умови, в яких знаходиться мале підприємництво на загальній системі оподаткування в Україні, є одними з найгірших у світі. Так, за рейтингом Doing Business - 2012 Україна посідає 181 місце за рівнем оподаткування (як і в рейтингу 2011 року). З 2006-го по 2012 рік за даними цього рейтингу загальний податковий тиск зазнав незначних змін - з 57,3 до 57,1% (від прибутку). Прийнятий 2010 року Податковий кодекс України становища не покращив [8, c. 30].

Ще гірша ситуація зі складністю та, відповідно, вартістю дотримання вимог податкового законодавства. За результатами дослідження «Вартість дотримання податкового законодавства в Україні 2014 року», проведеного Міжнародною Фінансовою Корпорацією, в Україні суб’єкт малого бізнесу з річним оборотом до 300 тисяч гривень на виконання норм податкового законодавства (без урахування суми сплачених податків) витрачає до 8,2% свого валового доходу. Ці витрати знижуються до 0,1% для суб’єктів із річним оборотом понад 35 млн. гривень. Дослідження встановило чітку залежність: що менший суб’єкт підприємницької діяльності, то більший відсоток валового доходу він витрачає на дотримання вимог податкового законодавства. Що вищі витрати суб’єкта бізнесу на виконання податкових правил, тобто що вищі витрати на податкове адміністрування, то в ринковій економіці менше ресурсу залишається у суб’єкта на безпосереднє забезпечення бізнес-процесів, то менше ресурсу на виплату заробітної плати найманим працівникам.

Слід визнати, що кількість і зміст податкових правил є виключною прерогативою державної влади, але за їхню неефективність і обтяжливість сплачує пересічний споживач. Тому обтяжливість податкових правил є штучним адміністративним навантаженням на все суспільство.

За таких умов загальної системи оподаткування стимулювати широке залучення населення з низьким рівнем доходу до самозайнятості або створення малого бізнесу з 2-3 робочими місцями - неможливо.

Загальна система завжди буде витратною з огляду на ведення податкового обліку і дотримання стандартів бухгалтерського обліку, завжди потребуватиме витрат суб’єктів бізнесу на дотримання вимог Податкового кодексу, але питома вага цих витрат суттєво (більше ніж у 100 разів!) зменшується зі збільшенням розміру суб’єкта бізнесу.

Отже, для стимулювання участі в малому бізнесі нових учасників та підтримання щорічних темпів їх приросту (важливо через високі темпи виходу з ринку для малого бізнесу) і, відповідно, забезпечення в національній економіці достатньої кількості робочих місць, необхідною умовою вбачається застосування простих правил оподаткування, які б мінімізували ризик помилки.

Це можливо шляхом застосування для малого бізнесу систем оподаткування, які базуються на оціночних, а не розрахункових (як у загальній системі оподаткування) методиках.

Спрощена система оподаткування є необхідною частиною державної політики розвитку малого підприємництва.

Вона має відповідати принципам простоти визначення бази оподаткування та розміру податкового зобов’язання, мінімізації облікових процедур до рівня, доступного пересічному громадянину із загальною середньою освітою. Важливою вимогою є стабільність спрощеної системи оподаткування протягом довгого часу. Лише за таких умов ця система виконає свою функцію із залучення широкого кола громадян до самостійної підприємницької діяльності та створення робочих місць.

Водночас спрощена система оподаткування є необхідною, але не достатньою умовою для розвитку і забезпечення конкурентоздатності національного малого бізнесу.

При використанні заходів податкового стимулювання підприємницької діяльності потрібно враховувати вироблені світовою практикою принципи його організації. Тут також варто звернути увагу й на досвід розвинутих країн щодо застосування системи пільг в умовах традиційного оподаткування малого бізнесу та впровадження альтернативних систем оподаткування його діяльності, у тому числі єдиного податку.

ис. 3.1. Система засобів податкового стимулювання розвитку малого підприємництва

Таким чином, на нашу думку, державне стимулювання розвитку підприємництва слід здійснювати за допомогою податкової системи, через інструменти стимулювання, найголовнішими з яких є податкові пільги.

Основною проблемою податкової системи Україниє її деформація в бік податкового навантаження на виробника. Для подолання цього негативного явища слід зменшити пряме оподаткування підприємств, а оподаткування громадян підвищувати із одночасним збільшенням їх доходів. Доцільно систематизувати діючі пільги за ефективністю їх впливу на економіку.

Удосконаленнями, які необхідно внести, є обов'язкова реінвестиція зекономлених коштів та планомірне розширення діяльності платника, що користується пільгами; зменшення мінімального розміру інвестиції, необхідного для отримання пільги. Крім того, пільги для певних груп підприємств необхідно скорочувати, оскільки вони надавались вимушено, з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі. Зараз ці пільги дискримінують підприємства, що не можуть ними скористатись і, відповідно, втрачають конкурентні переваги у боротьбі на ринку з підприємствами-пільговиками.

У новому Податковому Кодексі доцільно ввести окремий розділ, що стосуватиметься пільгового оподаткування — це означає визначення його принципів, складових, терміну їх застосування. Можна також запропонувати наступні критерії надання пільг: стимулювання інвестиційної діяльності; стимулювання розширення виробництва; застосування нових технологій; створення нових робочих місць; розвиток малого бізнесу

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки теоретичного, методичного та прикладного характеру:

1. Дослідження понятійного апарату теорії оподаткування у сферімалого бізнесу дозволило з’ясувати, що існує необґрунтоване ототожнюваннядефініції «малий бізнес» і «мале підприємництво», що у практичній площині несе усобі загрозу здійснення помилкових регулюючих дій з боку держави в цій сфері.

2. Виявлено, що існують певні відмінності в оподаткуванні суб’єктів малого і середнього бізнесу, щодо діяльності яких у різних країнах пред’являються різнівимоги. У більшості випадків ці відмінності стосуються використання пільгових іспеціальних режимів оподаткування з метою стимулювання діяльності малих ісередніх підприємств.

3. В Україні на законодавчому рівні визнано державну підтримку малого та середнього бізнесу. Разом з тим, не існує ефективної системи податкового стимулювання малого і середнього бізнесу. На основі узагальнення наукових підходів до визначення дефініції податкового стимулювання, пропонується підподатковим стимулюванням розвитку підприємства розуміти процес використаннясукупності податкових пільг, преференцій, обмежень, податкових канікул, спеціальних податкових режимів, застосування яких у діяльності суб'єктів господарювання приводить до суттєвих змін у їхньому розвитку, при цьому відбувається реалізація визначених потреб держави. Систематизовано критеріїрозмежування малого і середнього бізнесу.