Особистість :джерела та фактори розвитку

Велике значення для педагогіки є насамперед визначити саме поняття – особистість. Що ж таке «особистість» і в якому співвідношенні знаходиться це поняття з близькими йому поняттям – «людина», „індивід”, „індивідуальність”.

Людина - це мисляча, свідома істота, в якої розвинута мова, здатність до продуктивної праці і яка характеризується за фізіологічними ознаками: пряма хода, розвинена черепна коробка і передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко оперують фізіологія, анатомія, медицина..

Дитина уже зі свого народження всіма своїми особливостями (будова тіла, структура мозку, будова руки тощо) підтверджує свою належність до людського роду, що і фіксується у понятті «індивід».

Отже людина народжується як індивід (від лат. індивідуум - неподільний) – це визначення людини як представника «homosapiens». Індивід – це людина як типовий представник людського роду, людської спільноти, соціуму.(«один з...»), в цьому поняті не відображаються якості людини.

В загальному розвитку дитини та і людини взагалі спостерігається дві взаємопов’язані лінії біологічна і соціальна. Вони добре прослідковуються, коли поглянути на процес розвитку людини з моменту її народження. Так коли народжується дитина то говорять що народилася людина, як біологічна істота, але ніяк не можна сказати, що народилася особистість.

Розвиток біологічних задатків і якостей (до яких відноситься все те що охоплюється поняттям «організм») характеризує процес функціонального становлення і формування організму людини.

Біологічний розвиток людини тісно пов’язаний з виявом якостей та особливостей, які не належать до біологічної природи людини. Потрапляючи до соціуму, людина спілкується з іншими людьми. Так з півторамісячного віку дитина починає усміхатися коли бачить близьких людей, потім поступово вчиться розмовляти. В процесі спілкування, взаємодії вона починає засвоювати знання, моральні норми та правила, звичаї, традиції, здатність виконувати ту чи іншу роботу. І уже тепер людина більше належить соціуму, чим природі. Людина стає соціальним індивідом – особистістю. Особистість – це вже не продукт природи, а продукт суспільства. Людина не народжується особистістю, а стає нею.

Особистість – соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного, залучений до конкретних суспільно корисних відносин та має сформований світогляд і відстоює його в активній життєвій позиції.

Усі сторони особистості виявляються тільки в діяльності й у відносинах з іншими людьми. Особистість існує, виявляється і формується в діяльності і спілкуванні. Звідси і найважливіша характеристика особистості - соціальна сутність людини, усіма своїми проявами зв'язана з життям навколишніх його людей. Особистість визначається мірою присвоєння суспільного досвіду, з одного боку, і мірою віддачі суспільству, посильним внеском у скарбницю матеріальних і духовних цінностей – з іншого.

Особистість більш значима тоді, коли в своїх якостях і діяльності відображає тенденції суспільного прогресу, коли її діяльність має неповторний характер, тобто коли вона є індивідуальністю.

Індивідуальність - особистість, яка характеризується унікальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.

Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього треба стати особистістю. Передумовою формування людської індивідуальності є анатомо-фізіологічні задатки, які перетворюються в процесі розвитку і виховання, породжуючи широку варіативність виявів індивідуальності.

Все вище сказане можна передати формулою:

Індивідом – народжуються.

Особистістю – стають.

Індивідуальність –відстоюють.

Психологія, будучи найбільш тісно пов’язаною з педагогікою, серед психологічних властивостей виділяє три важливі психологічні характеристики особистості.

По-перше, це - стійкість її властивостей. Попри пластичність, мінли­вість психічних проявів особистості їй властива відносна сталість психічного складу, що дозволяє передбачати її поведінку в тих чи інших обставинах.

По-друге, це - єдність особистості як тісний зв'язок і взаємозалежність її психічних процесів, якостей і властивостей. Особистість - єдине ціле, кожна її риса нерозривно зв'язана з іншими якостями і набуває певного значення у взаємозв'язку з ними. Наприклад, наполегливість має позитивне значення тільки в поєднанні з високими моральними якостями. Зовсім іншого змісту набуває ця риса у взаємозв'язку з егоїстичними потребами, із прагненням домогтися особистого благополуччя, не зважаючи на інтереси інших людей.

По-третє, це - активність особистості, що виявляється в різноманітній діяльності, спрямованій на зміну, перетворення навколишнього світу, а та­кож власних якостей (самовиховання).